Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Питання й завдання. Вересневе повстання 1923 р




Вересневе повстання 1923 р.

Після встановлення військової диктатури комуністи разом із лівими угрупованнями БЗНС взяли курс на збройне повстання з метою захоплення влади в країні. Дії болгарських комуністів повністю скеровував Комінтерн. Було створено Головний революційний комітет на чолі з Г. Димитровим, В. Коларовим і Г. Геновим.

Повстання почалося в ніч з 22 на 23 вересня. У Софії заколот підняти не вдалося. На 30 вересня повстання було придушене урядовими військами. Почалися репресії проти учасників збройного виступу, багато хто з них емігрував до СРСР. Компартія перейшла до терористичної діяльності. У січні 1924 р. болгарський парламент заборонив діяльність БКП.

Болгарія в 1923-1926 рр.

Уряд Цанкова проголосив політику «соціального миру». Була підвищена платня військовим і чиновникам, надавалися податкові пільги ремісникам, прийнятий закон про страхування робітників. Проте уряд не мав у своєму розпорядженні матеріальних ресурсів для проведення наміченої програми і згодом змушений був піти у відставку.

Уряд центристів. У 1926 р. був сформований уряд «Демократичної змови» (об’єднання центристських партій) на чолі з А. Ляпчевим, який мав давні ділові й політичні зв’язки з країнами Заходу. Він проголосив програму, яка базувалася на поверненні до конституційного порядку і парламентських методів управління. Була дозволена діяльність багатьох заборонених раніше організацій. Комуністи зареєстрували свою нову партію — Болгарську робітничу партію (БРП) і відновили політичну діяльність.

I. Для перевірки знань

1. Якими були наслідки Першої світової війни для Румунії?
2. Які території увійшли до складу Румунії у 1919-1920 рр.?
3. Сформулюйте основні положення Конституції Румунії 1923 р.
4. Хто очолив болгарський уряд, що проводив реформи, у 1919-1923 рр.?
5. Назвіть території, які Болгарія втратила згідно з Нейїським договором.
6. Яка подія відбулася наприкінці вересня 1918 р. в селі Владай у Болгарії?

II. Для систематизації навчального матеріалу

1. Якою була політика румунського керівництва в роки Першої світової війни?
2. Визначте особливості економічного розвитку Румунії в міжвоєнний період
3. Які основні реформи провів уряд Стамболійського?
4. У чому проявилася криза влади в Болгарії 1918 р.?
5. Які цілі й наслідки мало вересневе повстання в Болгарії в1923 р.?

III. Для обговорення в групі

1. У чому полягали передумови державного перевороту в Болгарії у 1923 р.?
2. Чи могло народовладдя у формі селянської республіки, як його бачив Стамболійський, вирішити соціально-економічні проблеми у країні?

IV. Робота з історичними термінами і поняттями

З перерахованих земель і країн назвіть ті, які за мирними договорами 1919-1920 рр. увійшли до складу Румунії: Сербія, Хорватія, Буковина, Трансільванія, Східний Банат, Південна Добруджа, Північна Кароліна, Бессарабія.

V. Творчі завдання

Які сучасні проблеми міжнаціональних та міжнародних відносин на півдні Європи своїм корінням сягають подій історії Румунії 1920-х рр.?

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ДАТИ

27 вересня 1918 р. …… проголошення республіки в Болгарії
29 вересня 1918 р. …… початок Владайського повстання
27 листопада 1919 р. …… підписання Нейїського мирного договору
березень 1923 р. …… прийняття Конституції Румунії
червень 1923 р. …… державний переворот у Болгарії, встановлення військової диктатури

§ 26. Найважливіші досягнення з галузі освіти, науки і техніки

1. УДОСКОНАЛЮВАННЯ С СТЕМИ ОСВІТИ, ЗРОСТАННЯ РІВНЯ ЗАГАЛЬНОЇ! ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ В КРАЇНАХ ЄВРОПИ Й АМЕРИКИ

Масовий характер освіти. Зміна її структури і змісту. Новий технічний рівень виробництва, його ускладнення і спеціалізація, масовий характер і стандартизація вимагали поліпшення загальноосвітнього рівня та технічної підготовки населення. У XX ст. істотно змінювались структура і зміст освіти в різних країнах, вона ставала все більш масовою і доступною.

Змін зазнавав зміст освіти, що було обумовлено нагромадженням і систематизацією знань у різних галузях науки. Визначилась спеціалізація і диференціація освіти. Освіта все більше набувала прикладного характеру.

Особливості розвитку освіти в різних країнах. США. У США раніше, ніж в інших країнах, була впроваджена загальна безкоштовна початкова і середня освіта. У 1920-ті рр. багато штатів ухвалили закони про загальну середню освіту, що забезпечило доступ до неї широких верств населення. Професійні школи, молодші коледжі випускали висококваліфікованих робітників. Система вищої освіти включала університети, інститути, коледжі з різними термінами навчання. Провідними навчальними закладами, всесвітньо відомими науковими центрами ставали Гарвардський, Стенфордський, Прінстонський, Колумбійський, Єльський університети, Массачусетський технологічний інститут та інші.

Велика Британія. У Британії в 1918 р. був оприлюднений закон про освіту, за яким діти з 5 до 14 років обов’язково повинні були навчатися в школах. Лондонський, Кембриджський, Оксфордський, Единбурзький університети — стали своєрідною Меккою для кращих наукових сил світу і залучали талановиту молодь з багатьох країн Європи, Америки, Азії та Африки. Освіта ставала доступною для різних соціальних верств суспільства. З 1920 р. жінки могли одержувати вищу освіту в Оксфорді.

Франція. Ще наприкінці XIX ст. в країні було обов’язкове навчання дітей незалежно від статі з 6 до 13 років. На початку XX ст. була затверджена нова структура середньої школи, яка зрівняла класичні та реальні навчальні заклади у праві надання подальшої освіти.

Німеччина. Центрами освіти і зосередження наукових сил країни стали Гейдельберзький, Кельнський, Лейпцизький, Берлінський університети.

Радянська Росія і СРСР. У Радянській Росії наркомат освіти прийняв у 1918 р. радикальну програму розвитку безкоштовної, обов’язкової й атеїстичної освіти. Одним із головних завдань «культурної революції» було формування нової «соціалістичної культури». Разом з тим нова влада багато зробила для ліквідації безграмотності в країні, де на 1917 р. 75 % населення не вміло читати і писати. Розвивалося навчання мовами народів СРСР, на 1921 р. у країні нараховувалося 244 вузи. При багатьох з них діяли робітфаки (робітничі факультети), які здійснювали підготовку робітничої молоді для одержання вищої освіти. Проте система освіти, як і все культурне життя країни, була підкорена ідеологічним догмам влади.

У міжвоєнний період соціальна і практична значимість освіти в усьому світі помітно зросла, але в тоталітарних державах вона була поставлена на службу правлячим у них режимам.

2. НАЙВАЖЛИВІШІ ДОСЯГНЕННЯ НАУКИ

Нобелівські премії — міжнародні премії, названі на честь їхнього засновника шведського інженера-хіміка, винахідника динаміту А. Б. Нобеля. Присуджуються щорічно з 1901 р. за видатні роботи в галузі фізики, хімії, медицини і фізіології, економіки (з 1969), літератури, за діяльність у зміцненні миру.

Медаль Нобелівського лауреата

Фізика. 1920-30-ті рр. були етапними в розвитку багатьох наук і насамперед фізики. У 1897 р. англійський фізик Дж. Томсон відкрив першу елементарну частку, яка входить до складу атома — електрон. У 1901 р. німецький фізик М. Планк встановив, що енергія виділяється не суцільним потоком, а окремими пучками — квантами. За розробку квантової теорії відомому вченому у 1918 р. було присуджено Нобелівську премію.

У 1905 р. німецький фізик А. Ейнштейн заклав основи теорії відносності яка змусила переглянути багато традиційних уявлень про простір, час і рух. Визначаючи рух світла у вакуумі, залежність його напрямку і швидкості від джерела світла, вчений зробив висновок, що абсолютного, незалежного від спостерігача, простору і часу не існує.

Альберт Ейнштейн Ейнштейн Альберт (1879-1955) — видатний фізик-теоретик, один із засновників сучасної фізики, почесний іноземний член АН СРСР (1926). Народився у Німеччині в м. Ульм, жив у Швейцарії (з 1893), Німеччині (з 1914) і США (з 1933). Створив спеціальну і загальну теорію відносності. Відкрив закон взаємодії маси й енергії. Автор основних праць з квантової теорії; запровадив поняття фотона (1905), встановив закон фотоефекта, основний закон фотохімії. З 1933 р працював над проблемами космології і єдиної теорії поля. У 30-ті рр. активно виступав проти фашизму і війни; у 40-ві рр. — проти застосування ядерної зброї. У 1940 р. підписав лист президенту США про небезпеку створення ядерне зброї в Німеччині. У 1921 р. удостоєний Нобелівської премії.

Значний внесок урозвиток сучасної теоретичної й експериментальної фізики зробив видатний італійський фізик Е. Фермі, один із творців ядерної і нейтронної фізики, Нобелівський лауреат.

Розглянувши закони мікросвіту з позицій теорії відносності, відомий англійський учений П. Дірак у 1926-1927 рр. розробив новий напрямок фізичного знання — релятивістську квантову механіку.

У 1932 р. американський учений К. Андерсон знайшов цю «античастку» у складі космічних променів і назвав її позитроном. Було також установлено, що при деяких умовах електрони і позитрони можуть взаємопоглинатися, перетворюючись на частки електромагнітного випромінювання (фотони), чи, навпаки, виникати з фотонів. У цьому ж році англійський фізик Дж. Чедвік відкрив ще одну елементарну частку — нейтрон, — що не мала електричного заряду. Завдяки цьому відкриттю фізична інтерпретація періодичної системи елементів була в цілому завершена.

Відомий голландський фізик П. Дебай розширив знання про зв’язки між атомами і молекулами. Він розробив дипольну теорію діелектриків, а також рентгенівський метод дослідження полікристалічних матеріалів.

Досягнення фізики мали вплив і на інші науки. Поняття і методи, вироблені при вивченні мікросвіту, засвоювалися та застосовувалися в біології, хімії і медицині, збагачували всі галузі природознавства.

Математика. Універсального значення для природознавства у 1920-і рр. набули досягнення математичних наук — дослідження в галузі математичної логіки, теорії чисел, функціонального аналізу, топології та інші.

Найбільших успіхів досягли математичні школи в Німеччині, Франції, СРСР, США. Широку популярність здобули праці відомих математиків Д. Гільберта (Німеччина), Ж. Адамара (Франція), І. Виноградова (СРСР), Дж. Біркгофа (США).

Астрономія. Радіус доступної для досліджень частини Всесвіту надзвичайно збільшився. У 1930 р. за допомогою фотографії була відкрита дев’ята планета нашої сонячної системи — Плутон, існування якої раніше було визнано в результаті відповідних обчислень. Було відкрито безліч інших Галактик, що до цього здавалися скупченням первинної матерії. Те, що ці «скупчення» є «позагалактичними» (розташованими за межами нашої Галактики) зоряними системами, довів К. Лундмарк у 1920 р.

Біофізика і біохімія. Широке застосування фізичних і хімічних методів у дослідженнях з біології привело до створення біофізики і біохімії.

Учені проникли в таємниці будови білка, розпочали вивчення процесів обміну речовин, знайшли, а потім і отримали штучно перші вітаміни й антибіотики (стрептоміцин, пеніцилін). У дослідженні біологів використовувалися рентгеноскопія, електронні мікроскопи.

Іван Павлов

Медицина. У медицині почали використовуватися електрокардіографи і електроенцефалографи — апарати для дослідження діяльності серцевого м’яза і головного мозку. Великого прогресу було досягнуто у дослідженні живих тканин.

Величезне значення як для фізіології, так і для медицини мало вивчення вищої нервової діяльності академіком І. Павловим та його школою. Розроблена Павловим теорія умовних рефлексів дозволила розкрити зв’язок між зовнішніми подразнюючими агентами (зовнішнім середовищем) і відповідною діяльністю організму. Проблема взаємодії організму і зовнішнього середовища посіла центральне місце в розробці ключових питань теорії еволюції.

Значна роль у розвитку медицини і психіатрії в цей період належить австрійському вченому З. Фрейду. Він розробив теорію психосексуального розвитку індивіда. У формуванні характеру і його патології він відводив головну роль переживанням раннього дитинства. Фрейд був одним з ініціаторів практичного застосування методу психоаналізу при лікуванні різних захворювань.

Науки про землю. Успіхи фізики і хімії вплинули на розвиток наук про Землю (геофізика, геохімія). Розвідка корисних копалин здобула у своє розпорядження нові методи пошукових робіт, нові прилади й інструменти.

3. ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС

Науково-технічний прогрес. Досягнення фундаментальних і галузевих наук почали широко впроваджуватися на практиці і сприяли появі та повсякденному використанню нових технологій, машин і механізмів.

Починаючи з XX ст., наука поступово перетворювалася на безпосередню продуктивну силу. У 1920-ті рр. почалася науково-технічна революція (НТР). яка багато в чому визначила розвиток сучасної цивілізації.

Масове виробництво і використання електроенергії. Електрика перетворилася у вирішальний фактор становлення нових енергоємних галузей промисловості та здійснення різних систем механізації й автоматизації технологічних процесів. Виробництво електроенергії зростало переважно за рахунок будівництва теплових електростанцій (ТЕЦ), на які в цей період припадало близько 80% обсягів вироблення продукції. У країнах, які володіли великими водними ресурсами, почали будуватися гідроелектростанції (ГЕС). Інтенсивно створювалися енергетичні системи зі спільними електротехнічними мережами, що дозволили регулювати розподіл енергії між споживачами. З 1920-х рр. у США, а потім і в інших країнах розвивались засоби автоматизації в управлінні електростанціями.

Двигунобудування. На початку 1920-х рр. провідне місце належало двигунам внутрішнього згоряння, сумарна потужність яких становила 75% загальної потужності всіх первинних двигунів у світі (1920). Величезний попит на двигуни внутрішнього згоряння переживала автомобільна і тракторна галузі промисловості. Широке застосування вони знайшли на морському та річковому транспорті й особливо в авіації. Тоді ж поряд з поршневими двигунами все більшої уваги фахівці почали приділяти газотурбінним і реактивним двигунам. Газотурбінні двигуни розроблялися вченими й інженерами Німеччини, Франції, Росії ще на початку XX ст.

Реактивні двигуни конструювалися на основі теоретичних робіт Р. Есно-Пельтрі (Франція), Р. Годдарда (США), Г. Оберта (Німеччина) та інших. У 1926 р. у США, а в 30-ті рр. в Німеччині і СРСР відбувся запуск перших ракет на рідкому паливі.

Тривалий час залишалися маловідомими на батьківщині розробки в галузі ракетобудування талановитого українського вченого Ю. Кондратюка. Його праці, перекладені англійською мовою, широко використовувалися в США для підготовки космічних експедицій на Місяць.

Машинобудування. Найбільш важливим нововведенням у техніці машинобудування стало спеціалізоване потоково-масове (конвеєрне) виробництво. Саме в такому великосерійному машинобудуванні широко здійснювався перехід до використання напівавтоматичних і автоматичних металообробних верстатів із твердосплавними різальними інструментами.

Масовий випуск виробів настійно вимагав їхньої стандартизації, зменшення різнотипності, добору найдоцільніших конструкцій і матеріалів, забезпечення взаємозамінності вузлів та деталей. Роботи з промислової стандартизації набули великого розмаху і були прирівняні до категорії державних програм спочатку у Великій Британії (1901), потім у США і Німеччині (1917), Франції (1918), СРСР (1924), у Японії й інших країнах.

Автомобілебудування. У першій половині XX ст. автомобілі ставали все більш дешевими, швидкими та доступними для покупців. Автомобіль став найпопулярнішим транспортним засобом, а автомобілебудування — найважливішою галуззю промисловості. Лідером автомобільної промисловості стали США, де фордівська модель у 1908 р. поклала початок масовому виробництву автомобілів. У 1929 р. на 100 жителів США припадало 21,7 автомобілів; у Британії і Франції — 3,2; а в Німеччині — 1. Центром автомобільної промисловості США став Детройт, де розмістилися корпорації «Форд», «Дженерал моторз» і «Крайслер моторз кар».

Видатна роль у розвитку світового автомобілебудування належить відомим інженерам і організаторам виробництва К. Бенцу, Г. Даймлеру, Ф. Порше (Німеччина), П. д’Левассору (Франція), Д. Дуранту, Г. Форду (США).

Перший політ «Флайєра-1»

Авіація. Надзвичайно швидко зростали темпи розвитку авіації. У 1903 р. брати Райт здійснили перший керований політ на своєму «Флайєр-1», виготовленому з дерева, дроту і тканини. Аеродинамічні дослідження, поступовий перехід до суцільнометалевих конструкцій (Г. Юнкере у Німеччині, А. Туполєв у СРСР), підвищення потужності двигунів визначило наростання швидкості польотів. У міжвоєнний період починається широкомасштабне застосування авіації як одного з основних засобів транспорту. Цьому передували льотні випробування і прокладання нових повітряних шляхів. У червні 1919 р. британські авіатори Дж. Елкок і А. Браун вперше перетнули Атлантичний океан, політ тривав 16 годин і 27 хвилин. У 1926 р. англійський пілот А. Кобем здійснив авіапереліт з Південної Англії в м. Кейптаун (Південна Африка). У 1927 р. американець Ч. Ліндберг за 33 години і 30 хвилин зробив безпересадковий переліт з Нью-Йорка до Парижа.

Телебачення. Із середини 1920-х рр. почали здійснюватися телевізійні передачі. Перша система телепередач була продемонстрована в 20-ті рр. у Великій Британії Дж. Бердом.

Телеграф і телефон. У 1926 р. був установлений трансатлантичний телефонний зв’язок між Лондоном і Нью-Йорком, заснований на використанні досягнень радіотехніки. Перші досліди у сфері радіомовлення були виконані в 1919 р. у Радянській Росії, Франції, Великій Британії (1922), Німеччині (1923) та в інших країнах.

Розвиток технічних можливостей кінематографа. У 1920-ті рр. після багатьох невдалих спроб окремо відтворити зображення і супроводжуючий його звук, записаний на грамофонних дисках, у Німеччині, США, СРСР удалося розробити оптичні методи звукозапису на плівці, що поклали початок широкому поширенню звукового кіно.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 3101; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.009 сек.