Політичний режим у США після другої світової війни

Міжнародне право і проблеми глобалізації.

Міжнародне право — сукупність норм, що виникають у результаті угоди між суб'єктами державного права, що досягається в результаті взаємних поступок і компромісів, із метою підтримки міжнародного правопорядку й організації усіх форм спілкування між державами, реалізація яких забезпечена заходами примусового характеру.

Глобалізація- — процес усесвітньої економічної, політичної і культурної інтеграції і уніфікації. Основним наслідком цього є світовий розподіл праці, міграція в масштабах всієї планети капіталу, людських і виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних і технологічних процесів, а також зближення і злиття культур різних країн. Це об'єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. Останнім часом чинником багатьох бід і конфліктів всередині окремих держав, а також між державами (регіонами) розглядається процес світової глобалізації. Не спиняючись на позитивних наслідках глобалізаційних перетворень, слід зазначити, що глобалізація несе із собою несправедливий розподіл благ; загрозу поляризації доходів багатих та бідних країн; високий рівень взаємозалежності національних економік, який призводить до того, що локальні економічні коливання мають глобальні наслідки. Проблеми глобалізації міжнародне право регулює, встановлює шляхи їх вирішенн, законодавчо закріплює принципи, методи та заходи згідно з якими країни міжнародного співтовариства мають діяти, щоб розв"язати ці проблеми,погоджує дії країн між собою.В умовах швидкого розвитку глобалізації необхідно фундаментально переглянути політику і систему глобального регулювання. Серед основних пріоритетів слід виділити такі:

— будувати міжнародну політику і практику навколо проблем людини і прав людини;

— охороняти безпеку людини і зменшити її вразливість в усьому світі;

— зменшити нерівність, ліквідуючи її прояви всередині країн і між країнами;

— збільшити рівноправність в процесі переговорів і в струк-турах міжнародного регулювання;

— формувати нову глобальну архітектуру для ХХІ ст.

На хвилях "холодної війни", конфронтації з СРСР, внутрішніх проблем у США виникли антикомуністичні настрої, шпигуноманія й боротьба проти "підривних елементів". 9 лютого 1950 р. невідомий раніше широкому загалу сенатор від штату Вісконсін Джозеф Маккарті, трясучи аркушем паперу, заявив на мітингу у м.Уїлінг (Західна Вірджинія): "Я тримаю у руці список 205 осіб, які відомі державному секретареві як члени комуністичної партії і які, одначе, продовжують працювати і формувати політику держдепартаменту". З аналогічними заявами він виступив і в інших містах. В країні розпочалися масові перевірки на "лояльність", в ході яких грубо порушувалися громадянські права американців. Багато хто залишив країну, серед них видатний кіноактор і кінорежисер Чарлі Чаплін.В країні запанувала атмосфера тотального страху перед можливими звинуваченнями у прихальності до комунізму. Влада США, ведучи боротьбу з досить незначними проявами комуністичної ідеології в країні, почала застосовувати у цій боротьбі методи свого противника. 1950 р. конгрес переважною більшістю голосів прийняв закон Маккарена-Вуда про внутрішню безпеку. Відповідної та інших лівих організацій мали зареєструватися у міністерстві юстиції як агенти іноземної держави. За цим законом утворювалося Управління з контролю за підривною діяльністю, що займалося усією практичною роботою з втіленні у життя основних його положень. Уряд створив 6 концентраційних таборів, а ФБР підготувало списки майже 12 тис. комуністів й 17,8 тис. інших "підозрілих" осіб, які за надзвичайних обставин підлягали ув'язненню у ці табори. "Маккартизм" під виглядом боротьби з комунізмом посилював внутрішню напруженість у країні.У серпні 1954 р. президент Ейзенхаузер підписав закон "Про контроль за комуністичною діяльністю". У ньому компартія оголошувалась "агентом іноземної держави" й звинувачувалась у намірі скинути уряд США. На підставі цього конгрес поставив компартію поза законом. Якщо відносно комуністів такі звинувачення і мали рацію та підстави, то вже ніяк не можна було під приводом "комуністичної діяльності" позбавляти профспілки їхніх основних прав, а закон позбавляв профспілки, до яких "просочилися комуністи", права укладання колективних договорів з підприємцями. "Маккартизм" серйозно перешкоджав розвиткові зовнішньоторгівельних зв'язків США з іншими країнами. "Маккартизм" серйозно перешкоджав розвиткові зовнішньоторгівельних зв'язків США з іншими країнами. Маккарті у своїх підозрах добалакався до того, що нібито комуністи проникли до Сенату. Активність сенатора набула настільки скандальних форм, що парламент у грудні 1954 р. засудив його поведінку.

Дата добавления: 2015-05-23