Контрольні запитання

Контрольні запитання.

1. Чи має значення вивчення людських ресурсів для оцінки ринку праці?

2. В чому полягає специфіка людських ресурсів в порівнянні з іншими факторами економічного розвитку?

3. Що є найширшим поняттям для означення людських ресурсів?

4. Охарактеризуйте варіанти класифікації населення в економіці праці.

5. Що являє собою економічно активне населення?

6. Які верстви населення належать до економічно неактивного населення.

7. Які категорії належать до трудових ресурсів?

8. Хто належить до працездатних осіб?

9. Хто належить до непрацездатних осіб?

10. Охарактеризуйте МОП, її функції.

11. Що називають реальними людськими ресурсами (це визнано на міжнародному рівні)?

12. У чому полягають позитивні сторони поняття «трудові ресурси»?

13. Що є реальною частиною трудових ресурсів?

14. Чому поняття «трудові ресурси» втрачає свою актуальність?

15. Поміркуйте, як можна було б вдосконалити пенсійне законодавство в нашій країні?

16. Що таке відтворення населення і якими видами руху населення воно характеризується?

17. Чим відрізняються різні типи і режими відтворення населення?

18. Який взаємозв’язок між відтворенням населення та відтворенням ресурсів для праці?

19. Що таке трудовий потенціал? Які складові його обумовлюють?

20. Проаналізуйте, як змінюється трудовий потенціал України останнім часом.

Завдання 8

Підберіть до кожного визначення в лівому стовпчику правильне значення з правого

№	Визначення	№	Визначення
	Економічно активне населення		Діти та непрацюючі пенсіонери, в тому числі пільгові, підлітки, інваліди
	Економічно неактивне населення		Працездатне населення в працездатному віці + працюючі підлітки + працюючі інваліди + працюючі пенсіонери – непрацюючі пільгові пенсіонери
	Трудові ресурси		Всі, хто працює або активно шукає роботу
	Частина населення країни, яка за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знанням здатна працювати в народному господарстві		Працівники, для яких пенсійний вік настає раніше на 5-10 років (і більше)
	Пільгові пенсіонери		Поняття узагальнене і дещо умовне, визначається системою законодавчих актів (для чоловіків 16-59 років, для жінок 16-54 років)
	Працездатний вік		Трудові ресурси

1. Як називається механічне просторове переміщення населення?

2. Якими причинами викликані ці переміщення?

3. З чим пов’язана зовнішня міграція?

4. Що відображає внутрішня міграція?

5. Що розуміється під еміграцією?

6. Якими причинами найчастіше обумовлена внутрішня міграція?

Завдання 9

Дані демографічних процесів Миколаївської області з 1897 р. свідчать, що природний рух впливав на чисельність населення. До 1913 р. показники природного приросту населення коливались в межах 17-20,5 на 1000 чоловік населення. За роки існування радянського Союзу при постійному зниженні показників народжуваності і смертності природний рух знизився до 1967р. в межах 7-8 на кожні 1000 чоловік населення. Від’ємний приріст населення, зміна його чисельності та вікового-статевого складу дають можливість скласти уяви про тип населення області. Радянський демограф А.М. Мерков і зарубіжний Г. Зунденберг в 60-х роках 20 століття обґрунтували типи населення, поділяючи їх на прогресивний, стаціонарний та регресивний в залежності від вікового складу населення та кількості жіночої статі для відтворення населення.

Таблиця 3.15

Розподілення населення області за типами

Вік	% усіх вікових груп до загальної чисельності населення
Прогресивний тип	Стаціонарний тип	Регресивний тип
за А.Мерковим
0-14
15-49
50 і старші
за Г.Зундбергом
0-14		26,5
15-49		50,5
50 і старші

Аналіз даних перепису населення області з 1897р. продемонстрував різку зміну вікової структури населення від 0 до 14 років, 15-49 років, 50 і більше років.

Таблиця 3.16

Вікова структура населення

Вік	у % до загальної чисельності наявного населення області
0-14	40,1	33,6	25,0	24,0	22,2	20,4	17,0
15-49	49,1	55,2	53,7	51,9	41,6	43,2	51,0
50 і ст.	10,8	11,2	21,3	24,1	36,2	36,4	32,0

За роки перепису населення з 1926 по 1989 рр. в Радянському Союзі чисельність дітей віком до 14 років скоротилась у 2,3 рази, зросла чисельність осіб віком від 15-49 років – в 1,03 рази і віком від 50 і більше років – в 3 рази.

Для відтворення населення важливо знати, яку частку цієї вікової групи складає жіноча стать, яку кількість дівчаток повинні народити жінки для відтворення майбутніх поколінь.

Народжуваність, як і інші демографічні процеси, виражається за допомогою статистичних коефіцієнтів або показників з розрахунку на 1000 чоловік населення, але ці коефіцієнти не обчислюють статево-вікове відношення. При цьому треба зрозуміти, що лише частина жіночого населення в змозі народжувати дітей. У світі прийнято вважати плодовитим (відтворювальним) вік жінки з 15 до 49 років, хоча поодинокі випадки можуть бути раніше 15 років або старші 49 років.

Для більш точного відображення процесу відтворення населення розрахунки народжуваності проводяться серед жінок вікової групи 15-49 років. Оскільки найчастіше народжують жінки, які перебувають у шлюбі, окремо розраховуються показники для цієї групи жінок.

Таким чином, народжуваність визначається за допомогою спеціальних показників народжуваності, тобто коефіцієнтів плодючості (фертильності) двох типів: коефіцієнтів загальної плодючості або коефіцієнтів плодючості і коефіцієнтів шлюбної плодючості. Кп –коефіцієнт плодючості, Кшп – коефіцієнт шлюбної плодючості.

Ці показники можуть бути розраховані на жінок віком 15-18-20-25-30-35-40-45-50 і більше років.

Визначте за даними таблиці 3.12 тип населення області, коефіцієнт плодючості.

Завдання 10

Юридичною базою природного руху населення є шлюби і розлучення. Загальні коефіцієнти шлюбності та розлучуваності розраховуються як відношення кількості зареєстрованих протягом календарного року шлюбів і розлучень до середньорічної кількості наявного населення.

Взагалі, в Миколаївській області виникла стійка тенденція зменшення коефіцієнта шлюбності (кількість шлюбів на 1000 чоловік наявного населення) – від 10,5 у 1985 році до 7,4 у 2006 році. Процес розлучень серед сільського населення прогресує майже по всій Україні, якщо в 2001 році число розлучень становило 33457 то вже в 2006 році – 40130.

Зростає співвідношення між кількістю розлучених і одружених: в 1980 р. розпадалася кожна сьома сім’я, то вже у 2000 р. – кожна друга. Отже, дана ситуація юридично підриває природну основу демовідтворювальних процесів населення завдає значні матеріальні та моральні збитки розлученим парам, погіршується виховання та психологічний стан дітей неповних сімей, що має негативні наслідки для всього суспільства.

Розлучення молодих сімей негативно впливає і на сумарний коефіцієнт народжуваності (кількість дітей, яку може народити в середньому жінка за існуючих рівнів плідності): якщо в 1985 р. в Миколаївській області він становив 2,3 то вже у 2007 р. – 1,4.

Проаналізуйте таблицю 3.17, зробить висновки.

Таблиця 3.17

Частка дітей, народжених жінками, які

не перебували у зареєстрованому шлюбі

Роки	% до загальної кількості народжень
всього	міські поселення	сільська місцевість
	16,2	12,6	22,9
	17,8	14,9	22,3
	23,8	20,3	29,1
	24,1	20,6	29,8
	26,4	22,2	33,6
	27,7	23,7	35,4
	29,9	25,8	37,4
	30,3	25,3	38,7
	30,6	26,2	37,9
…..

Завдання 11

(для обговорення і самостійної роботи)

За оцінками багатьох дослідників у світі протягом року переміщується між країнами з метою отримання заробітків від 40 до 60 млн. осіб. За різними розрахунками обсяг українців - міждержавних трудових мігрантів коливається 5,0-7,0 млн. особо-переміщень на рік. По оцінкам спеціалістів еміграція з України поділяється на три етапи:

1) до першої світової війни;

2) між двома світовими війнами (політична міграція);

3) після другої світової війни.

За підрахунками істориків Ю.Бачинського, Н.Настасивського, П.Кравчука, тільки в США з Галичини в роки першої світової війни виїхало 470 тис. осіб, ще 170 тис. осіб – в Канаду. Друга хвиля еміграції (не менше ніж 100 тис. осіб) була після громадянської війни. Трудова міграція буває добровільна та примусова. До примусової під час СРСР можна віднести колективізацію, будівництво Беломорканалу, Каракумського каналу, Байкало-Амурської магістралі, підняття целіни, будівництво різноманітних промислових комплексів. Під час масової колективізації з України виселили приблизно 1 млн. осіб. До 1944 року більше 3 млн. українців - остарбайтерів і різного виду евакуйованих знаходилися на окупованій Німецькій території. Третина з них в 1945-1948 роках репатрійована в СРСР.

Наявність високого рівня регіональної мобільності населення за межі країни, стійких і «наповнених» потоків трудящих-мігрантів свідчить, що країнам відтоку робочої сили притаманні такі (одна або кілька) характеристик, за якими їх можна систематизувати:

1. Кризові явища в економіці, спад виробництва, згортання сфери прикладання праці, скорочення робочих місць та попиту на робочу силу, зростання рівня офіційного та на повному ринку праці безробіття (Молдова, України, Грузія, Албанія та ін.);

2. Розширене відтворення населення країни, окремих її регіонів та відставання від нього темпів зростання сфери працевлаштування (Пакістан, Індія, В’єтнам, Нігерія та ін.);

3. Природно-економічні, політичні та інші чинники, які не дозволяють повним обсягом створювати сприятливі умови для залучення інвестицій до праценадлишкових країн та регіонів (Іран, Ірак, України, РФ, Білорусія, Монголія, чимало країн Латинської та Центральної Америки та ін.);

4. Надлишкова підготовка кадрів з високим рівнем кваліфікації за кон’юнктурними (на ринку праці) професіями для їхнього подальшого працевлаштування за кордоном, іншими словами – торгівля висококваліфікованими кадрами (США, Канада, країни Бенілюксу, Франція, Австрія, Індія, та ін.);

Мотивацію населення України до міждержавної трудової міграції пов’язують зі станом внутрішніх та зовнішніх ринків праці. В умовах зниженого попиту на робочу силу, монопольного становища роботодавців на ринку праці, коли вони антиринковими засобами підтримують низьку оплату праці найманих працівників, підвищується мотивація населення до міждержавної трудової міграції в напряму ринків праці, де йому пропонують вільні робочі місця або вигідніші умови працевлаштування.

За типом імміграційної політики розвинуті країни розподіляються на дві групи: традиційні країни імміграції – США, Канада, Австралія і нові країни імміграції – держави Західної Європи. Потік емігрантів, що зростає, призводить до перебудови демографічної карти світу.

Америка – держава іммігрантів. Найсильніша за останні п’ятдесят років хвиля імміграції забезпечує робочою силою американську економіку і збільшує число платників податків. І все ж у поєднанні з динамікою народжуваності, що змінилася, у США імміграція призводить до ще одного важливого демографічного зрушення – глибокої перебудови етнічного складу країни.

Народжуваність серед білих американців неухильно зменшується, водночас як у іспаномовних і азіатських поселенців неухильно зростає. За інформацією служби перепису населення США, в 2005 році питома вага білих американців 71%, іспаномовних – 13%, афроамериканців – 12% і азіатів – 4% від загальної чисельності населення США. До 2050 р. частка білих американців зменшиться до 53 %, а частка іспаномовних зросте до 25 %, афроамериканців – до 14%, азіатів – до 8%. Безперечно США перетворяться на країну, де водночас співіснуватимуть кілька конкуруючих культур, еліт і традицій, що спираються на різні корені, а підтримка політичного балансу між ними потребуватиме вмілої державної політики.

Японська нація старіє набагато швидше, ніж населення будь-якої іншої країни світу - у 2-4 рази швидше, ніж Франція, Німеччина чи Англія. За оцінками МВФ, витрати держави на виплату пенсій і охорону здоров’я зростуть з 9% ВВП у 1980 р. до 21,5% у 2025 р. Експерти ООН вважають, що до 2050 р. в Японії частка осіб старше 65 років перевищить 30%. Зростання чисельності громадян похилого віку не зможе заповнити катастрофічне знижування народжуваності. Японія має щороку приймати не менше як 600 тис. іммігрантів, щоб заповнити працездатне населення, що стрімко скорочується. До 2050 р., на думку експертів, їхнє число в країні варто довести до 33 млн. За іншою, більш радикальною рекомендацією, Японії потрібно приймати до 10 млн. іммігрантів щороку протягом 50 років, щоб «пом’якшити» важку демографічну ситуацію.

Китайське суспільство запрограмоване на екстенсивне освоєння життєвого простору. Треба враховувати, що населення країни щороку збільшується на 14-15 млн. осіб. У світовому ВВП частка провідних країн світу розподілилася так: США – 21%, Західна Європа – 20, Японія –7,5, Китай – 12,5%. Згідно із прогностичними дослідженнями, в рамках регіональної економічної інтеграції, що поглиблюється, до 2015 р. США матимуть 18% світового ВВП, Західна Європа – 16, Японія – 5,5, Китай – 16,5%.

Питання:

1. Які характеристики з вищенаведених притаманні Україні (Миколаївській області)?

2. З чим пов’язують мотивацію населення України до міждержавної трудової міграції?

3. Які країни найбільш приваблюють потенційних мігрантів?

4. Кого більше серед потенційних трудових мігрантів чоловіків чи жінок? Чому?

5. Чи може розширене відтворення населення країни бути причиною міждержавної трудової міграції?

6. Які основні засоби пошуку робочих місць за кордоном?

7. Який головний мотив потенціальної трудової міграції населення до інших країн?

8. Чи впливає на вибір країни майбутнього працевлаштування критерій отримання високої оплати праці?

9. Чи можна стверджувати, що Україну логічно назвати країною-експортером, а не країною - імпортером робочої сили?

10. Чи повинна державна еміграційна політика обов’язково розроблятись із урахуванням фінансової, банківської, митної і податкової інвестиційної стратегії розвитку економіки України?

11. Чи можливе виникнення міжетнічних конфліктів внаслідок міграційних процесів?

12. Чи може імміграція привести до глибокої перебудови етнічного складу країни? Яким країнам це загрожує? Чому?

13. Яка нація старіє набагато швидше, ніж населення будь-якої іншої країни світу?

14. Яку чисельність іммігрантів повинна щороку приймати Японія, щоб заповнити працездатне населення?

15. Китай – країна-імпортер робочої сили?

Завдання 12

На рівні підприємства в якості трудових ресурсів виступає персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, які одержали необхідну професійну підготовку і мають досвід практичної діяльності.

Залежно від виконуваних функцій працівники підприємства розподіляються по категоріях, зокрема на промислово-виробничий персонал і непромисловий персонал підприємства.

Персонал розподіляється на такі професійні групи: керівники, професіонали, фахівці, технічні службовці, робітники сфери торгівлі і побутових послуг, робітники з інструментом, оператори та складальники устаткування і машин, найпростіші професії.

Практичну цінність мають відомості про стан і рух наявного персоналу підприємства, одержувані в результаті аналізу рівня і динаміки таких показників:

· структура робочої сили по категоріях зайнятих, зокрема чисельність виробничих працівників на одного невиробничого, число виробничих працівників на одного адміністративного, частка адміністративних працівників у загальній чисельності;

· вікова структура робочої сили, зокрема середній вік працівників підприємства, динаміка вікової структури по категоріях працівників, окремих підрозділах, спеціальностях;

· освітня структура – склад робочої сили за рівнем одержаної освіти;

· стаж роботи – середня тривалість роботи на підприємстві в цілому, по окремих підрозділах, категоріях працівників, спеціальностях;

· статева структура організації – відсоткове співвідношення чоловіків та жінок;

· показник відсутності (абсентеїзм) – відношення робочого часу, пропущеного працівниками протягом певного часу (враховуються всі види пропусків, окрім відпусток з примусових відгулів з ініціативи адміністрації), до загального балансу робочого підприємства за цей період;

· внутрішня мобільність персоналу, зокрема коефіцієнт мобільності (відношення кількості працівників, які змінили посади протягом певного періоду, до середньої кількості працівників), історична динаміка і порівняння із середніми показниками по галузі, розподіл робочої сили за тривалістю роботи на невизначеній посаді, тобто який відсоток працює на цій посаді менше року, від одного до трьох років, від трьох до п’яти, від п’яти до десяти тощо;

· оборот кадрів, зокрема коефіцієнти загального обороту (відношення сумарної кількості прийнятих працівників і тих, які вибули з підприємства за певний період, до середньооблікової чисельності), обороту з прийому (відношення кількості прийнятих до середньооблікової чисельності), обороту з вибуття (відношення кількості тих, що вибули з підприємства, до середньооблікової чисельності працюючих);

· коефіцієнт поповнення працівників – відношення чисельності прийнятих працівників до чисельності тих, які вибули з підприємства протягом періоду;

· коефіцієнт сталості кадрів – відношення чисельності працівників, які є в обліковому складі протягом усього року, до середньооблікової чисельності за рік;

· плинність кадрів – відношення кількості працівників, які залишили підприємство (за виключенням звільнених за скороченням штатів), до середньої кількості зайнятих протягом року.

На основі наведених даних таблиці 3.18 вивчить динаміку кадрів підприємства. Зробить висновки.

Розрахуйте необхідні для аналізу показники:

1. Середньооблікова чисельність працівників за рік ()

2. Коефіцієнт загального обороту кадрів (К об)

3. Коефіцієнт кадрів з прийому (К пр)

4. Коефіцієнт обороту кадрів з вибуття (К виб)

5. Коефіцієнт поповнення працівників (К поповн)

6. Коефіцієнт плинності кадрів (Кпл)

Таблиця 3.18

Динаміка кадрів підприємства

Показники	Кількість осіб
Чп.р.	Облікова чисельність працівників на початок року
Чпр	Прийнято працівників
Чзв	Вибуло працівників, усього
З них:
	у зв’язку переходом на денну форму навчання
	призив на військову службу
	вихід на пенсію
	закінчення терміну контракту
за власним бажанням
з ініціативи адміністрації
Чк.р.	Облікова чисельність працівників на кінець року

Дата добавления: 2015-05-23