Ред.]Керівники та провідні учасники революції. Ред.]Український повстанський рух

Ред.]Український повстанський рух

В умовах громадянського непокою помітну роль відігравали також місцеві «самостійні» керівники: українські отамани, повстанці,— які вели боротьбу, і з більшовиками, і з «білими» (Н. Махно, М. Григоріїв, Є. Ангел, Д. Зелений та ін.). Хоч багато із них укладало угоди з УНР про спільні дії, часто переходили на бік більшовиків.

Квазідержавні утворення повстанців:

§ Холодноярська Республіка — існувала з 1918 по 1922 рік на території сучасних Чигиринського і Кам'янського районів Черкаської області. Вважалася частиною УНР. Територія республіки була останньою із територій Центральної України, яку згодом захопили більшовики.

§ Республіка Гуляй-Поле

§ Грушевський Михайло Сергійович (29.09.1866-25.11.1934), історик, громадський і державний діяч; голова Центральної Ради (1917-1918), академік ВУАН та АН СРСР. З повернення в УРСР (1924) до смерті перебував під наглядом ҐПУ.

§ Петлюра Симон Васильович(10(23).5.1879 - 25.5.1926, громадсько-політичний і державний діяч, публіцист; Голова Директорії УНР і Головний отаман (1918 - 1920). Застрілений у Парижі агентом ҐПУ.

§ Голубович Всеволод Олександрович (1885-16.05.1939), громадський і політичний діяч, голова Ради народних міністрів УНР (1918). Заарештований у серпні 1920 р. Особливим відділом надзвичайної комісії реввійськради 14-ї армії Південно-Західного фронту та в травні 1921 р. за "Справою ЦК УПСР" засуджений Надзвичайним трибуналом УРСР до 5 років примусової праці у таборах. З кінцем того ж року звільнений за амністією ВУЦВК. У березні 1931 р. заарештований у справі "Українського національного центру". 16 травня 1939 р. помер у Ярославській тюрмі.

§ Міхновський Микола Іванович (1873 - 03.03,за ін. відомостями - 03.05.1924), громадський і політичний діяч, публіцист, один із основоположників новітнього українського самостійництва. Заарештований більшовиками у 1920 року, згодом виїхав на Кубань. 1924 року повернувся до Києва, де й загинув за не зовсім з'ясованих обставин.

§ Тютюнник Юрко (20.05.1891 - 1929), генерал-хорунжий Армії УНР, керівник Зимового походу 1921 р. 1922 р. повернувся в УСРР; навесні 1929 року заарештований і висланий до Москви, де розстріляний без суду наказом голови ОҐПУ В. Менжинського.

§ Коновалець Євген Олексійович (14.06.1891 - 23.05.1938), військовий, політичний та державний діяч, командир Українських Січових стрільців, організатор і перший керівник ОУН.

§ Остапенко Сергій Степанович, вчений-економіст, політичний та державний діяч, Голова Ради міністрів УНР у 1919 р. Заарештований і розстріляний 1937 р.

§ Чехівський Володимир Мусійович (19.07.1876 - 03.11.1937), громадсько-політичний діяч, вчений, Голова Ради народних міністрів УНР (1918-1919). 29 липня 1929 р. заарештований у справі "Союзу визволення України". 19 квітня 1930 р. засуджений на смерть, згодом вирок відмінено на 10 років ув'язнення на Соловках. У 1936 р. термін ув'язнення подовжили ще на 20 років і заслали у табори без права листування. 3 листопада 1937 р. розстріляний за вироком трійки УНКВС Ленінградської області.

§ Єфремов Сергій Олександрович (1876-1939), публіцист, літературознавець, критик, громадсько-політичний діяч. Академік (з 1919) і віце-президент ВУАН (з 1922). Незаконно репресований 1930 року в результаті сфабрикованого процесу над так званим "Союзом визволення України". Реабілітований 1989 року.

#5-7

Украї́нська Центра́льна Ра́да (УЦР), також Центральна Рада — спочатку український представницький орган політичних, громадських, культурних та професійних організацій; згодом, після Всеукраїнського Національного Конгресу — революційний парламент України, який керував українським національним рухом. Період дії: 4 (17) березня 1917 — 28 квітня 1918.

Дата добавления: 2015-05-23