Питання. Розігравши в 1948р. дипломатичні стосунки з СРСР, югославське керівництво почало шукати власні методи побудови соціалізму

Питання

Питання

Розігравши в 1948р. дипломатичні стосунки з СРСР, югославське керівництво почало шукати власні методи побудови соціалізму, змінивши орієнтири внутрішньої політики. Завдяки реформам, що тривали до кінця 1960-х рр., утворилася особлива югославська модель соціалізму, яку тривалий час розглядали як альтернативу сталінізму. В Югославії сформувалась модель «Самоврядного соціалізму».

Риси югославської моделі соціалізму:

- існування однопартійної системи. Абсолютний авторитет і влада Й.Броз Тіто;

- самоврядування трудових колективів;

- розподіл функцій партійного і державного апаратів;

- існування дрібної приватної власності;

- запровадження приватної власності на землю. Добровільність у ході проведення кооперації;

- регульований ринок;

- орієнтація виробництва на ринок;

- ліберальний процес в’їзду і виїзду з країни;

Нічого подібного в СРСР не було. Але Югославія залишилась типовою тоталітарною державою – влада належала одній партії, вся система трималася на авторитеті Й.Броз Тіто. В цьому подібні риси югославської моделі соціалізму до радянської.

ВАРІАНТ 21

В 1980р. президентських виборах переміг Р.Рейган. У внутрішній політиці він запропонував економічний курс, який отримав назву «рейганоміка.» В його основу було покладено програму обмеження ролі держави в економічному соціальному регулюванні (монетаризм).

Основні заходи рейганоміки:

-- підтримка приватної ініціативи;

-- відмова від жорстокої регламентації бізнесу;

-- скорочення витрат усіх державних відомств за виключенням воєнного;

-- зменшення федеральних витрат;

-- зменшення податків

-- орієнтація соціальної політики на середній клас.

Позитивні результати:

-- подолання кризових явищ, покращення економічної кон’юктури;

-- зростання долі наукоємних галузей економіки;

-- приток іноземних інвестицій;

-- розширення сфери послуг;

--переозброєння американської армії;

Негативні результати:

-- закордонні капіталовкладення перевищили американські закордонні активи;

-- посилення конкуренції з товаровиробниками;

-- зростання військових витрат;

-- зростання державної заборгованості;

--посилення соціального розшарування.

В окупованих країнах Європи, в т.ч. Україні, в роки ІІ світової війни широкого розмаху набуває національно-визвольний рух – рух Опору.

Цілі руху: Звільнення окупованих країн від фашистів; відновлення національної незалежності;встановлення демократії в суспільстві; відновлення державності (в Україні).

Характерною рисою руху Опору була широка участь у ньому робітників, селян, інтелігенції, студентства. За характером рух Опору був інтернаціональним, демократичним і прогресивним. Місцем діяльності руху Опору були окуповані країни і країни фашистського блоку. Масштабним рух Опору був у Чехословаччині, Польщі, Норвегії, Данії, Голландії, Бельгії, Югославії, Франції, СРСР (Україні).

В рядах учасників руху Опору не було єдності. Були випадки коли в одній країні в русі Опору існувало декілька течій, які воювали між собою наприклад – рад. партизани з одного боку, та вояки УПА з іншого в Україні, Армія Крайова і Армія Людова в Польщі; партизани і четники в Югославії. Це призвело до фізичних і моральних втрат, послабило рух Опору. Український самостійний рух не припинився з визволенням України від фашист. загарбників. ОУН-УПА вели битву з радянським режимом і поляками. Битва УПА була справедливою і мала на меті захистити основні права українського народу; укр. визвольний рух був першим рухом, який розпочав революційну боротьбу за визволення народів з-під панування сталінізму і прагнув до створення міжнаціонального фронту боротьби.

ВАРІАНТ 10

Дата добавления: 2015-05-23