Промисловий переворот та початок індустріалізації на Україні

Економічна теорія А. Маршалла

Засновник неокласичної школи — Альфред Маршалл (1842-1924). Його головна робота «Принципи економічної науки» стала спробою синтезувати класичні принципи і маржиналістські. Основна ідея — у застосуванні фактору граничної корисності в оцінці споживання (попиту) і теорії витрат при аналізі виробництва (пропозиції). Причому попит та пропозиція приймаються рівноправними елементами ринку.

Одне із центральних місць у його дослідженнях займає проблема вільного ціноутворення на ринку, що складається з мобільних та інформованих господарюючих суб’єктів. Досліджуючи цей процес, він вивчав чинність закону попиту і його нецінових факторів, дав визначення ринкової пропозиції та її нецінових факторів і на основі цього показав, що ринкова ціна — це ціна рівноваги між попитом та пропозицією. При відхиленнях цін на ринку від рівноважної виникає дефіцит або надлишок. Поняття еластичності пропозиції та попиту (за ціною і доходом), еластичний і нееластичний попит за ціною також були вперше застосовані Маршаллом. Різницю між ціною, яку покупець готовий був сплатити, і тією ціною, яку він фактично платить, Маршалл визначив як споживчий надлишок.

Як вважає Маршалл, за грошовими витратами на виробництво товарів лежать реальні витрати: 1) жертвування капіталістом свого капіталу, який він міг би використати за іншим призначенням; 2) жертви робітників, які могли б відпочивати замість роботи. Тобто кожний вид витрат має альтернативну вартість. Підприємницький прибуток — це винагорода за ризик, жертви й роботу з управління, а зарплата — винагорода робітникові за жертвування відпочинком. Концепція витрат розглядалася стосовно до репрезентативної (середньої і раціональної) фірми. Витрати її діляться на постійні і змінні, але в тривалому періоді всі вони виступають як змінні. У своїй теорії Маршалл вивів поняття позитивної (дає людині пряму насолоду) і негативної (жер- тви робітників і капіталістів заради виробничої діяльності) корисності.

Промисловий переворот, який походив у країнах Західної Європи, мав впливом геть економічного розвитку України.

Промисловий переворот поклав початок епосі індустріалізації. Його перший етап проходив 20-40-х рр. ХІХ ст. Попри панування кріпацтва в аграрної сфері у першій третині ХІХ ст. мануфактурне виробництво сягнула значних успіхів. Почали використовуватися механічні робочі машини, виріс інтерес поміщиків, купців у збільшенні обсяги виробництва.

Промисловий переворот України розпочалося харчової галузі. Дедалі більша потреба у машинах й механізми обумовила поява машинобудівних заводів. Промислового виробництва перебувало основному для примусовому кріпацькій праці.

Другий етап промислового перевороту відбувався після ліквідації кріпацтва. У 60-80-х роках ХІХ в. фабрики і поступово витісняють мануфактурне виробництво. Провідною галуззю була цукрова промисловість. Технічні нововведення у важкій промисловості впроваджувалися повільніше, ніж у харчової та легкої.

Почала розвиватися металургія у Донбасі.

З 1860 по 1890 рр. України було побудовано 10 тис. км залізниці. Вони об'єднали найбільших міст і промислові райони України, сприяли розвитку національної ринку, зростанню продуктивність праці.

>Колониальним аграрно-сировинним додатком допромишленно-развитим центральним і західним провінціях Австро-Угорську імперію залишилися підвладні їй землі Східної Галичини, Північної Буковини, і Закарпаття. Проте, в 70-80-х рр. в XIX ст. тут також відбувається інтенсивний процес створення фабрично-заводської промисловості.

Закарпатті мало великі природні ресурси, які належали іноземцям.

>Фабрично-заводская промисловість західноукраїнських земель розвивалася однобоко – розширювалися відтворення й первинна обробка сировини, а чи не виробництво готової продукції. Таке напрям диктувало уряд Австро-Угорщини та іноземний капітал. Це негативно вплинув промислова розбудова західноукраїнських земель.

Протягом1860-80-х рр. на Україні закінчився промисловий переворот. Характерним ознакою цього було повсюдне використання у виробництві парових двигунів, механізмів, верстатів. Основним промисловим паливом став кам'яне вугілля. Відтоді активно використовують у виробництві досягнення науку й техніки.

Процес монополізації відбувався початку ХХ століття. Внаслідок економічної кризи 1900-1903 рр. збанкрутували сотні малих акціонерів та слабких підприємств, натомість виникли великі монополістичні об'єднання: ”>Продмет”, ”>Продвагон”, ”>Продуголь” тощо. буд.

Практично всі галузі існували монополізовані. За рівнем концентрації промислового виробництва Україна початку XX в. вийшла одне з перших місць у світі. Але промислове зростання був однобоким і нерівномірним.

Політика ціноутворення, проведена Російської імперією, створювала ситуацію, коли вартість готових російських товарів була високою, тоді як ціни на всі українське сировину були дуже низькими. У результаті російські виробники готових товарів мали значно більшу прибуток, ніж компанії із переробки вугілля й залізної руди України. Так українську економіку позбавляли потенційної прибутків і змушували служити інтересам російського центру імперії. Т. про., попри високих темпів індустріалізації України завершити до початку Першої Першої світової зірвалася.

Дата добавления: 2015-05-23