Безсистемна перебудова призвела до розвалу народного господарства

Період розробки концепції перебудови, здійснення перших економічних реформ, визрівання політичного курсу перебудови:

- прийняття програми прискорення соціально-економічного розвитку країни (квітень 1985 р.);

Політичне прискорення – це політика, яка передбачала розробку довгострокових заходів, спрямованих на соціально-економічний розвиток країни, широке впровадження досягнень НТР, реорганізацію управлінської структури, спроби вирішити традиційні соціальні проблеми: житлову, продовольчу тощо.

- реформа М. Рижкова та Л.Абалкіна (червень 1987 р.) – запровадження принципу трьох «С» – самоокупність, самостійність, самофінансування (запровадження елементів ринкової економіки);
- перебування перебудовчих процесів в Україні під контролем радянської номенклатури.

- початок політичних реформ (лібералізація, відміна цензура, реабілітація політв’язнів тощо).

Проте реформи проводилися непослідовно. У результаті замість очікуваного результату розпочалося падіння економіки, інфляція і т.п.

Період активних політичних перетворень, курс на перехід до регульованої ринкової економіки:

- ХІХ партійна конференція (червень 1988 р.) – ухвалено рішення про кардинальне реформування політичної системи, взято курс на гласність.

Гласність – політика максимальної відвертості та правди в діяльності державних і громадських організацій, дієва і активна форма участі громадської думки в демократичному вирішенні найважливіших проблем країни.

- проведення перших демократичних виборів до Верховної Ради (1990 р.);
- погіршення економічної ситуації (дефіцит товарів, інфляція, черги, перехід підприємств України на бартер – натуральний обмін, низька продуктивність праці, падіння національного прибутку у 1991 р. на 13% тощо);
- прийняття Верховною Радою СРСР програми переходу до регульованої ринкової економіки (червень 1990 р.);

Загинуло 7 тис. ліквідаторів, 60 тис. стали інвалідами, 100 тис. померли.

Листопад 1988 р. – масовий протест у Києві присвячений екологічним проблемам

30-ти кілометрова зона – непридатна для прожиття територія.

Серпень 1990 р. – постанова Верховної Ради УРСР «Про невідкладні заходи із захисту України від наслідків Чорнобильської т». Україну було оголошено зоною екологічного лиха. Побудований саркофаг – об’єкт «Укриття», демонтаж четвертого блоку.

У 2000 р. ЧАЕС була закрита і перестала працювати.

РОЗГОРТАННЯ НАЦОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

- зростання суспільно-політичної активності населення 1988 р. (мітинги, пікети);
- 1988 р. відновлення роботи Української Гельсінської Спілки (УГС на основі Української Гельсінської Групи);
- виникнення нових громадських організацій (Товариство української мови ім.. Т.Г.Шевченка, історико-просвітницьке товариство «Меморіал», студентське об’єднання «Громада», клуб «Спадщина»…)
- надання автономії Криму в результаті референдуму 1991 р.;
- відродження Української греко-католицької церкви (1990 р.), Української автокефальної православної церкви (1990 р.);
- страйк шахтарів у липні 1989 р., робітничий страйк у Донбасі у листопаді 1989 р.;
- у вересні 1989 р. створений Народний Рух України (НРУ), який очолив І.Драч. Основні засади НРУ: демократизація суспільства, досягнення суверенітету України, економічна самостійність…
- у жовтні 1989 р. – Верховна Рада УРСР прийняла закон «Про мови в Українській РСР»;

1990 р. – початок формування багатопартійної системи (плюралізм – множина) після вилучення статті про керівну роль КПРС із Конституції СРСР та УРСР.

Політичний плюралізм – свобода діяльності політичних партій, багатопартійність.

Квітень 1990 р. – створення першої політичної партії – Української республіканської партії (УРП) на базі УГС. Лідер – Л.Лук’яненко.

1990 – 1991 рр. – виникнення понад 20 опозиційних партій (Демократична партія України(ДемПУ), Українська християнсько-демократична партія (УХДП), Соціал-демократична партія України (СДПУ))

1990 р. – криза КПУ (масовий вихід з її лав, оформлення в середині партії Демократичної платформи, яка ставила за мету демократизацію партії).

У 1990 р. відбулися вибори до Верховної Ради УРСР на альтернативній основі. У результаті Демократичний блок отримав 111 мандатів із 442.

16 липня 1990 р. – прийняття Декларації про державний суверенітет України

Суверенітет – верховенство та незалежність влади у внутрішніх та зовнішніх питаннях.

5 липня 1991 р. прийняття Закону про заснування в Україні посади Президента.

Спроби збереження федерації радянських республік

1 жовтня 1990 р. – страйк у декількох регіонах України, 2 жовтня 1990 р. – початок голодування студентів, 11 жовтня 1990 р. – початок масового студентського страйку

17 жовтня 1990 р. – постанова Верховної Ради УРСР про проведення референдуму щодо довіри парламенту.

Референдум 17 березня 1991 р. щодо збереження СРСР. Більшість висловила згоду збереження СРСР на засадах Декларації про державний суверенітет України.

Референдум – прийняття того чи іншого політичного рішення безпосередньо народом.

19 серпня 1991 р. відбувся серпневий заколот (путч) щодо відновлення старих порядків у СРСР. Путч очолили віце-президент СРСР Г.Янаєв, прем’єр-міністр СРСР В.Павлов, міністр внутрішніх справ СРСР Б.Пуго, міністр оборони Д.Язов. Влада перейшла до Державного комітету з надзвичайного стану (ДКНС). Був оголошений надзвичайний стан в окремих регіонах СРСР.

24 серпня 1991 р. – проголошення незалежності України.

Історія України. Тема 44. Культура України після Другої світової війни

Загальна характеристика української культури після Другої світової війни

Важливою складовою повоєнної відбудови України було поновлення культурного життя. Відновили свою роботу навчальні заклади, розширилася їхня мережа. Але розвиткові культури заважали атмосфера ідеологічної непримиренності, переслідування творчих пошуків, постійні утиски інакомислячих. Жахливого удару національній культурі заподіяли в цей період великоруський шовінізм і «ждановщина». У серпні 1946 р. Пленум ЦК КП(б)У ухвалив постанову «Про небезпеку українського націоналізму». Перетрушуються редколегії провідних журналів, з’являються погромні рецензії на твори Ю. Яновського, А. Малишка О. Довженка.

Ідеологічні відхилення влада шукала і знаходила всюди. Було розгромлено «буржуазні лженауки» генетику та кібернетику («лисенківщина»); репресіям було піддано діячів єврейської культури, звинувачених у «космополітизмі».

«Відлига» 50-х років позитивно вплинула на культурне життя республіки. З 1955 р. починають лунати голоси протесту проти національно-культурної дискримінації, зароджується дисидентський рух.

У 60-х рр. зароджується у літературно-мистецькому житті явище «шістдесятників» як наслідок хрущовської «відлиги» та лібералізації.

Шістдесятники – нове покоління митців, які відійшли від шаблонної тематики попередніх часів, не закликали до боротьби за мир, не писали про передовиків колгоспників і робітників заводів, а виходили з того, що “…поезія має бути поезією, а не агітацією у віршованій формі”.

Кризові явища у соціально-економічній сфері 70-80-х рр. боляче вдарили по всьому духовному життю українського суспільства. Стан народної освіти не міг уникнути кризи, зважаючи на постійне скорочення витрат на її потреби. Посилювався русифікаторський тиск. Парадоксальна ситуація склалася в кінематографії: з 20 фільмів кіностудії ім. О. Довженка українською мовою знімалося 2-3, переслідування й репресії не обминули талановитих режисерів — С. Параджанова, Ю. Ілленка, І. Миколайчука.

Командно-адміністративна система виявилася неспроможною забезпечити культурний, технологічний розвиток народу, який вона заганяла разом із собою в глухий кут. Радикальне реформування культури почалося на межі 80-90-х рр.: у 1989 р. було прийнято закон про державну мову, в 1991 р — закон про освіту, метою якої визначено всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства. Активно розвиваються суспільні науки, оновлення широко охопило й літературу, відбувається активізація театрального життя. Проте поряд із здобутками залишається багато нерозв’язаних проблем, зокрема, залишковий принцип фінансування культури.

Освіта	1957 p., 2 листопада — Постанова ЦК КПРС «Про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти» — посилення русифікації. У 60-ті pp. українські школи в містах республіки становили близько 20% 1959 p., квітень — Закон про освіту (принцип поєднання загальноосвітнього і політехнічного навчання) 1972 р. – перехід до загальнообов’язкової середньої освіти. 1978 р. — Постанова ЦК КПРС «Про посилення вивчення та викладання російської мови та літератури» («Брежнєвський циркуляр») 1983 р. — Постанова ЦК КПРС «Про посилення вивчення російської мови в школах» («Андроповський указ») 1989 р. — «Заков про мови Українській PCP» 1991 p. — «Закон про освіту»
Наука	1946-1947 рр. — розгром генетики і кібернетики(«лисенківщина») У 60-70-ті рр. найвизначніші науково-дослідні інститути: Харківський фізико-технічний інститут, Інститут теоретичної фізики (М. Боголюбов), Інститут кібернетики (В. Глушков), Інститут електрозварювання (В. Патон) На цей час продовжується розвиток фундаментальних досліджень і прикладної науки, але низький рівень фінансування стає причиною виїзду багатьох учених за кордон.
Література	Початок 50-х рр. — творчість П. Тичини, В. Сосюри,О. Гончара, П. Воронька. Друга половина 50-х рр.(«шістдесятники») — Б. Олійник, Д. Павличко, В. Симоненко, Л. Костенко Незважаючи на хрущовську «відлигу», не були надруковані твори В. Сосюри «Третя рота», «Мазепа»; заборонено книжку Д. Павличка «Правда кличе» Перша половина 60-х рр. («шістдесятники») — І. Драч, М. Вінграновський, В. Коротич, Є. Гуцало, В. Дрозд,В. Стус, В. Шевчук 1963 р. — початок переслідувань В. Стуса, Л. Костенко, М. Вінграновського, І. Драча, літературознавців І. Дзюби, І.Світличного 1968 р. — цькування О. Гончара за роман «Собор» 1985 р. — початок перебудови: центральне місце в літературі на кілька років посідає публіцистика; друкуються до цього заборонені твори «розстріляного українського відродження»
Мистецтво	40-ві – перша половина 50-х рр. – композитори К. Данькевич, Д. Клебанов, М. Штогаренко; художники Т. Яблонська, М. Дерегус, О. Шовкуненко 50-ті рр. — діє близько 70 професійних театрів, 3 кіностудії художніх фільмів (Київська, Одеська, Ялтинська) 60-70-ті рр. — в музичному мистецтві працюють О.Білаш, П. Майборода, І. Шамо, С. Сабодаш; Державний заслужений академічний народний хор ім. Г. Вірьовки, капела «Думка», етнографічний ансамблі «Гомін» (заборонений в 1971 р.) 70-ті рр. — поширення поетичного кіно: сценарії І. Драча, Ю. Ілленка «Криниця для спраглих», «Вечір напередодні Івана Купала». Переслідування кінорежисерів Ю. Ілленка, С. Параджанова, І. Миколайчука та ін. 1989 р. — Перший республіканський фестиваль української пісні «Червова рута»(відтак стає щорічним) 1990 р. — фільм Ю. Ілленка та С. Параджанова«Лебедине озеро. Зона» (нагорода в Каннах) Середина 90-х рр; — виникають нові театри-студії. Видатні актори: А. Роговцева, Б. Ступка, О.Сумська, Б. Бенюк. В образотворчому мистецтві розвиваються різноманітні напрямки; художники: А.Горська, Г. Якутович, О. Базилевич, О. Донченко та ін.

Історія України. Тема 45. Україна в умовах незалежності

24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР на позачерговій сесії прийняла Акт проголошення незалежності України.

30 серпня 1991 р. по звинуваченню в організації державного перевороту («путча») була заборонена Комуністична партія України (КПУ). На її основі виникла Соціалістична партія України (СПУ), яку очолив О. Мороз. КПУ була поновлена у 1993 р. Очолив КПУ П.Симоненко.

1 грудня 1991 р. на підтримку Акта проголошення незалежності України був проведений референдум.

90,31% проголосувало за незалежність України.

1 грудня 1991 р. були проведені вибори Президента України. Переміг Л.Кравчук (61,59%). Головним конкурентом Л.Кравчука на виборах був В.Чорновіл.