Охарактеризуйте здобутки і прорахунки ЦР у її державотворчій діяльності

До­ся­г­нен­ня Центра­ль­ної Ра­ди Укра­ї­ни. 1)Початок консолідації національних сил та визначення прагнень Центральної Ради - боротьба за національно-територіальну автономію України у складі Росії стала провідною лінією в діяльності Центральної Ради в 1917 році.2) І Універсал і досягнення автономії України. 10 червня, коли текст Універсалу було затверджено. І Універсал Української Центральної Ради: проголошував автономію України у складі Росії, створювалася державна казна та податкова система, він закликав народ змінити адміністрацію на місцях. Усі ці кроки відповідали процесу створення нової держави. І Універсал дав Тимчасовому уряду зрозуміти, що Центральна Рада —це повноправний, керуючий цілою нацією механізм, і цей механізм можна буде перемогти аби що силою.3) ІІІ Універсал: Проголошення Української Народної Республіки. 7 листопада Центральна Рада ухвалила 3-й Універсал, який проголосив створення Української Народної Республіки у федеративному зв'язку з Російською державою. Як територія УНР ним визначалися „землі, заселені у більшості українцями". Крім того,. Універсал декларував програму соціально-економічних і політичних реформ, націоналізацію землі, запровадження 8-годинного робочого дня, встановлення державного контролю над виробництвом, розширення місцевого самоврядування, забезпечення свободи слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків, недоторканість особи й житла.4)IV універсал Центральної Ради і проголошення України незалежною демократичною державою. Для будь-якої держави відбиття агресії, війна — складне випробування. 11 січня Мала Рада схвалила IV Універсал, який проголошував самостійність УНР.Акт проголошення незалежності України відбувся у повній відповідності до Декларації прав народів Росії, прийнятої Раднаркомом Росії 2 листопада 1917 року. проголосивши незалежність України, і надалі не відкидала можливості укласти федеративний союз "з народними республіками колишньої Російської держави ". Про­ра­ху­н­ки Центра­ль­ної Ра­ди Укра­ї­ни. 1)Со­ці­а­ль­ний ас­пект Ц Р завоювала на кінець жовтня 1917 року значний авторитет. Але, приділивши особливу увагу процесам національного відродження, Центральна Рада фактично самоусунулась від розв’язання гострих соціально-економічних проблем. А держава, як відомо, тримається не лише силою закону, війська, таланту своїх провідників, а й насамперед, підтримкою суспільства. А саме цього і не вистачало ЦР. Про це свідчать, зокрема, робочі повстання проти влади ЦР, організовані наприкінці 1917 — початку 1918 рр. в Катеринославі, Каменському, Олександрівську, Кривому Розі, Одесі, Києві та інших містах. Особливо гострим і запеклим стало повстання в Києві, центром якого став завод “Арсенал”. 2)Зовнішня політика Центральної Ради викликала глибоке розчарування, по-перше, серед військових. Орієнтуючись спочатку на країни Антанти, вона всіляко відволікала справу укладання миру. Навіть наприкінці грудня 1917 р., коли антивоєнні настрої набули крайньої форми, генеральний секретар закордонних справ О. Шульгін виступав проти сепаратного миру. Зважившись, нарешті, на укладання мирного договору з Німеччиною та її союзниками, ЦР змушена була підписати його в найбільш несприятливий для себе момент, коли майже вся Україна була вже захоплена більшовиками. Це й примусило її запросити війська своїх нових союзників в Україну. Тому неспростовним залишається той факт, що Україна опинилася під п’ятою окупантів саме з вини Центральної Ради. 3)Армійське питання. Одним з найважливіших аспектів в боротьбі України за незалежність була проблема створення збройних сил. Однак, члени ЦР заперечували необхідність створення армії. ЦР підтримала ідею скликання І Українського Військового з’їзду, що відбувся 5 травня. Одним з найважливіших рішень конгресу було схвалення резолюції про “творення народної армії і українізацію військових частин”. Крім того, Центральна Рада видала постанову про творення з добровольців загонів Вільного Українського козацтва. Для виконання цих завдань пізніше був створений Український Військовий Генеральний Комітет при Українській Центральній Раді, головою якого обрали С. Петлюру. 4)ІІ Універсал — в пошуках компромісу. Вороже ставлення російської демократії до І Універсалу не спинило ЦР, вона подовжувала свій тиск. 15 червня на засіданні Центральної Ради було оголошено про створення Генерального секретаріату. Дії ЦР резонували з настроями мас. І тому, хотіли чи не хотіли представники російської демократії це визнати, але ЦР посіла місце політичного лідеру в Україні. 19 червня на сумісній пароплавній прогулянці по Дніпру лідерів Центральної Ради і виконкому Ради об’єднаних громадських організацій українська сторона запропонувала перетворити Центральну Раду з національного органу в територіальний. Ця пропозиція була підтримана. Напевно, кожна із сторін при цьому мала свій розрахунок, але все ж, ключ до розв’язання конфлікту було знайдено. Оновлена Центральна Рада, до складу якої увішли представники національних меншин, вже 30 червня, за згодою із Генеральним секретаріатом, затвердила ІІ Універсал - оговорював ще дві проблеми — українізацію армії і негативне ставлення до революційних методів захвату влади (останній пункт, явно абсурдний, був дописаний під тиском виконкому Ради об’єднаних громадських організацій). Підсумовуючи усе це, можна зробити такий висновок: бажана влада опинилась в руках Центральної Ради, але за неї довелося платити переходом в союзники уряду, засудженням революційних методів боротьби, а головне — “розбавленням” складу Центральної Ради за рахунок представників інших націй.

Дата добавления: 2015-05-23