Правління кн. Ольги (Єлени)

Після трагічної смерті Ігоря влада перейшла до рук його дружини Ольги (945-964), бо син покійного, Святослав, не досяг повноліття. Нова володарка держави виявилася надзвичайно вольовою, владолюбною, холоднокровною і цілеспрямованою особою. Обдарована гострим розумом, вона збагнула задум деревлянської знаті й вирішила ліквідувати місцеве княжіння. У 946 р. за наказом Ольги винищується знать, спалюється столиця, скасовується правління місцевої династії Мала, котрий загинув чи був страчений. Деревлянська земля підпорядковується безпосередньо великій княгині. Налякані її рішучістю й жорстокістю, володарі місцевих княжінь не сміли виявити непокори.

У 947 р. Ольга здійснила мудрий крок, реформувавши систему збору данини. Були встановлені норми податків і повинностей - устави, уроки, оброки, а також новий порядок їх стягнення. Представники княгині збирали їх в адміністративно-господарських осередках -погостах. Останні ставали опорними пунктами верховної влади на місцях, де її представники виконували також адміністративні й судові функції.

Велика княгиня вжила заходів і для поповнення скарбниці добуванням хутра, полюванням на певних територіях, де встановлювалися знаки князівської власності. Ними ж позначалися й бортні дерева, звідки для держави брали мед і віск, які разом із хутром становили важливий товар для торгівлі з іншими країнами.

Реформи Ольги відіграли важливу роль у підпорядкуванні племінних княжінь безпосередньо владі великих руських князів і включенні їх теренів до територіальних меж Руської держави. Вони також започаткували нові принципи збирання податків.

У справі зміцнення Руської держави велика княгиня намагалася знайти опору в християнстві. Охрестилася Ольга в Константинополі, а в складі її посольства до Візантії у 946 р. уже перебував священник Григорій. Відомо, що, об'їжджаючи наступного року країну, вона не тільки впроваджувала новий порядок збирання податків, а і встановлювала хрести на місцях культових відправ. За сприяння великої княгині на могилі Аскольда (його християнське ім'я Микола) було споруджено (або відновлено) церкву Св. Миколи.

Намагаючись поширити християнство на всю державу, Ольга, відправила посольство до германського імператора Оттона І клопотатися про відрядження до Русі єпископа й священиків. У відповідь на прохання великої княгині в 961 р. до Києва відбула християнська місія єпископа Адальберта. Проте її діяльність через спротив язичницького населення й прагнення єпископа тлумачити свій приїзд, як прояв залежності Русі від імператора зазнала невдачі. Враховуючи силу опору християнству як серед знаті, так і простолюду, велика княгиня не наважилася проголосити його державною релігією.

Ольга зробила чимало для поширення християнства, готуючи ґрунт для його утвердження як державної релігії.

Князювання Ольги помітно вплинуло на характе; відносин Русі з іншими країнами, насамперед з Візантією. На відміну від попередників, вона намага лася розв'язувати непорозуміння, що виникали, не силою зброї, а шляхом переговорів, не прагнула загарбувати чужих земель. Насампере, велика княгиня прагнула підняти авторитет Русі на міжнароднії арені, поставити її врівень з наймогутнішими тогочасними держава ми.

У роки правління великої княгині не відбувалося воєнних зіткнеш ні з Хозарією, ні з печенігами, конфліктні ситуації розв'язувались мирним шляхом.

У проведенні зовнішньої політики Ольга віддавала перевагу мирним засобам урегулювання конфліктів.

12. Правління кн. Святослава (Завойовника).

Становище Русі зміцніло за сина Ігоря і Ольги Святослава(964-972). В цей період Русь переходить до активної зовнішньої експансії. Протягом 964-966рр. він завершив об’єднання руських земель, змусивши в’ятичів визнати владу київського князя, оволодів Таманським п-овом, розгромив хозарський каганат. Після цього хозарський каганат перестав існувати і загрожувати Русі зі Сходу. Кордони Київської Русі розширилися до Волги і Чорного моря, але вони виявилися слабко захищеними від нападів кочових орд Середньої Азії.

У 968р. Святослав рушив у Болгарію, розбив болгарське військо, захопив кілька міст. Проте Візантію стурбував намір Святослава перенести столицю на кордон своєї держави- у Переяславець-на-Дунаї(це означало що князь мав на меті продовжувати експансію).Проти Святослава утворився Болгарсько-візантійський союз, імперія використала також печенігів, які взяли в облогу Київ. Під час нетривалого перебування в Києві князь поділив державу між синами: в києві посадив князем Ярополка, в древлянській землі-Олега, у Новгороді-Володимира. 969р. На шляху до Києва, повертаючись з походу, Святославо було вбито печенігами.

У міжусобній боротьбі синів, що почалася після смерті Святослава, перемогу здобув Володимир, який зайняв престол у 980р.

Дата добавления: 2015-05-23