Визвольна війна під проводом Б. Хмельницького (1648 – 1657 рр.) та Українська революція середини XVII ст. : причини та періодизація

Напередодні визвольної війни більша частина україн­ських земель входила до складу Речі Посполитої (Польщі), феодальне право якої відрізнялося особливою жорстокістю, а державні закони обмежувалися всевладдям магнатів і місцевої адміністрації. У відношенні України Польща прово­дила, власне кажучи, колоніальну політику, спрямовану на ополячення і покатоличення населення.

Національно-визвольна війна – це війна за визволення власного народу з під гніту іншої держави.

Причини: Соціально-економічні: Посилення кріпосного права, Обмеження прав українських міщан, Свавілля польської адміністрації, Обмеження прав козацтва. До того ж відповідно до «Ординації» 1638 р. до реєстру було включено тільки 6 тис. козаків. Інші повинні були повернутися у кріпосний стан.

Політичні: Відсутність власної української держави, Нерівність у православному й політичному становищі української православної шляхти, Прагнення козацької верхівки здобути владу

Національно-релігійні: Утиски православ’я, братств, Поширення унії, Політика опольщення населення. Зовнішньополітичні: Ослабленість влади польського короля через свавілля шляхти, Сусіди Польщі – Московська держава, Швеція, Туреччина були зацікавлені в послабленні Речі Посполитої. Рушійні сили:

Усі верстви українського населення: селяни, міщани, дрібна шляхта, православне духовенство, реєстрове та низове козацтво, православна шляхта. На чолі народу стало козацтво, яке мало багатий військовий досвід і міцну органі­зацію. Основний тягар боротьби випав на долю селянства - найбільш численного і пригнобленого стану. Привід до війни: Особиста образа Хмельницького на польського магната Чаплинського, який спалив його хутір та вбив жінку на якій він хотів одружитися. Періодизація визвольної війни: 1648-1649 рр. – Період піднесення та військових перемог українського війська. 1650-1653 рр. – Період створення Української козацької держави Гетьманщини. Поразка українського війська. 1654-1657 рр. – Входження України на правах широкої автономії до складу автономії.

2.Початок радянсько-німецької війни (1941 р.). Проголошення ОУН – б незалежності України. Бойові дії (1941 – 1944рр.)

Відповідно до плану завоювання СРСР (план «Барбаросса»), війна повинна була закінчитися швидким розгромом Червоної армії в прикордонних районах України і Білорусії. Важливе місце в планах німецького командування приділялося захоп­ленню в перші два тижні війни України з її величезними сировинними ресурсами і родючими землями. 22 червня 1941р. фашистська Німеччина без оголошення війни напала на СРСР. До середини липня окупанти захопили Галичину, Західну Волинь, Буковину, Бессарабію, а до середини серпня – все Правобережжя. Режим воєнного стану був запроваджений із початком війни в ряді районів СРСР. Він передбачав: перебудову державного управління: створення Ставки Головного командування Збройними силами і ДКО (Державного комітету оборони). Сталін – голова Державного комітету оборони. Запровадження військових трибуналів, арешти в тилу всіх «підозрілих осіб», перебудову народного господарства на військовий лад, мобілізація. Евакуація на Схід. 24 червня за рішенням була створена Рада евакуації. Організовано проводилася евакуація мільйонів людей, вели­кої кількості промислових підприємств, устаткування, мате­ріальних і культурних цінностей із районів, над якими нависла загроза окупації. Бойові дії влітку і восени 1941 р. Головною воєнно-політичною подією літньо-осінньої кампанії 1941 р. в Україні була оборона Києва. Вона тривала з середини липня до кінця вересня. У ході великої танкової битви німецька армія зазнала певних утрат, однак, при цьому танкові сили радян­ського фронту вже до початку липня були практично знищені. На Південному потрапили в оточення і були знищені чотири армії. До зими 1941 р. ударні угруповання німецької армії були виснажені і змушені були призупинити активний наступ. Причини невдач Червоної армії у перші дні війни: готовність до війни в наступі, а не обороні, не бажання воювати за Сталіна, репресії в 30-х роках у армії, не завершення процесу переозброєння, технічна відсталість країни, застаріле обладнання, низький освітній рівень армії. Бойові дії 1942-1943 рр. До найбільших воєнних операцій 1942р. на території України належить оборона Одеси. В 1942 році були проведені наступальні операції в Криму, під Харковом і ще на кількох напрямах. В ході цих операцій німці захопили Керченський півострів та Севастополь.

В липні 1943 року радянські війська перемогли у Курській битві. Ця перемога дозволила розпочати наступ під Харковом, який було визволено 23 серпня 1943. 6 грудня 1943 р. від окупантів звільнили Київ.

Бойові дії 1944р. В січні-лютому 1944р. в районі Корсунь-Шевченківського радянські війська оточили і знищили 80-тисячне угрупування ворога. Перемога під Корсунь-Шевченківським відкрила шлях на Правобережжя. У лютому-березні 1944р. у ході Луцько-Рівненської операції радянські війська визволили Луцьк, Проскурів, Чернівці, Тернопіль… В березні-травні 1944р. було звільнено Крим. В жовтні 1944р. почалася Карпато-Ужгородська операція, в ході якої було звільнено Закарпаття. Проголошення відновлення незалежності Української держави Дата: 30 червня 1941 року. Орган, який проголосив: Українська Національна Рада. Ліквідація незалежності: окупація Львова німецькими військами у 1941 році. Львів'яни в очікуванні проголошення Акту відновлення державності, 30 червня 1941 року. Акт відновлення Української держави проголосили 30 червня 1941 року в окупованому німецькими військами Львові. Текст документу зачитав Ярослав Стецько, перший заступник провідника ОУН Степана Бандери. Ця подія стала однією із найважливіших в історії ОУН-УПА, оскільки ознаменувала чітке рішення націоналістів будувати власну державу поза автономіями у складі будь-якої іншої держави. Представники національного руху утворили Українські Національні Збори, які й проголосили Акт відновлення Української держави. Збори створили уряд - Українське Державне Правління на чолі з Ярославом Стецьком. Пізніше уряд реорганізували у верховний державний орган - Українську Національну Раду, яку очолив колишній голова уряду ЗУНР Кость Левицький. Проголошення Акту відновлення Української держави підтримали представники української інтелігенції, а також один із найбільших духовних та моральних авторитетів того часу - митрополит Андрей Шептицький. Проголошення незалежності стало повною несподіванкою для німців, у плани яких не входила самостійна Україна. Уже за тиждень арештували Степана Бандеру та Ярослава Стецька, а також інших лідерів ОУН. Вересень 1941 року запам'ятався у Львові тотальними арештами і розстрілами німцями членів ОУН. Німецька реакція на проголошення незалежності стала ще одним каталізатором до створення націоналістами власного війська - Української повстанської армії, яка постала у жовтні 1942 року.

Дата добавления: 2015-05-23