Джерела і основіні риси права Укр. після ліквідації укр. державності

Ліківідація польської адміністративно-політичної системи управління в Лівобережній україні і створення української національної держави за період 1648-1654 років.

Ств. нац. державності. 1648-1654рр. Б.Хм. ств. удільне князівство з центром у Києві. Ф-іїї укр. д.:1. внутр. – забезпечення нормального функціонування сист., наведення порядку; 2. зовн.- захист нац. державності, недоторканість кордонів. Публ. влада скла. з 3 урядів6 генеральний,, полковий, сотинний. Вищий етап влади – Генеральний уряд. Формально діяла військова рада. Гетьман – монарх суверен.держави, вища суд. інстанція. Ген. старшина – поєднання ген. штабу, ояолювала окремі галузі управління. Після гетьмана стояв генеральний писар – ген. бунчужий. На місцях полкові і сотенні уряди. Полки ділилися на сотні (сотники і помічники) до 1683р. У великих містах – магістрати.Село – сільські отамани. З 1649р. Укр. мала право на 40 тис. армію. Особливість – виборність органів публ. влади, роль компільних органів.

29.Соц.-екон. і пол. становище укр. земель у скл. Росії.

17 жов. 1659р. – Переяславська рада підтвердила обрання на гетьманство Юрія. Гетьман втрачав право розпорядження військ. силами. В укр. містах перебували військ. рос. гарнізони (Умань). 1659р.- нові умови договору, доповнення до Березневих статі: 1. обмеж. укр. автономії; 2. росташув. рос. гарнізонів на терит. Рос. 3. контроль над гетьманом. 11 жов. 1965р. обмеж. автономії царським урядом, військом запорізьким – Брюховецьким, який вважав, що гетьман не потрібен, а Московський правитель хотів збільшити к-стьцарських військ на територ. Указ Петра 1 від 16 тр. 1722р. – було ств. І Малорос. колегію на чолі з Вільяміновим. Наказний гетьман – Полуботок Скоропатський. 1727р. після смерті Петра 1 козацька рада обрала гетьманом Миргородського полковника – Д.Апостола. Він скасува Малорос. колегію і прагнув відновити автономію. 1734р. ств. правління гетьманського уряду. 1738р. поділ на губернії. Отже, Укр. почала перетвор. у звичайну провінцію.

Цариз намагається поширити на укр. землі загальнорос. законодавство. Для цього була використана кодифікація права, що розпочалась в Рось імперії на поч 19 ст. Загальне кервництво кодифікац. роботою здійснював М.Сперанський. Визначена програма роботи кодифікаційної комісії передбачала кодифікацію загальноімперсьго і місцевого права. Офіційним приводом для кодифікації місцевого права була необх. систематизації норм, що діяли в Укр. Рішення цієї проблеми було покладено на 3 кодифік. комісії. Перша - працювала над кодиф. основ права Рос. імперії в цілому; 2 – кодиф. у окремих місцевосцях; 3 – редагувала розроблені проекти кодексів.

Цив. право. Головним джерелом був 10 томний звод законів Рос. імперії, а також частина перша «Сільського суд. уставу» 1839р. 10 том скл. з 4 книг. У першій книзі регламентув. норми сім. права, в 2,3 і 4 – норми цив. права. Книга друга містила норми права власності і володіння, та часково норми зобов язалбного права. В третій книзі спадкове право і зобов язальне. Крим. законод. Джерелами крим. права в Укр. були ІІІ Статут та норми магдеб. права, а з 1840 р. – Уложення про покарання крим. та виправні. Книга перша цієї книги була першим в іст. Росії кодексом крим. права, який скл. з заг. і особл. частини. Як джерело крим. права використ Сільський судовий устав.

Адмін. законод. Ця галузь поч. формуватись лише в 2 пол. 19 ст. Центральне місце займало «Положення про заходидо охорони держ. порядку та гром. спокою» 1881р. Такі види адмін. стягнень, як штрафи, арешт, ув язнення в тюрьму або фортецю.

Дата добавления: 2015-05-23