Порівняйте суспільну роль різних верств населення Київської Русі та Галицько-волинської держави

Зо

Харків, Куп'янськ, Лозова, Любоїин. Розвиток капіталізму, промисловості й сільського господарства, будівництво залізниць спричинило бурхливий розвиток торгівлі — оптової (біржа) і роздрібної (ярмарки, магазини, лотки тощо)

У першій половині XIX ст. на Харківщині існували військові поселення. Щоб якось утримувати себе військові поселенці разом із військовою муштрою вели сільське господарство. Нестерпні умови життя призводили до того, що поселенці іноді піднімали повстання: 1819 р. — м. Чугуїв, 1829 р. — с. Шебелинка Балакліївського району.

Завершення промислового перевороту, ліквідація кріпацтва в 1861 р. сприяли створенню на Харківщині металообробної та машинобудівної промисловості. Так, виникли заводи К. Трепке, Гельферіх-Саде, паровозобудівний.

На початку XIX ст саме Слобожанщина стала колискою загальноукраїнського національно-культурного відродження. З ініціативи української інтелігенції, і насамперед В. Каразіна, у 1805 р. в Харкові був відкритий університет. Його перші будівні, де розміщувалися студентські аудиторії, науково-дослідні лабораторії, книго- і архівосховища, були зведені на великій земельній ділянці (150 десятин). Новостворений університет на гой час був єдиним вищим навчальним закладом в Україні, а у складі Російської імперії він став не тільки науково-освітнім центром, а й охоронцем і провідником української культури. Харківський університет, при якому були відкриті друкарні й книгарня, стимулював розвиток на Слобожанщині місцевих газет і часописів, альманахів — українських спочатку за тематикою, а потім і за мовою. У Харківському університеті викладали такі вчені, як О. Бекетов, В. Стеклов, Д. Сумцов, С Бернштейн таін.

Висновок. У Слобідській Україні у XIX ст. прискореними темпами розвивається капіталізм, що сприяє розвиткові

промислового виробництва, сільського господарства, торгівлі, зміні соціально-класової структури населення, розвитку освіти і культури в цілому.

Білет 7

У Київській Русі та Галицько-Волинському князівстві соціальні верстви населення поділялися на дві категорії: вільних і невільних людей. Таке стало можливим унаслідок становлення феодальних відносин. Очолював феодальну піраміду Великий князь, якому належала вся державна влада у Київській Русі. Він очолював дружину і призначав намісників. Необмежена влада Великого князя Київського була характерною рисою ранньофеодальної монархії, що оформилася в Київській Русі.

Княжу дружину складали старші воїни, тіуни, старші дружинники. їх називали «княжі мужі». Фактично це були землевласники — бояри. За службу вони отримували від князя землю й військову поживу. Бояри були впливовою економічною та політичною силою суспільства, особливо у Галицько-Волинському князівстві. Злочини, заподіяні проти бояр, каралися смертю, на відміну від злочинів проти інших верств населення.

Найбільш багата частина боярства — «великі бояри» — мала власні укріплені замки, воєнну дружину, вела торгівлю.

Смерди — вільні селяни, становили нижчу групу вільного населення. Вони мали власну землю та вели на ній господарство, повинні були платити в казну податки та відбувати військову повинність з власним конем І зброєю.

У зв'язку зі зростанням боярського землеволодіння число незалежних смердів суттєво скоротилось.

Закупи, що з'явилися в X—ХИІ ст., складали групу на-піввільних людей, які тимчасово втратили свободу, але могли її знову повернути.

Категорію невільних людей становили холопи (не мали майна, власності), рядовичи-селяни, які втратили особисту свободу через укладання з феодалами угоди, та ізгої (люди, які вибули з тієї соціальної групи, до якої належали, переважно це були колишні холопи).

Населення Київської Русі та Галицько-Волинського князівства також поділялося на ремісників, купців, священиків. Служителі церкви (митрополити, єпископи, священики, диякони, ченці та черниці) складали окрему групу населення.

Особливістю суспільно-політичного життя Галицько-Волинського князівства стала жорстока боротьба боярства і князя за владу. «Старе боярство» міст Перемишль, Ярослав, Звенигород, Городок вело запеклу боротьбу з князем Данилом Романовичем.

Висновок. У Київській Русі та Галицько-Волинському князівстві сформувалися основні соціальні групи феодального суспільства, такі як землевласники (феодали) та залежні селяни. Також в тогочасному суспільстві Існувало багато перехідних соціальних категорій, які остаточно так і не оформилися.

Дата добавления: 2015-05-23