Список рекомендованої літератури. Загальні вимоги до контрольної роботи

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

Загальні вимоги до контрольної роботи

Підготовка контрольної роботи з дисциплін має відповідати таким умовам:

1) виконання роботи починається з вибору варіанта завдання, який вибирається за номером студента у списку групи;

2) після вибору варіанта роботи слід приступити до підбору літератури та її вивчення. Починати треба з підручника по дисципліні, потім, де можна, розглянути першоджерела, а також використовувати наукові монографії, енциклопедичні довідники та ін. Особливо зверніть увагу на конспект лекцій з дисципліни.

Контрольна робота складається з двох частин: текстової (теоретичної) та розрахункової.

Зміст теоретичного розділу роботи має відповідати сучасному рівневі розвитку економічної науки й організації виробництва. У текстовій частині висвітлюються всі питання, передбачені планом контрольної роботи. Особливу увагу слід звернути на використання тих матеріалів, що характеризують роботу промислових підприємств, їхніх виробничих систем в умовах становлення ринкових відносин і форм господарювання.

Розкриття питань плану роботи слід супроводжувати аналізом статистичних даних, прикладами з практики господарювання підприємств, зразками розв’язання конкретних виробничих ситуацій. Необхідно також показати вміння зіставляти різні підходи та методи до вирішення тих чи інших проблем, самостійно робити висновки на основі вивченої літератури, зібраного, опрацьованого фактичного матеріалу. Обов’язково в тексті вказувати посилання на літературні джерела.

Контрольну роботу слід оформити ретельно. За своїм обсягом вона має складати приблизно 12-18 сторінок друкованого або рукописного тексту.

Структура контрольної роботи:

1. Титульний аркуш.

2. Відповіді на теоретичні питання контрольної роботи.

3. Обґрунтовані відповіді на практичні завдання.

4. Список використаної літератури.

Робота має бути виконана чітко, розбірливо. Слід залишати поля для зауважень викладача.

Робота виконується однією мовою (російською або українською).

1. Господарський кодекс України: Офіційний текст. – К.: Кондор, 2003. – 208 с.

2. Закон України «Про власність» від 26 березня 1991 р. // Голос України. – 1991. – 7 лютого.

3. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49.

4. Закон України «Про інвестиційну діяльність» //Там само. – 1992. – № 10.

5. Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. // Урядовий кур'єр. – 1995. – 18 травня.

6. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1997 р. // Там само. – 1997. – 6 червня.

7. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств: Навч. посібник. – Львів, 2000.

8. Грузинов В.П. и др. Экономика предприятия: Учеб. для вузов / Под ред. проф. В.П. Грузинова. – М.: ЮНИТИ, 1998.

9. Економіка підприємства: Навч. посіб. для студентів ВНЗ / Гетьман О.О., Шаповал В.М. – К.: Центр навч. л-ри, 2006.

10. Економіка підприємства: Навч. посіб. / Цал-Цалко Ю.С., Холод Б.І. – Ж.: ЖІТІ, 2000.

11. Економіка підприємства: Навч. посібник / А.В. Шегда, Т.М. Литвиненко, М.П. Нахаба та ін.; За ред. А.В. Шегди. – К.: Знання–Прес, 2001.

12. Економіка підприємства: Навч. – метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Г.О. Швиданенко, С.Ф. Покропивний та ін. – К.: КНЕУ, 2000.

13. Економіка підприємства: опорний конспект лекцій / Н.М. Ушакова, Л.О. Лігоненко, М.М. Скотнікова, І.О. Чаюн. – К.: КНТЕУ, 2002.

14. Економіка підприємства: Підручник. – В 2 т. / За ред. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001.

15. Економіка підприємства: Посібник / За ред. П.С. Харіва. – Т.: Екон. думка, 2000.

16. Економіка торговельного підприємства. Підручник для вузів. (За ред. проф. Н.М. Ушакової) – К.: «Хрещатик», 1999.– 800 с.

17. Зайцев Н.Л. Экономика организации: Учебн. – М.: «Экзамен», 2000.

18. Зубовський В.М. Економіка підприємства. – К.: Українсько–фінський ін–т менеджменту і бізнесу, 1999.

19. Кулішов В.В. Економіка підприємства: теорія і практика: Навч. посібник. – К.: Вікар, 2001.

20. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч. посіб. – КГ: Вікар, 2001.

21. Раицкий К.А. Экономика предприятия: Учебн. для вузов. – М.: Информационно–внедренческий центр «Маркетинг», 1999.

22. Сідун В. А. Економіка підприємства: Навч. посібник. – X.: ХДУХТ. 2002.

23. Сідун В. А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємства: Збірка тестів. – X.: ХДУХТ, 2002.

24. Сідун В. А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємства: Індивідуальні завдання для самостійної роботи студентів. – X.: ХДУХТ, 2002.

25. Сідун В. А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємства: Навчально–методичний посібник для проведення практичних і семінарських занять з дисципліни. – X.: ХДУХТ, 2002.

26. Харів П.С. Економіка підприємства: Збірник задач і тестів: Навч. посіб. – К.: Знання – Прес, 2001.

27. Шапілова Н.В. Збірник задач і ділових ігор з дисципліни «Економіка підприємства». – X.: Консул, 1999.

28. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. О. И. Волкова. – М.: ИНФРА, 2000.

29. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. В.А. Швандара. – М.: Инфра – М, 2001.

30. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. В.Я. Хрипача – Мн.: Экономпресс, 2000.

ДОДАТОК А

ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ З ДИСЦИПЛІНИ

1. Поняття підприємства, його ознаки.

2. Основні законодавчі акти, що регулюють діяльність підприємств в Україні.

3. Класифікація підприємств за різними ознаками.

4. Форми об'єднання підприємств.

5. Особливості економіки сучасних вітчизняних підприємств.

6. Поняття виробничої програми та правила її розробки.

7. Особливості формування виробничої програми підприємств в умовах ринку та її основні складові елементи.

8. Натуральні показники виробничої програми, їх значення.

9. Розробка виробничої програми у вартісному виразі.

10. Обґрунтування виробничої програми ресурсами та виробничими потужностями.

11. Дивізійна організаційна структура управління.

12. Матрична організаційна структура управління.

13. Поняття: трудові ресурси, персонал, категорія персоналу, професія, кваліфікація.

14. Визначення чисельності робітників.

15. Продуктивність праці.

16. Резерви підвищення продуктивності праці на підприємствах різних галузей народного господарства.

17. Виробничі фонди підприємства.

18. Виробнича потужність підприємства.

19. Оборотні фонди підприємства, їх склад та структура.

20. Оборотні засоби підприємства.

21. Методи нормування витрат матеріальних ресурсів:

- аналітично-розрахунковий;

- дослідно-лабораторний;

- звітно-статистичний.

22. Ефективність використання оборотних коштів; коефіцієнт оборотності, тривалість одного обороту, рентабельність, коефіцієнт використання матеріалу.

23. Оборотність оборотних коштів.

24. Нормування оборотних коштів.

25. Шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів.

26. Характеристика інвестицій.

27. Різновиди та структура капіталовкладень.

28. Оцінка економічної ефективності інвестицій.

29. Планування інвестицій на підприємстві.

30. Джерела формування фінансових коштів підприємства.

31. Мотивація трудової діяльності.

32. Тарифна система оплати праці.

33. Форми і системи оплати праці.

34. Відрядна система оплати праці.

35. Погодинна система оплати праці.

36. Загальна характеристика продукції.

37. Поняття та види собівартості продукції.

38. Класифікація витрат на виробництво продукції, структура собівартості.

39. Калькуляція собівартості одиниці виробу.

40. Шляхи та мета зниження собівартості.

41. Економічний зміст та функції ціни.

42. Методи ціноутворення в умовах ринку.

43. Проблеми та шляхи удосконалення ціноутворення на Україні.

44. Фактори які впливають на рівень цін.

45. Фінансова діяльність підприємства.

46. Доход.

47. Прибуток.

48. Рентабельність.

49. Поняття та структура виробничого процесу.

50. Виробничий цикл та його структура.

51. Розрахунок тривалості виробничого циклу при послідовному, паралельно-послідовному, паралельному виді руху предметів праці.

52. Виробничий цикл складного процесу.

53. Шляхи та розрахунок ефективності скорочення тривалості виробничого циклу.

54. Виробнича структура підприємства та її визначальні фактори.

55. Форми внутрішньозаводської спеціалізації.

56. Види виробничих структур.

57. Поняття типів виробництва.

58. Техніко-економічна характеристика типів

59. виробництва.

60. Методи організації виробництва.

61. Непотокове виробництво та його характеристика.

62. Потокове виробництво, його характеристика та переваги.

63. Класифікація потокових ліній.

64. Основні елементи розрахунку і організації потокових ліній.

65. Комплексна підготовка виробництва, її зміст та завдання.

66. Організаційні форми підготовки виробництва: централізована, децентралізована, змішана.

67. Рівні науково-дослідної підготовки виробництва, їх зміст.

68. Завдання та зміст етапів конструкторської підготовки виробництва.

69. Забезпечення технологічності конструкції.

70. Зміст етапів технологічної підготовки виробництва.

71. Організація переходу на випуск нової продукції.

72. Завдання і структура інструментального виробництва.

73. Значення ефективності організації інструментального господарства.

74. Завдання і структура ремонтного господарства.

75. Система ремонту обладнання.

76. Ремонтний цикл. Одиниця ремонтної складності.

77. Структура та періодичність робіт по плановому технічному обслуговуванню.

78. Задачі, значення і структура складського господарства.

ДОДАТОК Б

ЗРАЗОК ТИТУЛЬНОГО АРКУША

ДОДАТОК В

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Абсолютна матеріалоємність – витрати основних видів сировини та матеріалів за абсолютним значенням на фізичну одиницю виготовленої продукції.

Авторське право – система правових норм, що визначають виключне право авторів наукових, літературних та художніх творів на використання плодів своєї праці.

Акція – цінний папір, який засвідчує участь його власника у капіталі акціонерного товариства і дає право на одержання певної частини щорічного прибутку у вигляді дивідендів.

Акціонерне товариство – товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості та несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном суспільства.

Амортизація – процес перенесення вартості основних фондів на вартість готової продукції з метою нагромадження коштів для повного їх відновлення.

Асортимент – різновид виробів в межах даної номенклатури.

Асоціація – найпростіша форма договірного об'єднання підприємств та інших підприємницьких структур з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціації не мають права втручатися у виробничу і комерційно-фінансову діяльність будь-яких їхніх учасників (членів).

Баланс – система взаємопов'язаних показників, яка характеризує будь-яке явище або процес шляхом співставлення його окремих сторін; різниця між доходами і витратами.

Баланс робочого часу –фактично відпрацьований час середньосписковим працівником підприємства за зміну, добу, місяць, рік.

Банки – фінансові підприємства, які здійснюють функції кредитування і розрахунків, залучення ресурсів на свої рахунки.

Банківський кредит – передача банками певним фізичним і юридичним особам на встановлений кредитним договором строк грошей з умовою їх повернення і сплатою певного процента за користування ними.

Банкрутство – встановлена в судовому порядку фінансова неспроможність підприємницьких структур (підприємств, компаній, банків тощо), припинення ними платежів за борговими зобов'язаннями, внаслідок чого вони втрачають право самостійно управляти та розпоряджатися своїм майном.

Бартерна торгівля –прямий обмін одного товару на інший, який здійснюється без залучення грошових розрахунків.

Безтарифна система оплати праці – це система оплати праці, за якою заробітна плата конкретного працівника визначається як частка у фонді оплати праці всього колективу або колективу окремого підрозділу і залежить від кваліфікаційного рівня працівника, коефіцієнта його трудової участі і фактично відпрацьованого часу.

Бізнес – будь-яка економічна діяльність в умовах ринкової системи господарювання, що приносить власнику певний зиск (прибуток).

Бізнес-план – розроблений у письмовій формі документ, що всебічно висвітлює суть і перспективи будь-якого пропонованого комерційного заходу (зокрема інноваційного, інвестиційного або іншого проекту) і подається потенційному інвестору, щоб переконати його в ефективності інвестування.

Біржа – організаційно оформлений, регулярно функціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами (фондова біржа) або оптова торгівля товарами за стандартними зразками (товарна біржа).

Валова продукція – загальний обсяг виробництва, тобто обсяг виготовленої продукції, робіт, послуг, виконаних на підприємстві за певний (плановий) період у незмінних (порівняльних) цінах.

Валовий оборот – загальний обсяг продукції, робіт, що виготовлені на підприємстві всіма його підрозділами, незалежно від призначення (для власних цілей чи для реалізації на сторону) за певний (плановий) період.

Валовий прибуток – різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції.

Винахід – принципово нове технічне вирішення існуючої виробничої проблеми, що дає позитивний ефект для народного господарства.

Виробіток – кількість продукції, що виготовлена за одиницю часу або припадає на одного середньооблікового працівника.

Виробництво – процес, спрямований на створення продукції або надання послуг з метою задоволення суспільних і особистих потреб.

Виробнича потужність – це максимально можливий випуск продукції встановленої номенклатури та асортименту за певний час (зміну, добу, місяць, рік) при повному завантаженні обладнання та виробничих площ.

Виробнича програма підприємства (план виробництва та реалізації продукції) – система планових завдань з виробництва й доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості та у встановлені строки згідно договорів поставок.

Виробничий персонал – працівники, зайняті у виробництві та його обслуговуванні (зайняті в основних і допоміжних підрозділах підприємства, у заводських лабораторіях, дослідницьких відділах, апараті заводоуправління, працівники охорони).

Виробничий процес – сукупність окремих процесів праці, спрямованих на перетворення сировини та матеріалів у готову продукцію.

Виробничі запаси – матеріальні ресурси, які необхідні для забезпечення процесу виробництва сировиною та матеріалами.

Виробіток – кількість продукції, що вироблена за одиницю часу.

Виручка – сума грошей, одержаних від продажу товару або наданих послуг, за певний період часу.

Витрати майбутніх періодів – нематеріальні елементи оборотних фондів, які включають витрати на підготовку та освоєння нової продукції, які здійснюються в поточному році, але на собівартість продукції будуть віднесені в наступному році.

Відкрите акціонерне товариство – вид акціонерного товариства, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки, купуватися та продаватися на біржах.

Відновна вартість основних фондів – це розрахункові витрати на відтворення в сучасних умовах їхньої точної копії з використанням аналогічних матеріалів та збереженням всіх експлуатаційних параметрів.

Відрядна форма оплати праці передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за визначений період часу.

Господарський договір – цивільно-правова угода, що укладається між підприємствами.

Готова продукція – сукупність повністю виготовлених на підприємстві виробів і продуктів, які фактично відпущені або призначені для відпуску на сторону (реалізацію).

Гудвіл – сформований імідж фірми, складовими якого є досвід, ділові зв'язки, престиж товарних знаків, постійні клієнти, доброзичливість та прихильність споживачів тощо.

Дегресуючі витрати – витрати, які зростають повільніше, ніж обсяг виробництва.

Демпінг – продаж товарів на зовнішніх ринках за цінами, нижчими за витрати виробництва.

Державне підприємство – підприємство, засноване на загальнодержавній власності.

Диверсифікація виробництва – одночасний розвиток багатьох безпосередньо не пов'язаних між собою виробництв.

Дисконтна ставка – ставка відсотка, за якою майбутня вартість грошей приводиться до теперішньої їхньої вартості, тобто відбувається процес дисконтування.

Дисконтування – метод приведення майбутньої вартості грошей до їхньої теперішньої вартості (вартості поточного періоду).

Договір (контракт, угода) – форма закріплення партнерських зв'язків, а саме: предмета договору, взаємних прав і обов'язків, наслідків порушення домовленостей.

Додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці.

Допоміжне виробництво – підрозділи підприємства, які призначені для обслуговування основного виробництва.

Допоміжні робітники – робітники, які виконують функції обслуговування основного виробництва.

Дохід – виручка від реалізації продукції, послуг та виконання робіт без урахування податку на додану вартість та акцизного збору.

Дочірнє підприємство – підприємство, єдиним засновником і власником якого є інше підприємство.

Економіка підприємства – наука про ефективність виробництва, шляхи і методи досягнення підприємством найкращих результатів при найменших затратах.

Ефект – це результат будь-якого заходу, який найчастіше виражається певною грошовою сумою (чиста продукція, прибуток підприємства, національний дохід).

Ефективність – це відносна величина, що характеризує результативність будь-яких затрат.

Ефективність виробництва – економічний показник, що характеризує ступінь віддачі і раціональність організації господарської діяльності.

Загальні витрати виробництва – витрати на весь обсяг продукції за певний період, їх величина залежить від тривалості періоду та кількості виготовленої продукції.

Закрите акціонерне товариство — вид акціонерного товариства, акції якого розподіляються між засновниками та не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржах.

Заохочувальні та компенсаційні виплати – винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами, чинного законодавства або які здійснюються понад встановлені зазначеними актами норми.

Заробітна плата – винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства – це сфера його господарської діяльності, пов'язана із виходом на зовнішні ринки та функціонуванням на них, створенням спільних підприємств, здійсненням валютно-фінансових та кредитних операцій.

Змінні витрати – витрати, сума яких залежить від обсягу виготовленої продукції.

Інвентаризація – періодичний опис майна підприємства, що перебуває на його балансі, перевірка стану зберігання майна, правильності ведення складського господарства і реальності даних обліку.

Інвестиції – усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, з метою отримання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту.

Індивідуальне підприємство – підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи та її праці.

Інноваційні процеси – це сукупність якісно нових, прогресивних змін, що відбуваються у виробничо-господарській системі; результатом інноваційних процесів є новинки в техніці, організації виробництва і праці, управлінні; впровадження новинок у господарську практику є нововведеннями.

Капітальне будівництво – процес створення нових об’єктів технічного переоснащення, реконструкції, розширення діючих об'єктів виробничої та соціальної інфраструктури.

Кваліфікація – сукупність спеціальних знань і навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій зумовленої складності.

Керівники – працівники, які обіймають керівні посади на підприємстві та його структурних підрозділах.

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів – відношення реалізованої продукції за певний проміжок часу до суми середнього залишку оборотних засобів за цей період.

Коефіцієнт екстенсивного завантаження обладнання – показник використання обладнання в часі; визначається відношенням фактичного часу роботи обладнання до максимально можливого розрахункового фонду часу.

Коефіцієнт змінності – показник використання обладнання на підприємстві, який свідчить про те, скільки змін відпрацювала в середньому кожна одиниця обладнання протягом дня, місяця.

Колективний договір – це угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією або власником підприємства, яка регулює їх виробничі, економічні і трудові відносини; щорічно переглядається і затверджується.

Колективне підприємство – підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації.

Командитне товариство – товариство, що включає поряд з одним чи декількома учасниками, що відповідають за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується внеском у майно товариства. Якщо в командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, то вони несуть солідарну відповідальність за борги товариства.

Консорціум – тимчасове статутне об'єднання промислового та банківського капіталу для досягнення спільної мети.

Концерн – статутне об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців.

Кон'юнктура ринку – визначене у часі та просторі певне співвідношення попиту і пропозиції, що формується як сукупність товарно-грошових пропорцій під впливом конкретної комбінації діючих чинників.

Кооператив – вид підприємства, яке створене громадянами України, що добровільно об'єдналися на основі членства для загального здійснення господарської та іншої діяльності.

Корпорація – договірне об'єднання господарських суб'єктів на засадах інтеграції виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Лізинг – довгострокова оренда машин, обладнання, транспортних засобів, споруд виробничого призначення, яка фіксується у відповідному договорі між орендодавцем і орендарем; вартість лізингу формується за рахунок регулярних платежів, що охоплюють амортизаційні відрахування і відсотки за кредит.

Ліквідаційна вартість основних фондів – вартість матеріальних цінностей, за вирахуванням витрат, пов'язаних з їх ліквідацією.

Ліквідність – спроможність підприємств своєчасно виконувати свої грошові боргові зобов'язання.

Ліквідність активів – здатність активів фірми до використання як безпосередніх засобів платежу або до швидкого перетворення в грошову форму без втрати поточної (реальної) вартості.

Ліцензія – дозвіл, який надається державними органами юридичним і фізичним особам на здійснення певних видів суспільно–корисної діяльності, у тому числі зовнішньоекономічної, використання нематеріальних ресурсів протягом певного терміну за обумовлену винагороду.

Матеріаловіддача – показник, обернений до матеріаломісткості; визначається відношенням обсягу виготовленої продукції до величини спожитих матеріальних ресурсів.

Матеріаломісткість продукції – показник, що відображає кількість спожитих матеріальних ресурсів у натуральному або грошовому виразі на одиницю продукції; поділяється на абсолютну, питому, загальну.

Мінімальний рівень заробітної плати – встановлена державою мінімальна величина оплати праці, розрахована на основі прожиткового мінімуму, рівня оподаткування доходів працівників, міжгалузевих спів- відношень в оплаті праці, умов і розмірів оплати праці в бюджетних установах тощо.

Мінімальний (страховий) запас – запас, який створюється на випадок непередбачених відхилень у постачанні і забезпечує безупинну роботу підприємства.

Місія – основна загальна ціль підприємства (комплексна мета, заради якої створене підприємство функціонує на ринку).

Модернізація діючого виробничого обладнання – його удосконалення з метою запобігання техніко–економічного старіння та підвищення техніко–експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва.

Моральний знос основних фондів виражається в знеціненні їх вартості до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково–технічного прогресу.

Незавершене виробництво – предмети праці, які ще не пройшли всі стадії обробки.

Нематеріальні ресурси – ресурси, які не мають матеріальної основи, але здатні забезпечити прибутковість або користь підприємству впродовж досить тривалого періоду.

Непрямі витрати – витрати, величина яких не може бути прямо віднесена на одиницю продукції, бо вони пов'язані не з виготовленням окремого виробу, а з процесом виробництва загалом.

Номенклатура – перелік назв окремих видів продукції.

Номінальна заробітна плата – сума коштів, отримана працівником за свою працю.

Норма виробітку – кількість продукції, що повинна бути виготовлена одним працівником (бригадою) за одиницю часу. Норма запасу оборотних коштів – мінімальна кількість днів, на яку необхідно визначити запас матеріалів для безперебійного функціонування підприємства.

Норма обслуговування – встановлена норма кількості одиниць устаткування (робітничих місць, квадратних метрів площі), яка обслуговується одним робітником або бригадою протягом зміни.

Норма часу – тривалість робочого часу, необхідного для виготовлення одиниці продукції або виконання визначеного обсягу робіт.

Норма чисельності – необхідна для виконання визначеної роботи чисельність персоналу.

Норматив оборотних коштів – їх мінімальний плановий розмір, необхідний для нормального функціонування підприємства.

Нормативна трудомісткість – сума витрат робочого часу окремого робітника чи бригади на виготовлення одиниці продукції або виконання комплексу.

Нормативно–чиста продукція – частина ціни виробу (робіт, послуг), яка включає основну й додаткову заробітну плату персоналу з відрахуваннями на соціальні заходи та нормативний прибуток.

Нормування праці – визначення максимально допустимого часу для виконання конкретної роботи або операції в умовах даного виробництва або мінімально допустимої кількості продукції, що виготовляється за одиницю часу.

Облігація – кредитний цінний папір, який випускається державою або підприємством як боргове зобов'язання; має строк погашення і фіксовані виплати за відсотками.

Оборотні фонди – частина виробничих фондів, речовинні елементи яких у процесі праці витрачаються в кожному виробничому циклі, змінюють свою натурально–речовинну форму і переносять усю свою вартість на вартість виготовленої продукції.

Оборотні кошти – сукупність грошових коштів підприємства, вкладених в оборотні фонди і фонди обігу.

Оборотність оборотних коштів – тривалість повного кругообігу засобів з моменту придбання оборотних коштів (закупки сировини, матеріалів тощо) до виходу та реалізації готової продукції.

Одноосібне володіння – підприємство, власником якого є фізична особа або сім'я, яка отримує певний прибуток (дохід), та несе весь тягар господарського ризику від ведення власного бізнесу.

Операційний прибуток – результат операційної (виробничо–збутової або основної для даного підприємства) діяльності.

Оренда – передача майна в строкове володіння і користування за відповідну орендну плату з його відшкодуванням і поверненням.

Орендне підприємство – підприємство, створене на базі орендованого майна державного підприємства.

Основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки).

Основні виробничі процеси – процеси безпосередньо пов'язані з виготовленням продукції, яка визначає виробничий профіль підприємства.

Основні фонди – засоби праці, які використовуються в процесі виробництва тривалий час (впродовж періоду, який перевищує 365 календарних днів від дати їх введення до експлуатації), зберігаючи при цьому свою натурально–речовинну форму, а їхня вартість переноситься на виготовлений продукт поступово по мірі використання.

Патент – документ, яким держава (державний орган) надає особі або підприємству виключне право використання зазначеного в патенті винаходу або раціоналізаторської пропозиції.

Первісна (балансова) вартість основних фондів відображає суму витрат підприємства на їх створення та введення в дію (вартість придбання обладнання, транспортні витрати, пов'язані з його доставкою та вартість монтажних робіт на місці експлуатації).

Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають практичний досвід і навики роботи.

Питома матеріалоємність – витрати основних видів сировини та матеріалів на одиницю експлуатаційної характеристики продукції.

Підготовчий запас – запас, який пов'язаний з необхідністю приймання, розвантаження, сортування і складування виробничих запасів.

Підприємство – самостійний господарюючий суб'єкт, який володіє правами юридичної особи та здійснює виробничу, науково–дослідну та комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємництво – самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, наданню послуг і заняттю торговельною діяльністю з метою отримання прибутку.

Планування – процес визначення цілей, яких підприємство хоче досягти за певний період, а також засобів, шляхів та умов їх досягнення.

Повне товариство – товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю та відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Погодинна форма оплати праці – оплата праці залежно від відпрацьованого часу та рівня кваліфікації.

Податки – обов'язкові нормовані платежі до державних або місцевих бюджетів, що сплачуються фізичними та юридичними особами.

Постійні витрати – витрати, загальна сума яких не залежить від кількості виготовленої продукції.

Поточне планування – розроблення планів на всіх рівнях управління підприємством і в усіх напрямах його діяльності на короткі періоди (день, тиждень, місяць, квартал, рік).

Поточний запас – основний вид запасу, необхідний для безперебійної роботи підприємства між двома суміжними поставками, визначається в натуральних одиницях.

Прибуток – це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу та комерційну діяльність підприємства.

Прибуток від звичайної діяльності – різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку.

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування – алгебраїчна сума прибутку від основної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

Прибуток від операційної діяльності – алгебраїчна сума валового прибутку, іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Приватне підприємство – підприємство, засноване на власності окремого громадянина України, з правом наймання робочої сили.

Прогресуючі витрати – витрати, які зростають більшою мірою, ніж обсяг виробництва.

Продуктивність праці – показник, який характеризує ефективність праці в процесі виробництва продукції та показує здатність працівника випускати визначену кількість продукції за одиницю часу.

Промисловий зразок – розроблена автором або авторським колективом модель виробу, який буде випускатися на даному підприємстві.

Пропорційні витрати – витрати, розмір яких перебуває у пропорційній залежності від обсягів виробництва (кількості виготовленої продукції).

Професія – вид трудової діяльності, що вимагає визначеної підготовки.

Прямі витрати – витрати, безпосередньо пов'язані з виготовленням певного виду продукції, що можуть бути обчислені на одиницю цієї продукції.

Раціоналізаторська пропозиція – корисна рекомендація, що стосується техніки та технології, яка використовуються на даному підприємстві.

Реалізована продукція – товарна продукція, яку фактично відвантажено й оплачено споживачем продукції підприємства за певний (плановий) період.

Реальна заробітна платня – кількість товарів і послуг, які працівник може придбати за зароблену суму грошей.

Реальні інвестиції – вкладення капіталу в розвиток матеріально–технічної бази та удосконалення виробничих процесів підприємства.

Резерви підвищення продуктивності праці – невикористані можливості економії затрат праці, які з'являються внаслідок дії тих чи інших факторів (удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці тощо).

Реконструкція діючого підприємства – здійснення за єдиним проектом повного або часткового переобладнання виробництва.

Ремонт основних фондів – це відновлення фізично зношених окремих конструктивних елементів (вузлів, деталей) і підтримання основних фондів у працездатному стані протягом усього терміну їх служби.

Рентабельність – узагальнюючий показник економічної ефективності виробництва, що характеризує співвідношення між результатами виробничо-господарської діяльності і затратами на виробництво продукції, тобто показує доходність, прибутковість.

Робітники – особи, безпосередньо зайняті створенням матеріальних цінностей або роботами по наданню виробничих послуг і переміщенню вантажів, основного виробництва.

Санація – система організаційно-правових, фінансово-економічних заходів, що спрямовані на запобігання банкрутства підприємства при його неплатоспроможності.

Сімейне підприємство – підприємство, засноване на власності та праці громадян України – членів однієї родини, які проживають разом.

Службовці – працівники, які здійснюють підготовку та оформлення документації, господарське обслуговування, облік та контроль.

Собівартість продукції як економічна категорія – грошовий вираз витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Спеціалізація – відокремлення і створення підприємств і галузей для випуску однорідної продукції.

Спеціалісти – працівники, які виконують інженерно–технічні, економічні та інші роботи.

Спеціальність – виділяється в межах певної професії і характеризує відносно вузький вид робіт.

Спілка споживчих товариств – об'єднання на добровільних засадах споживчих товариств.

Спільне підприємство – підприємство, засноване на базі об'єднання майна іноземної юридичної або фізичної особи і суб'єкта державної власності.

Споживче товариство – самостійна демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи поєднуються для загального господарювання з метою поліпшення свого економічного та соціального стану.

Статут підприємства – це зібрання обов'язкових правил, що регулюють його взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання, а також індивідуальну діяльність.

Стратегія – генеральна комплексна програма дій, що визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розподіл ресурсів для їх досягнення.

Тарифна система – сукупність нормативів, які забезпечують можливість здійснювати диференціацію та регулювання заробітної платні різних груп і категорій працівників у залежності від якісних характеристик їх праці.

Тарифна сітка – шкала кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів.

Тарифна ставка – абсолютний розмір оплати праці різноманітних груп робітників за одиницю робочого часу, який виражений у вартісній формі.

Тарифно–кваліфікаційний довідник – збірник нормативних документів, що містить систему вимог, яким повинні відповідати працівники визначеної професії та кваліфікації.

Технічне переоснащення підприємства – здійснення комплексу заходів, що передбачають підвищення до сучасних вимог технічного рівня окремих ділянок виробництва за рахунок впровадження нової техніки, механізації та автоматизації виробничих процесів, модернізації та заміни технічно-застарілого обладнання.

Технологічний запас – запас, який створюється у випадках, коли даний вид сировини має потребу в попередній обробці (наприклад, на підсушування сировини, підігрів тощо.).

Товариство з додатковою відповідальністю – товариство, статутний фонд якого поділено на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його борги своїми внесками в статутний фонд, а у випадку недостатності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

Товариство з обмеженою відповідальністю – товариство, що має статутний фонд, розділений на частини, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах їх внесків.

Товарна продукція – обсяг готової продукції, напівфабрикатів, призначених для реалізації на сторону (іншим підприємствам), а також робіт і послуг промислового характеру, що виконані для інших підприємств.

Товарні знаки та товарні марки – це оригінальні символи, якими товар даної фірми відрізняється від товарів конкурентів.

Транспортний запас – запас, який створюється у випадку перевищення термінів вантажообігу в порівнянні з термінами документообігу на підприємствах, що знаходяться від постачальників на значній відстані.

Тривалість обороту оборотних коштів – час, протягом якого оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот; вимірюється в днях.

Трудові ресурси (персонал) підприємства – це сукупність постійних працівників, які одержали необхідну професійну підготовку і (або) мають практичний досвід і навички роботи та вкладають їх в проведення господарсько–фінансової діяльності підприємства.

Трудомісткість продукції – показник, обернений до показника виробітку; характеризується величиною затрат праці (часу) на виготовлення одиниці продукції.

Фізичний знос основних фондів виражається у втраті основними фондами технічних властивостей та характеристик в результаті експлуатації, атмосферних впливів, умов збереження.

Фінансові інвестиції – вкладення капіталу в різні фінансові активи, найбільш значними з яких є вкладення в інструменти грошового та фондового ринків.

Фонд оплати праці – загальна сума витрат на оплату праці працівників підприємства і виплат соціального характеру.

Фондовіддача – показник ефективності використання основних фондів, який визначається відношенням обсягу виготовленої продукції до середньорічної вартості основних фондів підприємства.

Фондомісткість – показник, обернений до показника фондовіддачі; показує, яка величина середньорічної вартості основних фондів підприємства припадає на одну гривню виготовленої продукції.

Фондоозброєність праці – показник, що характеризує рівень технічної оснащеності праці, величину основних виробничих фондів, які використовує один працівник; визначається відношенням середньорічної вартості основних фондів до середньорічної чисельності працівників.

Холдинг (англ. - володіння, тримання) – різновид акціонерної компанії, характерною ознакою якої є володіння контрольним пакетом акцій інших фірм з метою контролю і управління їхньою діяльністю; виробничо-господарською діяльністю безпосередньо не займається.

Ціна – це грошовий вираз вартості товару; кількість грошей, що сплачується або удержується за одиницю товару або послуги; одночасно ціна відображає його споживчі властивості, купівельну спроможність грошової одиниці, силу конкуренції та ін.

Ціноутворення – процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури.

Чиста продукція підприємства – додаткова (нова) вартість, що створена на даному підприємстві за певний (плановий) період.

Чистий прибуток – це прибуток, що поступає у розпорядження підприємства після сплати податку на прибуток та інших обов'язкових платежів; використовується для формування фондів нагромадження і споживання підприємства.

Юридична особа – суб'єкт цивільного права, що відповідає певним вимогам чинного законодавства; до ознак юридичної особи належать: незалежність функціонування від окремих фізичних осіб, що входять до її складу; наявність власного майна, відокремленого від майна її учасників; право володіти, користуватись і розпоряджатись власністю; здійснювати від свого імені інші дозволені законодавством дії; право від свого імені вирішувати спірні питання щодо діяльності та конфліктні ситуації у суді та арбітражі; самостійна майнова відповідальність; наявність розрахункового та інших рахунків у банках, самостійного балансу, печатки зі своїм найменуванням, товарного знака тощо.

Якість продукції – сукупність властивостей продукції, які визначають ступінь її придатності для використання за призначенням; на відміну від споживчої вартості виявляється лише в процесі споживання або експлуатації.

Дата добавления: 2015-05-23