Жовтня 1941 – 4 липня 1942 р.- героїчна оборона Севастополя, яка тривала 250 днів

16 листопада 1941 р. – радянські війська залишили Крим (крім невеликої ділянки з Севастополем).

Незважаючи на поразку радянських військ на Україні та її окупацію, героїчний опір Червоної армії призвів до зриву планів "блискавичної війни".

25. ОКУПАЦІЙНИЙ РЕЖИМ В УКРАЇНІ У 1941—1944 PP. ГОЛОКОСТ

Протягом одного року німецькі війська та їх союзники окупували територію України.

Назва Територія Центр Рейхскомісаріат Україна (очолював Е.Кох) Більша частина Українських земель, Крим, деякі райони Росії та Білорусії м.Рівне Дистрикт «Галичина»( у складі Польського генерал-губернаторства) Західна Україна (Львівська, Дрогобицька, Станіславська (Івано-Франківська), Тернопільська області м.Львів Румунська провінція «Трансністрія» Чернівецька та Ізмаїльська області м.Тирасполь, потім м.Одеса Прифронтова зона (підпорядковані військовому командуванню) Донбас, Чернігівська, Сумська, Харківська області  

На ній загарбники встановили "новий порядок". Окупаційна політика здійснювалась згідно плану "Ост".
«Ост», який передбачав такі заходи:

- масове винищення терор проти євреїв та циган;
- голокост – загибель значної частини єврейського та циганського населення Європи в ході систематичного переслідування і знищення його нацистами

- фізичне знищення непрацездатної частини слов’янського населення;
- перетворення витривалих і здорових представників слов’янства на рабів у Німеччині;

- германізацію та колонізацію території Східної Європи, переселення німців на українські земелі;
та їхніми пособниками в Німеччині й на захоплених територіях у 1933-1945 рр. Загинуло 6 млн. євреїв з 10 млн., що проживали в Європі.

Спеціальні підрозділи здійснювали політику геноциду. В Україні з'явилися гетто та концентраційні табори. Проводились масові розстріли військовополонених та мирного населення. Найбільшими місцями загибелі мирних громадян були Бабин Яр у Києві, Дробицький Яр у Харкові, Доманівка і Богданівка на Одещині.

Голокост - загибель значної частини єврейського населення Європи внаслідок нацистської політики планомірного й організованого фізичного знищення (геноциду) євреїв у Німеччині та на захоплених нею територіях
В Україні антиєврейський геноцид мав особливо жорстоку форму. Це пояснювалось тим, що, у розумінні нацистів, тут жили не просто євреї, a євреї «більшовицькі», нібито складова основа радянської влади, які представляли собою рушійну силу світової революції, для запобігання якої і необхідно було будь-якими способами позбутися від її носіїв.

Убивства євреїв окупантами почалися в Україні 22 червня 1941 p. і тривали понад три роки. Перші «єврейські акції» були спрямовані в основному проти єврейської інтелігенції як потенційного організатора опору окупантам. Першочерговому знищенню також підлягали євреї-партійні працівники і державні службовці. Далі окупанти перейшли до поголовного знищення всіх євреїв.

26. РОЗГОРТАННЯ РУХУ ОПОРУ В УКРАЇНІ У РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Із відданих радянській владі людей у населених пунктах створювались підпільні групи. Для розвідувальної і підривної роботи в німецькому тилу залишалось чимало співробітників НКВС. Восени 1941 р. в Україні формувались підпільні обкоми, райкоми, первинні організації і групи ВКП(б). У лісах з'явилися партизанські загони, які очолювали здебільшого ті, хто був здатним здійснювати бойові операції.

На території України в роки війни було три течії руху опору: радянська, українська національна та польська.

Дата добавления: 2015-05-23