Завдання 3. На основі попередніх даних визначте демографічне навантаження постійного населення Миколаївської області (у тому числі сільського і міського населення)

Завдання 2

На основі попередніх даних визначте демографічне навантаження постійного населення Миколаївської області (у тому числі сільського і міського населення).

Таблиця 3.8

Демографічне навантаження

(непрацездатне населення на 1000 населення працездатного віку, осіб)

Показники	1990 р.	2000 р.	…..
Всього, у тому числі у віці
молодшому за працездатний
старшому за працездатний

„Старіння” населення – це зростання питомої ваги осіб старше працездатного віку в загальній чисельності населення та зменшення питомої ваги осіб молодше працездатного. Згідно типології демографа Е.Росета, в основу якої покладено величину коефіцієнта старіння „згори” (характеризує питому вагу осіб, яким за 60 років, у загальній чисельності населення ) надзвичайно молодим вважається населення при коефіцієнті меншому 0,05, молодим – 0,05-0,08, початком демографічного старіння – 0,08-0,1, середнього рівня старості – 0,1-0,15, старим – 0,15-0,2, надзвичайно старим – 0,2 і більше.

Де S₆₀₊ - чисельність населення старше 60 років, - чисельність всього населення, - чисельність населення віком від 0 до 14 років, - чисельність осіб віком 15 – 49 років.

Загальний коефіцієнт старіння населення (Кз):

Даний коефіцієнт характеризує осіб віком 0-14 років та осіб 60 років і старших у загальній чисельності населення.

Для оцінки демографічної бази відтворення населення визначаються коефіцієнти демографічного навантаження людьми похилого віку (К_нп) і дітьми (К_нд), а також загальний коефіцієнт демографічного навантаження (К_нз).

Визначте коефіцієнти демографічного навантаження на населення працездатного віку: Кнп (людьми похилого віку), Кнд (дітьми), загальний коефіцієнт демографічного навантаження (Кнз), коефіцієнт старіння «згори» та загальний коефіцієнт старіння (Кз), зробить висновки.

Таблиця 3.12

Розподіл постійного населення Миколаївської області

за віковими групами (осіб)

Вікові групи	1959 р.	2001 р.	2008 р.	…..
Всього
у тому числі у віці, років
0-4
5-9
10-14
15-19
20-24
25-29
30-34
35-39
40-44
45-49
50-54
55-59
60-64
65-69
70 і старшому
Із загальної кількості населення у віці
0-14
15-49
60 і старше

Таблиця 3.13

Демографічне навантаження на населення

працездатного віку Миколаївської області

Коефіцієнти, %	1959 р.	2001 р.	2008 р.	…..	Відхилення, в.п.
К н.п.
Кн.д.
Кн.з.
Кз

Завдання 4

Підберіть до кожного визначення в лівому стовпчику правильне значення з правого

Населення України

№	Дата	№	Чисельність, млн. осіб
1.	На 01.01.1998 року	1.	49,04
2.	В 1989 році	2.	49,3
3.	Наприкінці 13 сторіччя на українських землях	3.	48,9
4.	За часів Богдана Хмельницького	4.	41,0
5.	По першому перепису Східної України в 1897 році	5.	27,2
6.	Перед Першою Світовою війною	6.	Більше 5
7.	На перше жовтня 2001 року	7.	Близько 2
8.	В 2000 році	8.	51,45
9.	На 01.01.2001 року	9.	50,5
10.	На 01.01.2003 року	10.	48,003
11.	1980 рік	11.	49,9
12.	1970 рік	12.	47,12
13.	1975 рік	13.	48,88
14.	2008 рік	14.	46,9
15.	2006 рік	15.	46,37
16.	1939 р.	16.	41,9
17.	1959 р.	17.	40,5

Завдання 5 (для обговорення)

Сьогодні в Україні існує реальна небезпека, катастрофічна і непоправна за своїми наслідками, назва якій – демографічна криза. Найбільшими матеріальними збитками для будь якої країни світу за будь яких часів були і є людські втрати.

Започатковуючи аналіз основних демографічних показників, слід звернути увагу на те, що негативні демографічні процеси не з’явилися на цій землі з появою незалежності України. Їхнє коріння сягає в недалеке минуле.

Серед факторів, які погіршували демографічну ситуацію (в 70-90 рр. 20 сторіччя) основні:

1) наявність хибної системи стимулювання дітонароджуваності, яка не була спрямована на надання пільг слов’янським і прибалтійським жінкам за народженням другої чи третьої дитини, а підтримувала високу народжуваність у середньоазіатських республіках, жінки яких у 1989 році народжували 22,3 % радянських малюків, тоді як частка населення цих республік становила близько 11,5 %. Поряд з цим рівень дитячої смертності (віком до 1 року) в цьому регіоні був один із найвищих;

2) негативний вплив на здоров’я багатьох людей (особливо молоді), мала система розподілу (молодих спеціалістів, організованого набору на новобудови, служба в Збройних силах тощо) в райони Сибіру, Далекого Сходу та Крайньої півночі;

3) орієнтація централізованого планування на переміщення та концентрацію в Україні екологічно шкідливих виробництв металургійного, вугле- та уранодобувного, теплоенергетичного та хімічного походження за умови високої густоти населення (85,6 осіб на 1 км ² у 1989 р.). Окремою сторінкою лягла на плечі українців чорнобильська трагедія, яка спричинила появу нових проблем, у тому числі екологічних.

Тенденції народжуваності мають найбільший вплив на сучасну демографічну кризу. Внаслідок цілої низки чинників – насамперед, подальшого зниження життя рівня широких верств населення, погіршення медичного обслуговування, стану дитячого дошкільного та шкільного виховання, зростання безробіття – сучасна сім’я все частіше обмежується однією дитиною. З погляду окремої родини – це, можливо, оптимальне рішення, але такий рівень народжуваності неминуче підриває основи розподільчої системи пенсійного забезпечення: надто малий загал населення працездатного віку має своєю працею забезпечити фінансування пенсій досить численної групи пенсійного віку.

Негативним впливом тенденцій народжуваності на співвідношення працездатних і непрацездатних контингентів населення України справа не обмежується – до цього ще додається негативний вплив тенденцій смертності, які зумовлені глибоким економічним занепадом, різким спадом життєвого рівня (що негативно вплинуло перш за все на якість харчування), погіршенням екологічного середовища і невизначеністю майбутнього. Майже третина чоловіків, які починають трудову діяльність вмирають ще у працездатному віці. Відповідно вони не відпрацьовують весь свій працездатний вік і не сплачують протягом якогось періоду конче потрібні внески. Зрозуміло, що цей вплив тим сильніший, чим раніше настає смерть. Взагалі ж імовірність померти у віці високої економічної і трудової активності для чоловіків України в півтора рази вища за середньоєвропейські, і майже вдвічі – за відповідні японські показники.

Результуючим інтенсивним демографічним чинником відтворення трудового потенціалу є очікувана тривалість життя населення, що визначається повіковими рівнями його смертності. Передчасна смертність населення України в інтервалі високої економічної активності (працездатного віку) обертається відчутними втратами для її трудового потенціалу. Уявлення про ці втрати та їх співвідношення за статтю та типом поселення дає аналіз основних характеристик смертності населення працездатного віку, отриманих на основі моделей доживання – таблиць смертності й очікуваної тривалості життя.

Таблиця 3.14

Демографічний розвиток України у 1970-2026 (на початок року)

Показники						2026*
Населення – всього, тис. осіб
Частка в загальній чисельності населення, %:
населення старше працездатного віку	17,7	18,8	21,2	21,2	22,9	30,0
пенсіонерів	18,8	20,5	24,5	24,7	28,3	32,1
населення понад 60 років	13,9	15,7	18,0	18,3	18,9	26,3
населення понад 65 років	9,1	11,8	11,7	12,0	13,9	19,8
населення понад 75 років	-	3,8	5,0	5,2	4,5	8,7
Демоекономічне навантаження, ‰:
на населення працездатного віку населенням пенсійного віку
на населення 20-59 років пенсіонерами
на населення 15- 64 років населенням понад 65 років
на населення 20-59 років населенням понад 60 років
Співвідношення чисельності жінок та чоловіків після 60 років	1,96	2,13	2,05	2,00	1,84	1,07

*За умови незмінного пенсійного віку (прогноз).

Зіставляючи показники необоротних демографічних втрат, викликаних передчасною смертністю в працездатному віці, відзначимо разючі відмінності за статтю, зумовлені феноменом надсмертності чоловіків. Аналіз емпіричних коефіцієнтів смертності свідчить, що нині смертність чоловіків працездатного віку втричі перевищує показник для жінок у відповідному віковому інтервалі (від 16-59 років). Найвищі рівні надсмерності чоловіків порівнянню з жінками фіксуються за віковими групами 25-29 років. Істотно меншими є відмінності у рівнях смертності і відповідно режимові доживання населення працездатного віку в міських поселеннях і сільській місцевості України. Серед городян на 8-10% у середньому менше, ніж для жителів сільських поселень як число втрачених життів у працездатному віці, так і скорочення працездатного життя. Відмітною особливістю й перевагою демоекономічної оцінки трудового потенціалу є врахування не лише наявних властивостей працездатного населення, яке нині реалізує свою здатність до праці, але і потенційних трудових можливостей інших контингентів, зокрема, молодших за працездатний вік, що поповнюватимуть економічно активні групи населення. Сукупний час майбутнього трудового життя для населення залежить не лише від режиму доживання у межах працездатного вікового інтервалу, а й смертності до досягнення економічно продуктивного віку.

Питання:

1. Яка на Ваш погляд основна причина демографічної кризи в Україні

(в Миколаївській області)?

2. Які основні причини і статеві особливості смертності населення?

3. Яка частина чоловік вмирає в працездатному віці?

4. Серед загальної чисельності пенсіонерів в Україні (Миколаївської області) яка категорія пенсіонерів займає на протязі останнього десятиріччя найбільшу питому вагу?

5. Чи свідчить динаміка демографічних показників про постаріння населення? Чому?

6. З чим пов’язано зростання демографічного навантаження на населення працездатного віку населенням пенсійного віку?

7. Що є однією з головних причин зростання чисельності пенсіонерів?

8. Що вважається результуючим інтенсивним демографічним чинником відтворення трудового потенціалу?

9. Що розуміється під очікуваною тривалістю життя населення?

Завдання 6 (для самостійної роботи)

Прогнозування чисельності населення займає значне місце в діяльності демографічних підрозділів як економічно розвинутих, так і країн, що розвиваються.

Прогнозні розрахунки – обов’язковий елемент підготовки до розробки планів. Перший подібний розрахунок було виконано в Госплані СРСР ще в 1921 р. на матеріалах перепису населення 1920 р. під керівництвом Е.М. Тарасова та С.Г. Струміліна.

Склад та вимоги до прогнозного сценарію суттєво залежать від періоду прогнозу. Класифікація прогнозів: короткострокові (на період до 5 років), середньострокові (5-30 років) та довгострокові (від 30 до 60, а інколи і більше років).

Короткострокові враховують збереження та розвиток тих тенденцій демографічних процесів, які спостерігались у роки, безпосередньо передуючі прогнозному періоду. Прогнозний сценарій зводиться по суті до гіпотези про те, що тенденції які спостерігалися, будуть збереженні і в майбутньому. Його основою слугує уявлення про високу інерціонність демографічних процесів, що в свою чергу підтверджується всією демографічною історією.

Але, є випадки, коли такий екстраполяційний прогноз не має сенсу. Це періоди порушення плавності динаміки демографічних процесів під впливом або яких то подій в житті суспільства, або (що буває найчастіше) під дією тих чи інших заходів, що направлені на зміну демографічної ситуації

Досвід країн Східної Європи показує, що введення тих чи інших заходів, що направлені на підвищення народжуваності, дає інколи достатньо значний, але не достатньо довгостроковий ефект, екстраполяція якого навіть на найближче п’ятиріччя неправомірна. Така ситуація склалась в СРСР після введення на початку 80-х років відпусток по догляду за дитиною до 1,5 років та ряду інших заходів демографічної політики. В цьому та подібних випадках короткостроковий прогноз стає складною задачею і передбачає такі ж підходи, які використовуються в середньостроковому прогнозуванні.

При сучасному рівні демографічних знань кожний середньостроковий прогноз був та залишається самостійним науковим дослідженням. Треба розуміти, що відома, інколи значна невизначеність є об’єктивна властивість демографічного розвитку. Якщо до 19 сторіччя динаміка чисельності суттєво реагувала на коливання клімату або епідемії небезпечних інфекцій, то в сучасному житті на неї впливають зміни в соціально-економічному житті суспільства, політичні зміни та наукові досягнення.

Довгостроковий прогноз як правило має аналітичний характер. Його основна задача – допомогти формулюванню цілей політики населення, або більш широко визначити межі соціальної, економічної та політичної політики. Довгострокові прогнози здійснюються як правило у рамках глобальних футурологічних досліджень та будуються по принципу «що буде, якщо…»

Середньострокові прогнози проводяться, як правило, по країнам з урахуванням їх внутрішнього адміністративно-територіального ділення, а довгострокові оперують групами країн та континентами.

Спробуйте зробити прогноз демографічного розвитку Миколаївської області на найближчі 5 років. Зверніть увагу на такі питання:

1. Чи збільшиться чисельність і частка осіб працездатного віку?

2. Чи буде далі зменшуватися частка дітей у загальній чисельності населення?

3. Чи буде відбуватися короткочасове призупинення постаріння трудового потенціалу?

4. Чи відбудеться певне зниження навантаження працездатного населення непрацездатними (дітьми і особами похилого віку)?

5. Чи можливе незначне збільшення абсолютного числа народжень у найближчі роки за рахунок динаміки продукуючої сукупності (т. б. вступу до найактивніших груп дітородного віку 20-29 років більш численних поколінь жінок, народжених наприкінці 70-х- першій половині 80-х років).

6. Чи можлива така ситуація: на початку наступного десятиріччя групу працездатних осіб поповнюватимуть нечисленні покоління народжених у кризові дев’яності роки, а полишатимуть її за віком покоління народжених у післявоєнні п’ятдесяті роки двадцятого сторіччя?

Завдання 7 (для обговорення і самостійної роботи)

Були неодноразові спроби зрозуміти механізм розвитку людства і методи його керування. Піонером у цій сфері став англійський економіст Т.Мальтус. Він сформував певний «природний закон», за яким населення Землі зростає в певній геометричній прогресії, водночас як засоби існування – лиш в арифметичній. Звідси неминучість етапу «абсолютного перенаселення», з яким можна боротися за допомогою війн, голоду, епідемій, а також шляхом регламентації шлюбів. Такі варварські проекти, звичайно, виявилися неприйнятними. Проте Мальтус був першим, хто наголосив на потребі віднаходити засоби для регулювання народжуваності. Виявилась необхідність обговорити питання на Всесвітній конференції. Перша Всесвітня конференція з народонаселення відбулась в Римі в 1954 році. У ній взяли участь вчені 70 країн і експерти, запрошені ООН. Загалом в обговоренні брало участь понад 600 науковців різних галузей знань, котрі вивчали населення в різних аспектах. Конференція характеризувалась боротьбою двох напрямів за основним питанням розвитку народонаселення – неомальтузіанською і прогресивною. Природно, що делегація Радянського Союзу намагалася продемонструвати реакційність мальтузіанських ідей. У 60-ті роки неомальтузіанці запропонували нову концепцію виходу зі «світової кризи перенаселення». Однак висновки, яких вони дійшли, були принаймні дивними: виявляється, збільшувати виробництво засобів існування для задоволення зростаючих потреб населення не має сенсу, оскільки це лише збільшить число споживачів. Неомальтузіанці розмірковували таким чином: у бідних неосвічених суспільствах (які найперші загрожують планеті перенаселенням) народжуваність визначається тільки фізіологічними можливостями жінки. Таким чином, будь-яке поліпшення життя дає змогу жінці народжувати більше. Отже, треба припинити процес індустріалізації й модернізації сільського господарства, збільшення матеріальних благ.

Міжнародний інтерес до демографічних проблем упродовж останніх десятиріч виявився на сесіях Генеральної Асамблеї ООН, МОП, ФАО, ЮНЕСКО, ВОЗ і на різних симпозіумах учених. Обговорюються питання скорочення чисельності населення. Оскільки за аксіому береться потреба багаторазово скоротити населення планети, залишається відкритим питання: як скорочувати населення? В літературі зустрічаються радикальні пропозиції. Приміром, щоб цілеспрямовано регулювати стать зародків (така можливість забезпечена сучасною біохімією), досягаючи глобального співвідношення дев’ять хлопчиків, що народилися на одну дівчинку; за такого підходу народжуваність в наступному поколінні має різко скоротитися.

Недоцільно говорити про небезпечність таких проектів. Головними соціально-економічними чинниками, що впливають на зниження народжуваності, є такі:

1. Індустріалізація і пов’язана з нею міграція, зростання чисельності й питомої ваги міського населення.

2. Надання жінці рівних прав з чоловіками і зростання участі жінки в економічному, культурному, і політичному житті.

3. Продовження віку вступу до шлюбу і скорочення дітородного віку жінки;

4. Порушення в сімейному житті й різке погіршення економічного стану сім’ї.

5. Зниження рівня шлюбності внаслідок війн, криз та інших негативних зрушень в економіці.

Говорячи про сучасну Україну, слід згадати, що питання чи потрібно нам зростання населення має дискусійний характер. Немає єдності думок ні серед демографів, ні економістів, ні в колах політиків. Якщо держава не може на сучасному рівні доглядати немовлят, лікувати хворих дітей, якщо сім’я і суспільство не спроможні забезпечити дитину повноцінним харчуванням і доглядом, гарантувати дітям умови для цікавого та здорового дозвілля, якщо в дитячих будинках у 2,5 разу більше дітей, ніж було після Другої Світової війни, то чи потрібно турбуватися з приводу низької народжуваності?

У 1988 р. в Україні на одну жінку припадало дві дитини, а з 1998 р. цей показник знизився до 1,3 дитини. Для того щоб у перспективі населення не зменшувалось, на кожну жінку має припадати в середньому 2,15 дитини. Порівняно з високорозвинутими країнами Західної Європи і Північної Африки 1,3 дитини на жінку – низький показник. У більшості з них на жінку припадає від 1,6 до 3,2 дітей. Лише Німеччина, Італія та Іспанія мали в останні роки 1,3 дитини на жінку. За даними Міжнародної організації харчування, за раціонального використання наявного у людства науково-технічного потенціалу можна прогодувати 20-25 млрд. осіб, тобто це більше, ніж максимальна чисельність осіб, які житимуть наприкінці 21 ст.

Питання:

1. В чому суть «природного закону», що сформував Т. Мальтус?

2. Коли відбулась Перша Всесвітня конференція з народонаселення?

3. Які основні напрями розвитку народонаселення обговорювались на конференції?

4. В чому полягає суть неомальтузіанської концепції?

5. Які радикальні пропозиції зустрічаються в літературі, щодо скорочення населення?

6. Які головні соціально-економічні чинники, що впливають на зниження народжуваності?

7. Чи носить питання, щодо зростання чисельності населення України дискусійний характер, чому?

8. Чи можливо прогодувати населення Землі, що буде жити наприкінці 21 сторіччя?

Дата добавления: 2015-05-23