Іван Степанович Мазепа

Іван Степанович Мазепа — один із найвидатніших українських гетьманів, який найдовше (понад 20 років) був при владі —В 1687 році гетьманом України козацька верхівка вибирає Мазепу, коли йому вже повернуло на п’ятий десяток.
І. Мазепа був ворогом примусової воєнної політики царя Петра, яка страшним тягарем лягла на плечі українського народу, політики здирства та нелюдського поводження з ук­раїнцями, політики повної денаціоналізації України і поступового знищення її державності та перетворення на колонію.
Гетьман в душі був проти участі українців в імперіалістичних війнах Росії, але зважаючи та те, що Україна вже не могла проводити свою незалежну політику, мусив якийсь час миритися з цим і брати участь у московських походах, які викликали ненависть у широких мас ук­раїнського народу.
Мазепа докладає багато зусиль і коштів на відродження гетьманської України.
Стабілізація соціально-економічного становища в Гетьманщині впродовж 1676—1708 рр. не тільки зміцнила інституції гетьманського правління, але й стимулю­вала відповідний добір кадрів, їхнє політичне зростання у сотенно-полковій ієрархії, змагання старшинських команд за вплив у Батурині.
Політична позиція І. Мазепи найчіткіше виявилася у Конституції І7І0 р., складеній вірним мазепинцем, однодумцем і продовжувачем його справи в еміграції — гетьманом Пилипом Орликом. Ще тоді визнана урядом Швеції та Туреччини, вона вражає своєю актуальністю і сьогодні як перший у світі подібний доку­мент з надзвичайно високим рівнем демократичності. Конституція Пилипа Орлика, що втілила й ідеї Івана Мазепи, його натхненника, на 80 років випередила ідеї Французької революції, і цим усе сказано.
1700 року вибухнула Північна війна. У виснажливій боротьбі за володіння узбережжям Балтійського моря головними супротивниками виступали російський цар Петро І і 18-річний король Швеції Карл XII.
Зрозумівши, що перемога Петра I тільки прискорить процес знищення української державності, але ніяк його не зупинить, — Мазепа приймає історичне рішення перейти на бік шведів. Останні обіцяють Україні повну самостійність.
Таємні переговори, які вів Мазепа з поляками і шведами ще в 1705—1706 рр., закінчилися угодою між Україною і Швецією.
Виступ Мазепи у російсько-шведській війні зазнає поразки. Полтавсь­ку битву 1709 р. програно. Батурин згорів.
Причин поразки Карла і Мазепи було кілька — це і поранення короля, і ослабленість шведського війська (30 тисяч шведів і козаків проти майже 60 тисяч російських вояків), недооцінка високої міри підготовки противника, непідтримка Мазепи більшістю козацьких полковників, для яких була несподіванкою зміна гетьманом проросійської орієнтації і, нарешті, нерозуміння українським народом стратегії аристократичної гетьманської верхівки. Не останню роль відіграли і церковники. Адже вважалося, що московити — браття по духу, православні, а поляки і шведи — католики і протестанти, особливо закляті вороги православ’я.
Подальші події підтвердили правильність висновків, зроблених Мазепою напередодні полтавської баталії.
Після Мазепи в Україні занепадають наука і культура, більшість українців стає неписьменними. Ідеологією Московської держави стає створення огнем і мечем міцної абсолютної держави як спадкоємиці Києва — тому Київ повинен їй підкоритися. Москва розглядала Україну тільки як місток до Західної Європи.
Визнаючи вищість української культури, Московське царство, перетворюючись в Російську імперію, всебічними заборонами і утисками цілеспрямовано підкоряє Київ політично і економічно. Найактивніше це почав робити Петро I, а завершила Катерина II.
Тому можна сказати, що останній вчинок гетьмана Мазепи історія виправдала.
Великий гетьман був меценатом культури. Усвідомлюючи значення освіти для розбудови держави, Мазепа постійно опікувався навчальними закладами. Резиденція гетьмана — місто Батурин — стає культурно-освітнім центром України і Європи.
І. Мазепа жив культурним життям України і сам як міг творив його. До нього хіба що Са­гайдачний та Петро Могила мали такий вплив на культуру й освіту. Філософ, політик і поет, І. Мазепа, як згадував Пилип Орлик, любив відвідувати Києво-Могилянську академію і промовляти перед викладачами «мовою Тита Лівія та Ціцерона». Дослідник академії Ф. Титов писав, що «вся взагалі православна південноросійська дворянська аристократія і малоросійська військова стар­шина у XVII столітті виховувала своїх синів у Кнево-Вратській колегії». Тому Мазепа, ясна річ, усіляко сприяє процвітанню цього закладу.
У 1690—169.3 рр. він будує велику муровану Богоявленську церкву, а в 1703 р.— навчальний корпус Академії. Споруди ці вирішені в монументальних урочистих формах, у яких вчувається продиктований впливом гетьмана як замовника перегук з життєрадісною архітектурою Відродження.
Мазепа перетворює Чернігівський колегіум на вищу школу-ліцей, в багатьох містах і селах будує власним коштом школи, друкарні, церкви. Мазепа відбудовує монастир Києво-Печерської лаври, обвівши його монументальним муром з чудово прикрашеними воротами у вигляді церкви.
Це далеко не повний перелік митців, які у своїй письменницькій спадщині ма­ють твори про великого українського політичного діяча.
А далі в XIX столітті — опери, музичні симфонії, етюди, романи, повісті, поеми, художні полотна буквально заполонили літературно-мистецький простір Європи.

Дата добавления: 2015-05-23