Історія формування Есерів 2 страница

Загострення загальної кризи Російської імперії влітку–восени 1917 р. і її особливості в Україні. Жовтнева загальноросійська революція 1917 р. та Україна.

121-124

288-295

Жовтне́вий переворо́т (у радянській історіографії Велика Жовтнева соціалістична революція) — державний переворот у Росії, що відбувся 7 листопада (25 жовтня) 1917 року. У ході перевороту Тимчасовий уряд, що перебував у столиці держави Петрограді — було заарештовано, а центральну владу перебрали на себе лідери більшовиків. Другий Всеросійський з’їзд Рад, який відбувся 7—9 листопада (25—27 жовтня), ухвалив рішення про перехід влади до рад та сформував новий уряд — Раду народних комісарів на чолі з В.Леніним. Жовтневий переворот докорінно змінив хід історії на територіях колишньої Російської імперії та значним чином вплинув на хід світової історії. 4 (17) березня 1917 російський Імператор Микола II зрікся престолу. Влада в Російській імперії перейшла до Тимчасового уряду. Тимчасовий уряд переживав часті кризи, склад кабінету міністрів кілька разів змінювався. До кінця літа 1917 року більшість уряду складали представники лівих партій. Очолював уряд О. Ф. Керенський — член партії есерів. У березні-квітні 1917 із заслань і еміграції до Петрограду повернулася велика кількість політиків ультралівого напряму, у тому числі: В. І. Ленін, Л. Д. Троцький та інші. Впродовж 1917 року на всій території Російської Імперії наростала анархія. Після відміни страти на фронті різко впала дисципліна. За офіційними даними до вересня 1917 року число дезертирів досягло 2 млн чоловік. У селі наростали пограбування і захоплення приватних земель.

До осені 1917 року в Петрограді значно посилився вплив Ради, тон в якому задавали більшовики. На чолі Ради став випущений в серпні з в'язниці Л. Д. Троцький. Восени 1917 року військовий гарнізон Петрограду налічував близько 60 тис. Частини гарнізону не бажали вирушати на фронт і знаходилися під великим впливом більшовиків. Саме гарнізон зіграв велику роль в лютневій революції і він же захистив Петроград від військ Корнілова в серпні 1917. Рада Петрограду також побоювалася відправлення гарнізону на фронт і для протидії цим планам створила структуру, пізніше названу Військово-революційним комітетом (ВРК). Розвиток протистояння Ради і уряду і привів до падіння Тимчасового уряду в кінці жовтня.

Хронологія перевороту

16 жовтня за пропозицією Троцького був створений Військово-революційний комітет Петроградської Ради (ВРК).

21 жовтня на мітингу в Смольному[8] була прийнята резолюція про підтримку ВРК гарнізоном, після чого ВРК зажадав від командування військовим округом Петрограду підкорятися його наказам. У відповідь Тимчасовий уряд зажадав, щоб ВРК розпустився, обіцяючи у такому разі відмовитися від переслідувань.

Відбувається історичне закрите засідання вождів більшовиків, на яке Ленін прибуває таємно в гримі робітника. За пропозицією Леніна було вирішено виступити точно в день відкриття II з'їзду Рад — 25 жовтня, щоб поставити з'їзд перед фактом, що відбувся, не розкриваючи при цьому своїх планів заздалегідь.

24 жовтня (у ніч на 25-е) загони матросів, прибулі з Кронштадта за наказом ВРК, займають телефонну станцію, телеграф і Державний банк[9]. Війська гарнізону залишилися в казармах. Незначний опір чинили лише загони юнкерів.

25 жовтня (у ніч на 26-е) озброєні загони ВРК, зламавши опір охорони, пройшли в Зимовий палац і заарештували членів Тимчасового уряду[10]. Керенський утік до Гатчини за допомогою своїх прибічників.

З 28 жовтня по 2 листопада в Москві йшли запеклі вуличні бої між Військово-революційним комітетом більшовиків і Комітетом Суспільної Безпеки міської Думи. На боці Комітету Безпеки виступили, в основному, юнкери військових училищ та офіцери, на боці більшовиків — частини московського гарнізону, загони озброєних робітників і прибулий з Петрограду загін матросів. 2 листопада було поміщено перемир'я — білі здалися. Комітет Суспільної Безпеки з договору скасовувався, Біла Гвардія роззброювалася і розпускалася, полонені з обох боків відпускалися, всяка стрілянина припинялася. Потім обидві сторони ховали своїх загиблих.

У поразці білих значну роль зіграла перевага червоних в артилерії. У тому числі, з Воробйових гір по Кремлю, де займав оборону загін юнкерів і офіцерів, вели вогонь гармати 7-го Українського важкого артилерійського дивізіону.

ЖОВТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ ТА УКРАЇНА

Після падіння самодержавства влада на місцях перейшла до різних органів місцевого самоурядування. У Києві центром влади стала міська Дума, із складу якої був виділенні Виконавчий комітет, який став представником Тимчасового уряду в Києві і фактично виконував всі владні функції. 4 березня була створена Українська Центральна Рада. На відміну від Петрограду та Москви, в Києві за владу конкурували не дві, а три політичні сили: Тимчасовий уряд в особі Виконавчого комітету міської Думи, більшовики і Центральна Рада. Окрім незначних епізодів, озброєних зіткнень не було — сторони обмежилися з'ясуванням своїх сил. Оцінивши ситуацію, Центральна Рада направила вірні частини проти сил Тимчасового уряду. Після цього війська вірні Тимчасовому уряду капітулювали. В результаті влада в Києві перейшла до Центральної Ради. 9 листопада Рада опублікувала 3-й Універсал, що підводив підсумок подіям: Україна проголошувалася «Українською Народною Республікою» із збереженням федерального зв'язку з Росією. Крім того до Універсалу були включені декларативні заяви про майбутні соціальні реформи: відміну права власності на землю і введення 8-годинного робочого дня. У лютому 1918 року у Бресті на мирній конференції з Центральними Державами і УНР Москва ще раз де-юре визнала Українську державу (УНР) в особі УЦР і зобов’язалась укласти з нею договір. Сучасні історики вважають[19], що це були лише декларації для затримки часу й накопичення збройних сил. Зміцнівши, Совнарком РФ 24 грудня 1918 року відкликав визнання УНР.

Наслідки

Жовтневий переворот зробив величезний вплив на хід історії як на територіях Російської Імперії, так і у всьому світі:

Росія вийшла з Першої світової війни (Див. - Берестейський мир між Росією та Німеччиною)

Стався розвал Російської Імперії на окремі національні держави

На всій території колишньої Імперії почалася збройна боротьба за владу між різними угрупуваннями, відома як Громадянська війна. Війна продовжувалася декілька років і забрала мільйони життів. Росію покинули сотні тисяч людей, в основному освічених класів.

Після закінчення Громадянської війни на більшій частині колишньої Імперії утворився СРСР — перша у світі держава, уряд котрої проголосив її "радянською" та "соціалістичною".

Поширення робітничого руху у світі.

Історичні обставини утворення УНР і УСРР, початку громадянської війни та падіння обох українських республік у 1918 р.

121-126

288-294

Украї́нська Наро́дна Респу́бліка (за старим правописом: Українська Народня Республіка; УНР) — українська держава, що існувала в 1917–1920 роках на території Центральної, Східної та Південної України зі столицею в Києві. Постала на місці південно-західних губерній Російської імперії, заселених українцями. До квітня 1918 року очолювалася Центральною Радою на чолі з Михайлом Грушевським; після грудня 1918 року — Директорією. Проголошена 7 листопада 1917 року, після більшовицького жовтневого перевороту, як автономна республіка у складі Російської республіки. 22 січня 1918 року, після українсько-більшовицької війни, проголошена незалежною державою. До березня 1918 року користувалася міжнародною підтримкою Німецької імперії. Після поразки останньої в Першій світовій війні опинилася в міжнародній ізоляції. Проводила внутрішню політику, спираючись на соціалістичну популістичну ідеологію. 22 січня 1919 року об'єдналася із Західно-Українською Народною Республікою. Ліквідована в ході поразки українських визвольних змагань 1917–1920 років. В 1921 році територія республіки була поділена між Польщею з одного боку, УРСР і Радянською Росією з другого. Протягом 12 листопада 1920 — 22 серпня 1992 року Уряд республіки перебував у вигнанні. Російська революція стала імпульсом для розвитку українського національного руху. 4 (17) березня 1917 року в Києві була створена Українська Центральна Рада (УЦР) — представницький орган політичних і громадських організацій міста. 7 (20) березня року було обрано її керівний склад на чолі з істориком Михайлом Грушевським. 19 березня (1 квітня) 1917 року в Києві пройшла 100-тисячна українська маніфестація, на якій було висунуто вимогу національно-територіальної автономії для України. Цю ідею підтримали з'їзди українських партій — Товариства українських поступовців (25 (12) — 26 березня (13 квітня); майбутня Української партії соціалістів-федералістів), Української партії соціалістів-революціонерів (4 (17) — 5 (18) квітня), Української соціал-демократичної робітничої партії (4 (17) — 5 (18) квітня). Паралельно з цим, протягом березня — квітня, в регіонах України йшов процес формування Рад.

І Універсал 10 (23) червня 1917 який проголошував автономію України в складі Росії.

ІІ Універсал 3 (16) липня 1917 який скасовував автономію України, відкладаючи її проголошення до скликання Всеросійських установчих зборів.

ІІІ Універсал 25 жовтня (7 листопада) 1917 який проголошував заснування Української Народної Республіки як автономії в складі Російської держави.

IV Універсал 11 (24) грудня 1917 Він проголошував незалежність Української Народної Республіки від Росії і закликав українців на боротьбу з більшовиками.

Берестейський мир

27 січня 1918 (9 лютого 1918) року Українська Народна Республіка з одного боку, та Німецька імперія, Австро-Угорщина, Османська імперія і Болгарське царство з другого, уклали сепаратний Брест-Литовський мирний договір. Україна визнавалася незалежною державою в кордонах окресленими ІІІ Універсалом. Делегації Німеччини та Австро-Угорщини погодилися на приєднання до неї Холмщини і Підляшшя, а також утворення в Галичині, Буковині та Закарпатті окремого коронного краю. Країни Четверного союзу обіцяли надати уряду Української Народної Республіки військову допомогу у війні з російськими більшовиками за умови продовольчих поставок Німеччині та Австро-Угорщині: 60 млн пудів хліба, 2,75 млн пудів м'яса, 400 млн яєць й іншої сільськогосподарської продукції.

29.04.1918 — Гетьманський переворот 1918. За гетьманського уряду назву УНР було замінено назвою Українська Держава, Українську Центральну Раду розпущено.

країнська Соціялістична Радянська Республіка, УСРР) — радянська соціалістична держава, що створена в 1919. Створена російськими більшовиками під час українсько-радянської війни 1918 — 1920 років як маріонеткова держава на противагу Українській Народній Республіці.

Радянська історіографія веде історію УСРР з 25 грудня 1917 року. Намагаючись розв’язати проблему протистояння політичних сил на свою користь, більшовики скликали 17 грудня 1917 р. Перший Всеукраїнський з’їзд Рад робітничих, солдатських та селянських депутатів. Серед 2500 учасників з’їзду більшовицьких депутатів було тільки 60 (за іншими даними — 130). Звичайно, при такому співвідношенні сил більшовики не могли захопити владу в Україні у легальний спосіб. Відносно мала кількість більшовицьких делегатів на з’їзді не була випадковою — це відбивало дійсну картину впливу більшовиків на території України. Під час виборів до Установчих зборів восени 1917 року за більшовиків в Україні проголосувало лише 10 % виборців: 750 тис. голосів. В усій Росії більшовики спиралися на міське населення та робітників промисловості. В Україні ці групи були нечисленними і складалися переважно з великоросів. У такий спосіб був створений маріонетковий окупаційний уряд. Варто зазначити, що партія більшовиків — РКП(б) — була партією Росії, а так звана КП(б)У. Формально заснована у квітні 1918 як самостійна партія, але вже через 3 місяці, на своєму I з'їзді, КП(б)У увійшла до РКП(б) з підпорядкуванням спільним партз'їздам і ЦК.

35. Українська Центральна рада в боротьбі за автономію України і політика Тимчасового уряду, загальноросійських партій та Рад.

Поки тривав Всеукраїнський військовий з'їзд, йшла робота над текстом Універсалу Центральної Ради* 23 червня 1917 р. остаточний варіант було схвалено й перед закриттям з'їзду документ під назвою "Універсал Української Центральної Ради до українського народу, на Україні й поза Україною сущого" було оприлюднене. В остаточному тексті суть Універсалу укладалася в кілька речень: "Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою Російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні Українські збори (Сойм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські збори".

Універсал справив велике враження на все українське суспільство. На адресу Центральної Ради надсилалися вітальні телеграми від зовсім різних за політичним спрямуванням українських організацій.

В Росії Універсал викликав неоднозначну реакцію. Кадетська "Речь" 27 червня назвала проголошення Універсалу однією з ланок німецького плану розкладу Росії, прямим злочином проти закону. З подібних позицій критикували Центральну Раду меншовики-оборонці. Лідер партії російських есерів, міністр Тимчасового уряду В.Чернов, критикуючи вимоги українців, назвав їх актом безвідповідальної політики, ленінством у національному питанні. Проте за кілька днів до російських політиків повернулося розуміння, що український національно-визвольний рух масовий, вагомий чинник революційного процесу, конфронтація з яким напередодні наступу на фронті надзвичайно небезпечна і ризикована річ. Голова Тимчасового уряду Львов звернувся до "братів-українців" з відозвою, у якій закликав не відриватися від спільної Батьківщини і не розколювати війська.

16 червня у Петрограді відкрився І Всеросійський з'їзд рад робітничих і солдатських депутатів. На проголошення Універсалу Центральної Ради з'їзд відгукнувся резолюцією з українського питання. Вона була досить таки поміркованою: Тимчасовому урядові пропонувалося увійти в порозуміння з органами української революційної демократії, щоб утворити крайовий орган для задоволення національних потреб населення.

Несподівано для українців у них знайшлися в російському політикумі ситуативні союзники. Більшовицька фракція Всеросійського з'їзду рад робітничих і солдатських депутатів пропонувала визнати за Україною право на повну автономію і навіть на утворення самостійної держави.

Проголошення І Універсалу вимагало створення поряд з Центральною Радою, яка виконувала представницькі функції, виконавчого органу, який би проводив у життя рішення УЦР. Спочатку виконавчі функції взяв на себе Комітет Центральної Ради, який був обраний першими загальними зборами УЦР 21 квітня 1917 p. у складі 20 осіб. Досить швидко склад Комітету розширився до 33 осіб, а між сесіями Центральної Ради він виконував усі її функції.

Найголовнішим для Тимчасового уряду було зобов'язання Центральної Ради не проголошувати автономії України самочинно, її публічний осуд самочинних дій і визнання остаточної санкції автономії Всеросійськими Установчими зборами.

Тимчасовий Уряд встановлював у всій державі, у тому числі й в Україні, обрані місцевими земськими зборами і революційними комітетами губернські (і повітові) виконавчі комітети на чолі з губернськими комісарами.

В Україні існувало двовладдя.Спершу Тимчасовий уряд ставився негативно до домагань Української Центральної Ради щодо національно-територіальної автономії України, але після проголошення І Універсалу УЦР і створення Генерального Секретаріату УЦР міністрами Тимчасового прибули до Києва для переговорів, в наслідок яких вони визнали УЦР і Генеральний Секретаріат як крайовий орган України, а УЦР, визнаючи Тимчасовий Уряд, обіцяла не робити таємних кроків для одностороннього здійснення автономії та поповнити свій склад і Генеральний Секретаріат представниками національних меншин України.

Після жовтневого перевороту 1917 адміністративний апарат в Україні, призначений Тимчасовим Урядом, цілковито перестав діяти і вся влада перейшла до Української Центральної Ради та її адміністрації.

№36. 30 квітня під контроль гетьманців перейшли всі найважливіші урядові інституції. П.Скоропадський оприлюднив два програмних документи – «Грамоту до всього українського народу» і «Закони про тимчасовий державний устрій України». Центральна Рада й усі земельні комітети розпускалися, міністри та їхні заступники звільнялися з роботи. Україна перейменовувалася на «Українську державу», її державно-політичний устрій найближчим часом мав вирішитиСейм. А доти законодавчу і виконавчу владу брав у свої руки гетьман. У сфері соціальної політики ставилося за мету поновити приватну власність на землю і передати її колишнім володарям.

Демократичні сили об’єдналися в опозицію: з травня почав діяти Український національно-державний союз, перейменований у серпні на Український національний союз. У відповідь владою були заборо­не­ні з’їзди кількох партій, зупинено випуск низки революційно-демократичних видань, решта підлягала цензурі. Хвиля арештів і репресій зачепила міські думи, повітові та губернські земства. Обме­жувались політичні свободи та функції профспілок. В Харкові робітникам не дали відсвяткувати 1 Травня. Посилились пе­ре­с­лі­ду­ван­ня за страйки робітників, незадоволених збільшенням тривалості робочого дня до 12 годин. Покарання за страйк передбачало великі штрафи, ув’язнення до 2 років. Проти робітників використовувались окупаційні війська.

На селі розпочався ма­совий рух за відшкодування завданих поміщицьким гос­по­дарствам збитків. Поміщики створювали власні каральні загони, або діяли за до­по­могою окупаційних військ. Спеціальний циркуляр зобов’язував населення негайно по­вернути власникам усе відібра­не у них рухоме майно. Захищав права власників і за­тверджений геть­маном закон про право на врожай 1918 р.

Наприкінці березня в Лубнах з ініціативи Української демократично-хлі­бо­роб­сь­кої партії відбувся з’їзд хлібо­робів з’їзд зажадав по­повнити ЦР представниками хліборобів-демократів.Але їхні плани не були втілені З конфлікту скористався П.Скоропадський Навесні він створив політичну організацію «Ук­раїнська народна громада», уві­й­шов в контакт з демократично-хліборобською партією і «Союзом земельних власників».30 квітня під контроль гетьманців перейшли всі найважливіші урядові інституції. П.Скоропадський оприлюднив два програмних документи «Грамоту до всього українського народу» і «Закони про тимчасовий державний устрій України». ЦР розпускалися Україна перейменовувалася на «Українську державу»,законодавчу і виконавчу владу брав у свої руки гетьман. У сфері соц політики ставилося за мету поновити приватну власність на землю і передати її колишнім володарям. Діями нової влади були зміцнені державний бюджет, українська валюта.відновилося міське й земське самоуправління. наполегливе національно-культурне будівництво(відкрито майже 150 україномовних гімназій,національні університети.почали працювати Українська Академія Наук, національний архів, національна бібліотека. Зовнішня політика:здійснювалися кроки, спрямовані на встановлення дружніх відносин із державами Антанти та нейтральними європейськими країнами. Був прийнятий закон «Про посольства і місії Української Держави». Дипломатичні зносини встановилися з 12 країнами Європи.Однак сподівання П.Ско­ро­пад­сь­ко­го, що йому вдасться забезпечити участь всіх суспільних класів у політичному житті, виявилися марними. До влади на місцях прийшли консервативні сили, значною мірою зрусифікованіДемократичні сили об’єдналися в опозицію: з травня почав діяти Український національно-державний союз, У відповідь владою були заборо­не­ні з’їзди кількох партій, зупинено випуск революційно-демократичних видань, решта підлягала цензурі. Хвиля арештів і репресій зачепила міські думи, повітові та губернські земства. Обме­жувались політичні свободи та функції профспілок.Посилились пе­ре­с­лі­ду­ван­ня за страйки робітників, незадоволених збільшенням тривалості робочого дня до 12 годин. Проти робітників використовувались окупаційні війська. На селі розпочався ма­совий рух Поміщики створювали власні каральні загони, або діяли за до­по­могою окупаційних військ. Спеціальний циркуляр зобов’язував населення негайно по­вернути власникам усе відібра­не у них рухоме майно, Захищав права власників і за­тверджений геть­маном закон про право на врожай 1918 р.

Дата добавления: 2015-05-23