Освіта. Початкова й середня освіта

Історичні умови

Культура і духовне життя в Україні в 1917-1920 рр.

Духовне і культурне життя України в умовах незалежності.

Сприятливі - повалення царизму; боротьба за незалежність; кардинальні соціально-економічні зміни, що відбувалися в суспільстві в цей період. Негативні - жорстока боротьба між різними верствами суспільства; тягар війни (світової й громадянської); пануючі в суспільстві нетерпимість, жорстокість, знецінювання людського життя.

«Просвіти»

Національні, культосвітні організації - організовували бібліотеки, різні гуртки, лекторії і т. п.; видавали українські книги, журнали й поширювали їх. Восени 1917 р. в Україні діяли 952 «просвіти», улітку 1921 р. - 4227. Більшовики безуспішно намагалися поставити їх під свій контроль, а в 1921 р. взагалі ліквідували.

Значного розвитку укра­їнська школа набула при Центральній Раді, яка заснувала 53 українські гімназії. Українізація освіти тривала в період Гетьманату - до кінця осені 1918 р. кількість українських гімназій зросла до 150. Обов’язковими предметами стали українська мова, історія та географія. Процес украї­нізації продовжувався при Директорії. Радянська влада основну увагу приділяла соціальному реформуванню школи та її підпорядкуванню завданням комуністичного виховання. У липні 1919 р. Раднарком схвалив «Положення про єдину трудову школу», за яким у республіці вводилося обов’язкове безплатне навчання дітей віком від 7 до 16 років. За червневою постановою Наркомосу УРСР 1920 р. створювалася семирічна двоступенева школа: 1­4 і 5­7 класи.

У грудні 1919 р. вийшов Декрет про ліквідацію неписьменності серед населення РРФСР. Відповідно до цього декрету в 1920 р. в Україні: ство­рена республіканська комісія з боротьби з неписьменністю на чолі з ке­рівником ВУЦВК Г. Петровським; створено близько 7 тис. шкіл і гуртків, у яких навчалося 200 тис. дітей. У результаті, якщо до революції в Україні грамотними були 27,9 % населення, то наприкінці 1920­х рр. - 51,9 %.

Вища освіта. ЦР розробила план створення вузів з українською мовою навчання. Частково цей план був реалізований за доби Гетьманату: у жовтні 1918 р. відкрито перший державний український університет у Києві, потім другий -у Кам’янці­Подільському; у Полтаві заснований історико-філологічний факультет майбутнього українського університету; почали видаватися книги й підручники українською мовою (за 8 місяців 1918 р. видано 673 найменування мільйонами примірників). За Радянської влади: у березні 1919 р. прийняті нові правила вступу до вузів (у першу чергу приймалися представники робітничого класу й селянства; вступні іспити та плата за навчання ліквідовувалися); реорганізовано управління вищою школою (вводилася посада комісара вузу, призначеного наркоматом освіти, і т. д.), тобто ліквідована автономія вузів; у 1920 р. створені робітфаки (робітничі факультети, що готували робітничу і селянську молодь до вступу у вузи); університети перетворені на галузеві навчальні заклади (інститути народної освіти). Наприкінці 1920 р. в Україні було 38 вузів (57 тис. студентів).

Дата добавления: 2015-05-23