Теліга Олена Іванівна

Олександр Петрович Довженко

Олександр Петрович Довженко (1894 – 1956) – один із основоположників українського кіномистецтва, письменник і художник, заслужений діяч мистецтв УРСР (1939), народний артист РРСФР (1950). У 1914 р. закінчив Глухівський учительський інститут, навчався в Київському комерційному інституті та Академії мистецтв. Зі встановленням радянської влади працював Київському губвідділі наросвіти й мистецтва, був комісаром драматичного театру ім. Т. Шевченка, перебував на дипломатичній роботі у Варшаві та Берліні, захоплювався живописом. З 1926 р. – на Одеській кінофабриці, де створив свої перші роботи – короткометражні комедії – «Вася-реформатор», «Ягідки кохання» та фільм сумка дипкур’єра». В 1936 – 1941 р. – режисер Київської кіностудії художніх фільмів. Довженко ввійшов в історію українського й світового кіно як творець художніх фільмів «Звенигора» (1928) «Арсенал» (1929), «Земля» (1930), «Іван» (1932), «Щорс» (1939), «Поема про море» (1956), а також документально-публіцистичних – «Битва за нашу радянську Україну» (1943), «Перемога на Правобережній Україні» (1945). У 1949 – 1951 – викладач, а з 1955 – професор Всесоюзного державного інституту кінематографії у Москві. Літературну славу принесла книга «Зачарована Десна» (видана після його смерті в 1957 р.)

Оле́на Іва́нівна Телі́га (з дому: Шовгенова або Шовгеніва, *21 липня 1906, Іллінське (Московська область), Московська губернія, Росія — †22 лютого 1942, Київ) — українська поетеса, літературний критик, діяч української культури.

Народилась в Іллінському під Москвою в напівбілоруській-напівукраїнській родині. 3 1918 року родина мешкає у Києві. У Києві Олена вчиться в Жіночій гімназії Дучинської. Весною 1922 року вдається вибратися із совєтської України спочатку в Польщу, а в липні 1922 року оселитися в Подєбрадах у Чехословаччині. Саме в Чехії Олена отримує «матуру», закінчує історико-філологічне відділення Українського педінституту в Празі. З вибухом Другої світової війни Олена Теліга перебувала у Польщі — ще з 1929 року жила тут, коли у Варшаві померла її мати. У грудні 1939 року в Кракові Олена Теліга запізналася з Олегом Ольжичем (Кандибою): тоді ж вступила в Організацію Українських Націоналістів (ОУН), де тісно співпрацювала з ним у культурно-освітній референтурі. 22 жовтня 1941 р. їде до Києва. У Києві Олена Теліга організовує Спілку українських письменників, відкриває пункт харчування для своїх соратників, співпрацює з редакцією «Українського слова» Івана Рогача, видає тижневик літератури і мистецтва «Літаври». У київському ґестапо Олена Теліга перебувала у камері № 34. 22 лютого 1942 р. українську письменницю-патріотку було розстріляно у Бабиному Яру разом з чоловіком та соратниками.

Дата добавления: 2015-05-23