Берестейський мирний договір УНР з країнами Четверного союзу: причини підписання,умови, наслідки

Бересте́йський мир - укладений у Бересті (Бресті-Литовському) 9 лютого 1918 між УНР та державами Четверного союзу (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною); визнавалася незалежність України, яка виходила з I Світової війни; її зх. кордон встановлювався по лінії довоєнного кордону між Австро-Угорщиною та Росією, Холмщина мала залишитися в складі України, сторони взаємно відмовлялися від воєнних контрибуцій; таємна декларація між УНР та Австро-Угорщиною передбачала об'єднання Сх. Галичини та Буковини в один коронний край (Австро - Угорщина згодом анулювала цю угоду); додатковою умовою договору був пункт про надання Німеччиною та Австро-Угорщиною збройної допомоги УНР проти більшовиків.
439. Антинацистський Рух опору в Україні в роки Другої світової війни.

«Новий порядок», запроваджений нацистами в Україні, не міг не викликати опору місцевого населення. Хоча з самого початку частина українців, передусім західних, налякана комуністичними репресіями 1939-1941 рр., зустрічала німецьке військо як визволителів.

Не зважаючи на те, що німці не давали ніяких обіцянок. Національно свідомі українці сподівалися на відновлення української державності. Найбільшу активність виявили діячі обох течій Організації українських націоналістів. У результаті співпраці між німцями та ОУН ще перед радянсько-німецькою війною було створено дві військові частини під кодовими назвами «Нахтігаль» і «Роланд».

30 червня 1941 р. у Львові ОУН-б організувала Українські національні збори, які буз погодження з німцями проголосили Акт відновлення Української держави та сформували уряд – Українське державне правління на чолі з Ярославом Стецьком. Проте реакція німців на таке «самоуправство» була негативною. Вже на початку 1941 р. вони заборонили діяльність Правління, заарештували його голову Я.Стецька, а також С.Бандеру та інших українських діячів (у концтабір Заксенгаузен).

Восени 1941 р. нацисти знову завдали репресивного удару по ОУН. Зокрема, у вересні було заарештовано близько 2 тис. та розстріляно кілька сотень членів бандерівських «похідних груп». Їх завданням було, рухаючись вслід за фронтовими німецькими частинами, пропагувати по містах і селах ідею самостійності України, організовувати цивільну адміністрацію, розгортати мережі оонівського підпілля.

Вже у 1942 р. низи вимагали переходу до загального збройного опору. Осередками такого спротиву на перших порах стали Волинь і Полісся. Там від початку війни діяли партизанські відділи «Поліської Січі» під проводом Тараса Бульби-Боровця. Там же, на Волині, були сформовані партизансько-військові частини обох ОУН. В результаті об’єднання всіх цих розрізнених військових формувань була створена Українська повстанська армія, днем народження якої прийнято вважати 14 жовтня 1942 р. – свято Покрови Пресвятої Богородиці.

Для загального керівництва повстанським рухом було створено Головне командування і Головний військовий штаб. Командувачем УПА до листопада 1943 р. був майор Роман-Дмитро Клячківський (псевдо - Клим Савур), його змінив підполковник Роман Шухевич (Тарас Чупринка), а після його загибелі – полковних Василь Кук (Коваль).

21-25 липня 1943 р. відбувся ІІІ надзвичайний збір ОУН. Збір заявив, що ОУН бореться проти імперіалізму та проти імперій, тому має за противника як СРСР, так і нацистську Німеччину.

Через рік, в липні 1944 р., з ініціативи УПА і лідера ОУН С.Бандери була створена Українська Головна Визвольна Рада, яка мала взяти на себе керівництво національно-визвольним рухом в Україні.

З німецькими окупантами боролись і радянські партизани. Боротьба партизанів, набираючи розмаху, вимагала єдиного централізованого керівництва. Для цього був створений Український штаб партизанського руху на чолі з високопоставленим офіцером НКВС Т.Строкачем. Щоб розширити партизанську боротьбу на Правобережжі, туди наприкінці жовтня 1942 р. рейдом вирушили партизанські з’єднання С.Ковпака і О.Сабурова. Проте досить часто діяльність партизан зводилася до демонстрації радянської присутності на окупованих територіях. Здійснивши декілька нападів на нацистів, вони відходили в глиб лісів. Тим часом мирне населення за такі дії розплачувалося з окупантами кров’ю. З’єднання С.Ковпака здійснило відомий похід по ворожих тилах від Путивля до Карпат, завдаючи загарбникам відчутних ударів.

У містах України діяли націоналістичні та радянські підпільні групи, зокрема «Молода гвардія» на Луганщині та «Партизанська іскра» на Миколаївщині.

Загалом УПА, партизанські загони, підпільники своїми діями наближали звільнення України від німецьких окупантів.

Дата добавления: 2015-05-23