КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Питання й завдання. Вересневе повстання 1923 р
Вересневе повстання 1923 р. Після встановлення військової диктатури комуністи разом із лівими угрупованнями БЗНС взяли курс на збройне повстання з метою захоплення влади в країні. Дії болгарських комуністів повністю скеровував Комінтерн. Було створено Головний революційний комітет на чолі з Г. Димитровим, В. Коларовим і Г. Геновим. Повстання почалося в ніч з 22 на 23 вересня. У Софії заколот підняти не вдалося. На 30 вересня повстання було придушене урядовими військами. Почалися репресії проти учасників збройного виступу, багато хто з них емігрував до СРСР. Компартія перейшла до терористичної діяльності. У січні 1924 р. болгарський парламент заборонив діяльність БКП. Болгарія в 1923-1926 рр. Уряд Цанкова проголосив політику «соціального миру». Була підвищена платня військовим і чиновникам, надавалися податкові пільги ремісникам, прийнятий закон про страхування робітників. Проте уряд не мав у своєму розпорядженні матеріальних ресурсів для проведення наміченої програми і згодом змушений був піти у відставку. Уряд центристів. У 1926 р. був сформований уряд «Демократичної змови» (об’єднання центристських партій) на чолі з А. Ляпчевим, який мав давні ділові й політичні зв’язки з країнами Заходу. Він проголосив програму, яка базувалася на поверненні до конституційного порядку і парламентських методів управління. Була дозволена діяльність багатьох заборонених раніше організацій. Комуністи зареєстрували свою нову партію — Болгарську робітничу партію (БРП) і відновили політичну діяльність. I. Для перевірки знань 1. Якими були наслідки Першої світової війни для Румунії? II. Для систематизації навчального матеріалу 1. Якою була політика румунського керівництва в роки Першої світової війни? III. Для обговорення в групі 1. У чому полягали передумови державного перевороту в Болгарії у 1923 р.? IV. Робота з історичними термінами і поняттями З перерахованих земель і країн назвіть ті, які за мирними договорами 1919-1920 рр. увійшли до складу Румунії: Сербія, Хорватія, Буковина, Трансільванія, Східний Банат, Південна Добруджа, Північна Кароліна, Бессарабія. V. Творчі завдання Які сучасні проблеми міжнаціональних та міжнародних відносин на півдні Європи своїм корінням сягають подій історії Румунії 1920-х рр.? ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ДАТИ
§ 26. Найважливіші досягнення з галузі освіти, науки і техніки 1. УДОСКОНАЛЮВАННЯ С СТЕМИ ОСВІТИ, ЗРОСТАННЯ РІВНЯ ЗАГАЛЬНОЇ! ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ В КРАЇНАХ ЄВРОПИ Й АМЕРИКИ Масовий характер освіти. Зміна її структури і змісту. Новий технічний рівень виробництва, його ускладнення і спеціалізація, масовий характер і стандартизація вимагали поліпшення загальноосвітнього рівня та технічної підготовки населення. У XX ст. істотно змінювались структура і зміст освіти в різних країнах, вона ставала все більш масовою і доступною. Змін зазнавав зміст освіти, що було обумовлено нагромадженням і систематизацією знань у різних галузях науки. Визначилась спеціалізація і диференціація освіти. Освіта все більше набувала прикладного характеру. Особливості розвитку освіти в різних країнах. США. У США раніше, ніж в інших країнах, була впроваджена загальна безкоштовна початкова і середня освіта. У 1920-ті рр. багато штатів ухвалили закони про загальну середню освіту, що забезпечило доступ до неї широких верств населення. Професійні школи, молодші коледжі випускали висококваліфікованих робітників. Система вищої освіти включала університети, інститути, коледжі з різними термінами навчання. Провідними навчальними закладами, всесвітньо відомими науковими центрами ставали Гарвардський, Стенфордський, Прінстонський, Колумбійський, Єльський університети, Массачусетський технологічний інститут та інші. Велика Британія. У Британії в 1918 р. був оприлюднений закон про освіту, за яким діти з 5 до 14 років обов’язково повинні були навчатися в школах. Лондонський, Кембриджський, Оксфордський, Единбурзький університети — стали своєрідною Меккою для кращих наукових сил світу і залучали талановиту молодь з багатьох країн Європи, Америки, Азії та Африки. Освіта ставала доступною для різних соціальних верств суспільства. З 1920 р. жінки могли одержувати вищу освіту в Оксфорді. Франція. Ще наприкінці XIX ст. в країні було обов’язкове навчання дітей незалежно від статі з 6 до 13 років. На початку XX ст. була затверджена нова структура середньої школи, яка зрівняла класичні та реальні навчальні заклади у праві надання подальшої освіти. Німеччина. Центрами освіти і зосередження наукових сил країни стали Гейдельберзький, Кельнський, Лейпцизький, Берлінський університети. Радянська Росія і СРСР. У Радянській Росії наркомат освіти прийняв у 1918 р. радикальну програму розвитку безкоштовної, обов’язкової й атеїстичної освіти. Одним із головних завдань «культурної революції» було формування нової «соціалістичної культури». Разом з тим нова влада багато зробила для ліквідації безграмотності в країні, де на 1917 р. 75 % населення не вміло читати і писати. Розвивалося навчання мовами народів СРСР, на 1921 р. у країні нараховувалося 244 вузи. При багатьох з них діяли робітфаки (робітничі факультети), які здійснювали підготовку робітничої молоді для одержання вищої освіти. Проте система освіти, як і все культурне життя країни, була підкорена ідеологічним догмам влади. У міжвоєнний період соціальна і практична значимість освіти в усьому світі помітно зросла, але в тоталітарних державах вона була поставлена на службу правлячим у них режимам. 2. НАЙВАЖЛИВІШІ ДОСЯГНЕННЯ НАУКИ Нобелівські премії — міжнародні премії, названі на честь їхнього засновника шведського інженера-хіміка, винахідника динаміту А. Б. Нобеля. Присуджуються щорічно з 1901 р. за видатні роботи в галузі фізики, хімії, медицини і фізіології, економіки (з 1969), літератури, за діяльність у зміцненні миру. Медаль Нобелівського лауреата Фізика. 1920-30-ті рр. були етапними в розвитку багатьох наук і насамперед фізики. У 1897 р. англійський фізик Дж. Томсон відкрив першу елементарну частку, яка входить до складу атома — електрон. У 1901 р. німецький фізик М. Планк встановив, що енергія виділяється не суцільним потоком, а окремими пучками — квантами. За розробку квантової теорії відомому вченому у 1918 р. було присуджено Нобелівську премію. У 1905 р. німецький фізик А. Ейнштейн заклав основи теорії відносності яка змусила переглянути багато традиційних уявлень про простір, час і рух. Визначаючи рух світла у вакуумі, залежність його напрямку і швидкості від джерела світла, вчений зробив висновок, що абсолютного, незалежного від спостерігача, простору і часу не існує.
Значний внесок урозвиток сучасної теоретичної й експериментальної фізики зробив видатний італійський фізик Е. Фермі, один із творців ядерної і нейтронної фізики, Нобелівський лауреат. Розглянувши закони мікросвіту з позицій теорії відносності, відомий англійський учений П. Дірак у 1926-1927 рр. розробив новий напрямок фізичного знання — релятивістську квантову механіку. У 1932 р. американський учений К. Андерсон знайшов цю «античастку» у складі космічних променів і назвав її позитроном. Було також установлено, що при деяких умовах електрони і позитрони можуть взаємопоглинатися, перетворюючись на частки електромагнітного випромінювання (фотони), чи, навпаки, виникати з фотонів. У цьому ж році англійський фізик Дж. Чедвік відкрив ще одну елементарну частку — нейтрон, — що не мала електричного заряду. Завдяки цьому відкриттю фізична інтерпретація періодичної системи елементів була в цілому завершена. Відомий голландський фізик П. Дебай розширив знання про зв’язки між атомами і молекулами. Він розробив дипольну теорію діелектриків, а також рентгенівський метод дослідження полікристалічних матеріалів. Досягнення фізики мали вплив і на інші науки. Поняття і методи, вироблені при вивченні мікросвіту, засвоювалися та застосовувалися в біології, хімії і медицині, збагачували всі галузі природознавства. Математика. Універсального значення для природознавства у 1920-і рр. набули досягнення математичних наук — дослідження в галузі математичної логіки, теорії чисел, функціонального аналізу, топології та інші. Найбільших успіхів досягли математичні школи в Німеччині, Франції, СРСР, США. Широку популярність здобули праці відомих математиків Д. Гільберта (Німеччина), Ж. Адамара (Франція), І. Виноградова (СРСР), Дж. Біркгофа (США). Астрономія. Радіус доступної для досліджень частини Всесвіту надзвичайно збільшився. У 1930 р. за допомогою фотографії була відкрита дев’ята планета нашої сонячної системи — Плутон, існування якої раніше було визнано в результаті відповідних обчислень. Було відкрито безліч інших Галактик, що до цього здавалися скупченням первинної матерії. Те, що ці «скупчення» є «позагалактичними» (розташованими за межами нашої Галактики) зоряними системами, довів К. Лундмарк у 1920 р. Біофізика і біохімія. Широке застосування фізичних і хімічних методів у дослідженнях з біології привело до створення біофізики і біохімії. Учені проникли в таємниці будови білка, розпочали вивчення процесів обміну речовин, знайшли, а потім і отримали штучно перші вітаміни й антибіотики (стрептоміцин, пеніцилін). У дослідженні біологів використовувалися рентгеноскопія, електронні мікроскопи. Іван Павлов Медицина. У медицині почали використовуватися електрокардіографи і електроенцефалографи — апарати для дослідження діяльності серцевого м’яза і головного мозку. Великого прогресу було досягнуто у дослідженні живих тканин. Величезне значення як для фізіології, так і для медицини мало вивчення вищої нервової діяльності академіком І. Павловим та його школою. Розроблена Павловим теорія умовних рефлексів дозволила розкрити зв’язок між зовнішніми подразнюючими агентами (зовнішнім середовищем) і відповідною діяльністю організму. Проблема взаємодії організму і зовнішнього середовища посіла центральне місце в розробці ключових питань теорії еволюції. Значна роль у розвитку медицини і психіатрії в цей період належить австрійському вченому З. Фрейду. Він розробив теорію психосексуального розвитку індивіда. У формуванні характеру і його патології він відводив головну роль переживанням раннього дитинства. Фрейд був одним з ініціаторів практичного застосування методу психоаналізу при лікуванні різних захворювань. Науки про землю. Успіхи фізики і хімії вплинули на розвиток наук про Землю (геофізика, геохімія). Розвідка корисних копалин здобула у своє розпорядження нові методи пошукових робіт, нові прилади й інструменти. 3. ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС Науково-технічний прогрес. Досягнення фундаментальних і галузевих наук почали широко впроваджуватися на практиці і сприяли появі та повсякденному використанню нових технологій, машин і механізмів. Починаючи з XX ст., наука поступово перетворювалася на безпосередню продуктивну силу. У 1920-ті рр. почалася науково-технічна революція (НТР). яка багато в чому визначила розвиток сучасної цивілізації. Масове виробництво і використання електроенергії. Електрика перетворилася у вирішальний фактор становлення нових енергоємних галузей промисловості та здійснення різних систем механізації й автоматизації технологічних процесів. Виробництво електроенергії зростало переважно за рахунок будівництва теплових електростанцій (ТЕЦ), на які в цей період припадало близько 80% обсягів вироблення продукції. У країнах, які володіли великими водними ресурсами, почали будуватися гідроелектростанції (ГЕС). Інтенсивно створювалися енергетичні системи зі спільними електротехнічними мережами, що дозволили регулювати розподіл енергії між споживачами. З 1920-х рр. у США, а потім і в інших країнах розвивались засоби автоматизації в управлінні електростанціями. Двигунобудування. На початку 1920-х рр. провідне місце належало двигунам внутрішнього згоряння, сумарна потужність яких становила 75% загальної потужності всіх первинних двигунів у світі (1920). Величезний попит на двигуни внутрішнього згоряння переживала автомобільна і тракторна галузі промисловості. Широке застосування вони знайшли на морському та річковому транспорті й особливо в авіації. Тоді ж поряд з поршневими двигунами все більшої уваги фахівці почали приділяти газотурбінним і реактивним двигунам. Газотурбінні двигуни розроблялися вченими й інженерами Німеччини, Франції, Росії ще на початку XX ст. Реактивні двигуни конструювалися на основі теоретичних робіт Р. Есно-Пельтрі (Франція), Р. Годдарда (США), Г. Оберта (Німеччина) та інших. У 1926 р. у США, а в 30-ті рр. в Німеччині і СРСР відбувся запуск перших ракет на рідкому паливі. Тривалий час залишалися маловідомими на батьківщині розробки в галузі ракетобудування талановитого українського вченого Ю. Кондратюка. Його праці, перекладені англійською мовою, широко використовувалися в США для підготовки космічних експедицій на Місяць. Машинобудування. Найбільш важливим нововведенням у техніці машинобудування стало спеціалізоване потоково-масове (конвеєрне) виробництво. Саме в такому великосерійному машинобудуванні широко здійснювався перехід до використання напівавтоматичних і автоматичних металообробних верстатів із твердосплавними різальними інструментами. Масовий випуск виробів настійно вимагав їхньої стандартизації, зменшення різнотипності, добору найдоцільніших конструкцій і матеріалів, забезпечення взаємозамінності вузлів та деталей. Роботи з промислової стандартизації набули великого розмаху і були прирівняні до категорії державних програм спочатку у Великій Британії (1901), потім у США і Німеччині (1917), Франції (1918), СРСР (1924), у Японії й інших країнах. Автомобілебудування. У першій половині XX ст. автомобілі ставали все більш дешевими, швидкими та доступними для покупців. Автомобіль став найпопулярнішим транспортним засобом, а автомобілебудування — найважливішою галуззю промисловості. Лідером автомобільної промисловості стали США, де фордівська модель у 1908 р. поклала початок масовому виробництву автомобілів. У 1929 р. на 100 жителів США припадало 21,7 автомобілів; у Британії і Франції — 3,2; а в Німеччині — 1. Центром автомобільної промисловості США став Детройт, де розмістилися корпорації «Форд», «Дженерал моторз» і «Крайслер моторз кар». Видатна роль у розвитку світового автомобілебудування належить відомим інженерам і організаторам виробництва К. Бенцу, Г. Даймлеру, Ф. Порше (Німеччина), П. д’Левассору (Франція), Д. Дуранту, Г. Форду (США). Перший політ «Флайєра-1» Авіація. Надзвичайно швидко зростали темпи розвитку авіації. У 1903 р. брати Райт здійснили перший керований політ на своєму «Флайєр-1», виготовленому з дерева, дроту і тканини. Аеродинамічні дослідження, поступовий перехід до суцільнометалевих конструкцій (Г. Юнкере у Німеччині, А. Туполєв у СРСР), підвищення потужності двигунів визначило наростання швидкості польотів. У міжвоєнний період починається широкомасштабне застосування авіації як одного з основних засобів транспорту. Цьому передували льотні випробування і прокладання нових повітряних шляхів. У червні 1919 р. британські авіатори Дж. Елкок і А. Браун вперше перетнули Атлантичний океан, політ тривав 16 годин і 27 хвилин. У 1926 р. англійський пілот А. Кобем здійснив авіапереліт з Південної Англії в м. Кейптаун (Південна Африка). У 1927 р. американець Ч. Ліндберг за 33 години і 30 хвилин зробив безпересадковий переліт з Нью-Йорка до Парижа. Телебачення. Із середини 1920-х рр. почали здійснюватися телевізійні передачі. Перша система телепередач була продемонстрована в 20-ті рр. у Великій Британії Дж. Бердом. Телеграф і телефон. У 1926 р. був установлений трансатлантичний телефонний зв’язок між Лондоном і Нью-Йорком, заснований на використанні досягнень радіотехніки. Перші досліди у сфері радіомовлення були виконані в 1919 р. у Радянській Росії, Франції, Великій Британії (1922), Німеччині (1923) та в інших країнах. Розвиток технічних можливостей кінематографа. У 1920-ті рр. після багатьох невдалих спроб окремо відтворити зображення і супроводжуючий його звук, записаний на грамофонних дисках, у Німеччині, США, СРСР удалося розробити оптичні методи звукозапису на плівці, що поклали початок широкому поширенню звукового кіно.
Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 3232; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |