Політико-правові ідеї солідаризму та інституціоналізму

Еміль Дюркгейм (1858-1917) у книзі «поділ суспільної праці» доводив, що основою сучасного йому суспільства є суспільна солідарність, а її головним джерелом - суспільний поділ праці. На думку мислителя, поділ праці тотожний поділу суспільства на класи, а оскільки поділ праці є суспільно необхідним, класи повинні разом і солідарно працювати в системі суспільного виробництва. юркгейм підкреслював, що держава весь час намагається тримати у своїх обіймах суспільство, яке складається з маси неорганізованих індивідів. Але колективне життя, вів далі він, надто складне, щоб його міг утримати єдиний орган - держава, яка до того ж далека від індивідів і підтримує своє існування тільки тоді, коли між нею та окремими особами розміщується декілька вторинних груп, достатньо близьких до індивідів, щоб втягнути їх у загальний потік соціального життя. На початку XX ст. поняття «солідарність» посіло значне місце у вченнях про державу і право відомого французького мислителяЦентральною об´єднавчою ідеєю для Дюгі стала ідея, запозичена з позитивістської соціальної філософії,- солідаризм. Розглядаючи соціальну солідарність як факт взаємної залежності, яка з´єднує між собою, через спільність потреб і поділ праці, членів роду людського, Дюгі називав цей факт «соціальною нормою». Критикуючи народний суверенітет, мислитель протиставляв йому, синдикалістський федералізм - нову політичну систему, покликану заступити ліберально-парламентські установи, забезпечити суспільну солідарність і гармонію класів.

Теорію інституціоналізму найбільш успішно розробив Моріс Оріу (1859-1929). Він розрізняв громадянське суспільство і державу. Державний режим, на його думку, існує лише там, де політична влада не збігається з приватною власністю.. Схвалюючи в цілому капіталістичні відносини, він відзначав, насамперед, їхню перевагу перед феодальними. Велику увагу Оріу приділяв засобам надання стійкості існуючому режиму. Найважливішим із таких засобів він вважав зміцнення і розвиток у суспільстві інститутів. До них мислитель відносив: власність (речовий інститут), торгові організації, державу, профспілки (корпоративні інститути) і т. д. За вченням Оріу, передбачалося створення двопалатного парламенту, який повинен бути дискусійним органом.,виконавчої і судової влади.

Психологічна теорія права Л. Петражицького Філософ запропонував розглядати правові явища під кутом зору психічних переживань окремого індивіда. Право, на його думку, існує не в суспільстві, а лише у психіці людини. Право -це душевне переживання людини, психічне явище. Отже, в результаті психічного переживання виникає певна норма, але це не законодавча норма, а психічна. Норма, вважав учений,- це психічна діяльність людини. Право існує остільки, оскільки люди переживають його як право. Якщо явище не переживається як право, це означає, що права нема.Однак Петражицький не міг ігнорувати наявності правових норм, закріплених у законах, кодексах та інших актах нормативного характеру. Тому він, використовуючи конструкцію природно-правової школи, переділяв право на інтуїтивне і позитивне. Право інтуїтивне - це результат психічного переживання людей.

Дата добавления: 2015-05-23