В С Т У П 1 страница

ВИВЧАЄШ ІСТОРІЮ – ПІЗНАЄШ МИНУЛЕ,

РОЗУМІЄШ СУЧАСНІСТЬ, ПРОГНОЗУЄШ МАЙБУТНЄ

Сучасна українська освіта все більше спрямовується на підготовку кваліфікованих, компетентних спеціалістів, які відповідають світовим стандартам та будуть конкурентоспроможними не лише на вітчизняному, але і на європейському та світовому ринках праці. Міжнародна практика свідчить, що сучасний фахівець у будь-якій сфері діяльності може ефективно реалізувати свої професійні здібності лише за умови засвоєння ним загальнолюдських гуманітарних цінностей, які протягом століть формувалися попередніми поколіннями людства.

Одночасно з демократизацією українського суспільства, зі входженням в усі сфери соціального життя демократичних інституцій, все гостріше постає питання про необхідність об’єктивних наукових знань про людину, суспільство, націю та її історію, а через історію нашої нації – історію всього людства. Однією з провідних гуманітарних дисциплін, що входить в обов’язкову навчальну програму усіх українських вищих навчальних закладів, є “Історія України”. В цьому курсі висвітлено основні етапи історичного шляху українського народу. Слід сказати, що в сучасних умовах, коли завдяки новітнім технологіям людина має практично необмежений доступ до інформації, в самому суспільстві об’єктивно посилюється потреба глибокого вивчення історії України. Приходе розуміння, що вивчення історії необхідне для формування національної самосвідомості та патріотизму, усвідомлення українськими громадянами, незалежно від їх етнічного походження, своєї причетності до минулого, сьогодення та майбутнього своєї Батьківщини. Без глибокого знання минувшини неможливе формування активної громадянської позиції, розуміння відповідальності кожної особи за все суспільство і відповідальності держави за кожну особу. Саме знання історії допомагає людині самостійно орієнтуватись у суспільно-політичному житті країни й оцінювати сучасні події та явища, що відбуваються не лише в межах Україні, але і в усьому світі. Разом з тим вивчення історії також розвиває у людини її морально-етичні переконання. Без усього цього неможливе формування громадянського суспільства. Знання і розуміння своєї історії є важливою соціальною потребою кожної свідомої особи.

Зараз нерідко доводиться чути, що «народ, який не знає свого минулого, не має майбутнього». Цей вираз дійсно став крилатим і механічно повторюється політиками, громадськими діячами, журналістами та навіть студентами. Але чи в повній мірі ми розуміємо зміст цього вислову? Чи все суспільство усвідомлює, що без знання минулого неможливо бачити перспективи, передбачити майбутнє? Що розрив з минулим завжди загрожує для народів непрогнозованими наслідками? Не зрозумівши взаємозв’язок чи протиріччя інтересів різних суспільних груп, станів, народів, держав, історичних коренів взаємних симпатій чи антипатій, не виявивши сутності основних тенденцій суспільного розвитку, неможливо зрозуміти минуле й раціонально перебудувати сучасне заради майбутнього. Недарма кажуть: «Вивчаючи предків – пізнаємо самих себе».

Вивчення історії також означає глибокий аналіз альтернативних варіантів розвитку суспільства, як у минулому, так і в сьогоденні. Це надає можливість побачити, що типи історичного розвитку є варіативними. Альтернативність, багатоваріантність розвитку завжди зростає в складні періоди історії: політичні або економічні кризи, революції, війни тощо. При всьому цьому вивчення історії неможливе без порівняння процесів, що відбуваються в суспільстві в цілому, в окремих регіонах, через їх аналіз та взаємозв’язок із загальносвітовими тенденціями. Таким чином, предметом історії є дослідження політичних, соціальноекономічних та духовних тенденцій розвитку людства, їх прояв через інтереси та дії суспільних груп, націй, держав, політичних рухів, партій, їх лідерів, тобто вивчення суспільства як результату діяльності людей.

Основна форма вивчення історії, особливо для студентів заочного навчання це самостійна робота з рекомендованою літературою та джерелами відповідно до програми курсу. Слід підкреслити, що самостійна робота в сучасних умовах є однією з провідних форм навчання. Набувши особливого значення після приєднання України до Болонської декларації, ця система базується на самостійній пізнавальній діяльності студентів. Вона стимулює проблемний, дискусійний характер навчання, підвищує творчу активність студентів у процесі оволодіння знаннями, як професійними, так і загальноосвітніми. Самостійна робота з історичною науковою літературою та джерелами вимагає систематичності, наполегливості, кропіткого критичного осмислення не лише всього прочитаного, але й власної творчості. Її головна мета – навчитися індивідуально здобувати, оновлювати, поповнювати знання, а також плідно використовувати їх не лише під час навчання, але і в подальшій професійній діяльності.

Таким чином, курс “Історії України (ВНЗ)” спрямований не лише на те, щоб дати студентам загальну історичну підготовку, але і на те, щоб підвищити їх загальну і політичну культуру, допомогти майбутнім спеціалістам зрозуміти швидкоплинні процеси сучасного політичного і суспільного життя, стати активними громадянами своєї країни.

Загальний тематичний план курсу “Історія України (ВНЗ)” для студентів заочної форми навчання наведено у таблиці 1.

Таблиця 1.

ПЛАН КУРСУ “ІСТОРІЯ УКРАЇНИ (ВНЗ) ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ (АУДИТОРНІ ЗАНЯТТЯ)

№	Назва теми і форма роботи	Кількість годин
	Вступна лекція: Методика роботи студентів заочної форми навчання над вивченням курсу історії України	2 години
	Лекція: Київська Русь та її місце в історичній долі українського народу (ІХ – перша половина ХІІІ ст.)	2 години
	Консультація: Визвольна війна українського народу сер.ХVІІ ст. Утворення козацької держави.	2 години
	Консультація: Соціально-економічний та політичний розвиток України в другій пол. ХVІІ-ХVІІІ ст.	2 години
	Консультація: Українські землі під владою Російської та Австрійської імперій у пер.пол.ХІХ ст.	2 години
	Семінар: Виникнення українського козацтва, його розвиток та історична доля	2 години
	Залік.	2 години
	Всього	14 годин

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

Курс історії України вивчається на заочному факультеті протягом одного семестру і виноситься на залік під час літньої сесії. В міжсесійний період студенти-заочники виконують контрольну роботу. Для закріплення знань, набутих студентами під час самостійної роботи в міжсесійний період, для сприяння у підготовці до складання заліку, а також для надання консультацій з питань курсу, в період сесії, безпосередньо перед заліком в кожній академічній групі проводиться семінарське заняття як обов’язкова форма навчання.

На семінарське заняття відводиться 2 години. Його мета – поглиблення і закріплення знань, одержаних на лекціях та при самостійному вивченні рекомендованої літератури, засвоєння найбільш складних проблем курсу, проведення консультацій. Крім цього, семінар – ефективна форма контролю знань студентів. Участь студентів-заочників у семінарському занятті обов’язкова. Семінарське заняття проводиться згідно з планом.

Семінарське заняття.

ВИНИКНЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА, ЙОГО РОЗВИТОК ТА ІСТОРИЧНА ДОЛЯ (2 години)

План

1. Виникнення козацтва. Запорізька Січ – центр козацьких вольностей, її військово-адміністративний устрій.

2. Реєстрове козацтво. Універсал Сигізмунда 1572р. Козацько-селянські повстання в кінці XVI та в першій половині XVII ст.

3. Козацтво в XVII – XVIII ст. Визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького (1648 – 1657 рр.)

4. Ліквідація Запорізької Січі (1775 р.) і подальша доля козацтва.

Семінар може проводитися у вигляді розгорнутих бесід, “круглого столу”, конференції, дискусії тощо. Важливим стимулом проявляти активність на семінарському занятті є те, що оцінки, одержані на ньому студентами-заочниками, враховуються на заліку.

На початку заняття викладач виступає з коротким вступом, в якому розкриває значення теми, її актуальність, підкреслює необхідність зв’язати історичні процеси з сучасністю та пропонує порядок обговорення питань семінару. Запитання на семінар та список рекомендованої літератури студенти-заочники отримують від викладача на установчій лекції. Готуючись до семінару, необхідно засвоїти зміст усіх питань, сформульованих у плані. У ході підготовки до семінарського заняття студенти повинні вивчити рекомендовану літературу, ретельно продумати відповіді на кожне питання, скласти план свого виступу. Суттєве значення в підготовці до семінару має консультація викладача, яку завжди можна одержати у викладача. Ґрунтовна підготовка до заняття – важлива умова створення творчої атмосфери, змістовних виступів, активне обговорення питань плану семінару, його цікаве проведення та запорука успішного складання іспиту. Тому в ході семінару кожний студент повинен виявити високу активність, творчий підхід до обговорення питань теми. Свій виступ краще присвятити конкретному питанню, окремій проблемі. Готуючись до виступу, слід виходити з того, що він повинен займати 8 – 10 хв. Важливою особливістю є те, що, виступаючи на семінарі, студент-заочник практично отримує навик публічного виступу перед аудиторією – для деяких це перший досвід такого плану. Виступ бажано починати з оголошення плану, а потім уже викладати матеріал. При цьому необхідно намагатись говорити своїми словами, тим самим розвиваючи усне мовлення. Треба уникати використання завчених фраз, багатослів’я, механічного переказу матеріалів навчальних посібників та наукової літератури. Відповідаючи, студент може користуватись планом та основними тезисами своєї відповіді, керуючись ними під час виступу. Це допоможе йому більш структурувати доповідь та впоратись з хвилюванням, що особливо можливе у випадку, коли студент-заочник не має досвіду публічного виступу. В кінці доповіді студент повинен зробити узагальнюючий висновок, підсумовуючи тим самим викладений матеріал. Інші студенти повинні уважно вислухати підготовлені товаришами доповіді. Після того як виступаючий закінчив доповідати, студенти можуть звернутися до нього з запитаннями за темою доповіді або доповнити її. Відповіді студента на ті чи інші запитання, часто можуть викликати дискусію.

Важливо помічати неточності у доповідях та відповідях, викладати свою точку зору з проблем теми і цим підтримувати атмосферу творчої дискусії на семінарі. Все це пожвавлює проведення заняття, роблячи його цікавим для студентів. Якщо на семінарі студент з виступів викладача чи товаришів по групі або в процесі обговорення доповідей почує новий матеріал або цікаві факти, то має сенс доповнити ними свої записи. Окрім доповідей, студент може також додатково підготувати реферат, присвячений питанню, яке гармонійно входить в коло основних проблем теми, що розглядається на семінарі. Наприклад, це може бути біографія історичного діяча, аналіз важливого документа чи події тощо. В цьому випадку термін виступу займає не більше 8 хв.

Доповідь повинна відрізнятись точністю, повним обсягом, глибиною, конкретністю, оригінальним змістом. Слід мати на увазі, що:

• під точністю змісту розуміють наявність у доповіді лише суттєвих історичних явищ, що аналізуються або теоретично обґрунтовуються;

• під повним обсягом – наявність у доповіді всіх структурних компонентів об’єкта вивчення, його необхідних і достатніх істотних ознак;

• під глибиною – цілісність наукового змісту, його теоретичне обґрунтування, точність доказів, усвідомлення їх значення для визначення об’єкта дослідження, показ їх взаємозв’язку;

• під конкретністю – відсутність у доповіді неістотних деталей, фактів, цифр, надлишку другорядних аргументів і необов’язкових для даної теми доказів;

• під оригінальністю доповіді – відсутність шаблону, штампів у викладанні, “завченості” та “книжності”, одноманітності у стилі доказів і такий виклад матеріалу, який відрізнявся б ясністю, чіткістю, тобто виклад мовою, яка є свідченням самостійності думок та міркувань з конкретної проблеми.

Таким чином, критеріями оцінки доповіді є:

• чітка структура плану;

• високий науковий рівень;

• логічність, аргументованість та переконливість;

• зв’язок теоретичних засад з практикою;

• ясність, повчальність прикладів, фактів з життя, практики;

• виразність, емоційність, висока культура мови;

• володіння матеріалом, вільне його викладання;

• по можливості: використання наочних, теоретичних та інших методичних засобів та прикладів.

Після закінчення доповіді студенти повинні оцінити її виходячи з цих критеріїв. У кінці заняття викладач підводить підсумки роботи, оцінює виступи студентів, акцентує увагу на недостатньо засвоєних питаннях, надає

консультації щодо іспиту. Підводячи загальний підсумок, можливо також дати оцінку доповідям, виділивши найкращу.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПІДГОТОВКИ ТА НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

І. Сутність та значення контрольної роботи

Виконання контрольної роботи – одна з найважливіших форм самостійної роботи студента заочної форми навчання з вивчення історичних дисциплін у вищій школі. Особливістю заочної форми навчання є те, що студенти зустрічаються з викладачем лише періодично, тобто на консультаціях та заліково-екзаменаційних сесіях. Таким чином, основою навчання студентів-заочників є їх самостійна робота з підручниками, документами, навчально-методичною та науковою літературою без безпосередньої участі викладача. Тому кожен студент протягом навчального року зобов’язаний виконувати контрольні роботи, в тому числі й з історії України. Ці роботи затверджені навчальним планом і повинні бути подані у відповідний термін для перевірки та рецензування викладачем.

У самостійній роботі з літературою величезне значення мають письмові контрольні завдання (контрольні роботи) з історії України, які передбачені навчальними планами. Головним завданням контрольної роботи є формування у студента-заочника вмінь і навичок наукового дослідження, без яких в сучасному високотехнологічному світі неможливо вважатись кваліфікованим спеціалістом. Виконання контрольної роботи студентом заочної форми навчання має важливе значення у вивченні історії України (ВНЗ). Воно забезпечує всебічне та глибоке засвоєння найактуальніших проблем історії, допомагає майбутньому спеціалісту краще, ґрунтовніше оволодіти необхідними навичками самостійного вивчення джерел та наукової літератури, сприяє формуванню творчого підходу до засвоєння не лише історії України, а всього циклу історичних та гуманітарних дисциплін.

Важливе значення контрольної роботи з будь-якої гуманітарної дисципліни полягає в тому, що її написання допомагає майбутньому спеціалісту сформувати навички та вміння обґрунтовувати актуальність теми, аргументовано та логічно викладати свої знання та особисті думки з тієї чи іншої наукової проблеми у письмовій формі, правильно, чітко й ясно формулювати теоретичні засади, самостійно систематизувати, узагальнювати та аналізувати історичні події та джерела, обґрунтовано аргументувати свою думку. Все це надає можливість студенту навчитись аргументовано та науково захищати свої власні погляди. Разом з тим виконання контрольної роботи є одним з найважливіших засобів формування у майбутніх спеціалістів наукового світогляду.

В ході підготовки до написання контрольної роботи студент-заочник повинен буде самостійно вивчити порівняно широке коло джерел, навчальної та наукової літератури. Це неодмінно сприяє формуванню у студента навичок поглибленого аналізу історичного минулого. На основі наукової самостійної роботи формується власна точка зору на окремі історичні події, уміння порівнювати та давати власні оцінки. Слід особливо підкреслити, що в результаті отримані в процесі вивчення історії знання істотно впливають на формування чіткої життєвої позиції кожного студента та моральні якості особистості. Написання контрольної роботи – одна з початкових форм залучення майбутніх спеціалістів до науково-дослідницької роботи. Вона надає можливість оволодіння загальною методологією наукового дослідження. Проходить початковий етап оволодіння такими найважливішими елементами науково-дослідницької роботи, як пошук джерел та складання їх бібліографічного списку, опрацювання наукової літератури з обраної теми, формування плану роботи, систематизація зібраних матеріалів, їх всебічний аналіз та узагальнення тощо.

Таким чином, виконання контрольної роботи є однією з ефективних форм підготовки майбутнього кваліфікованого спеціаліста, який має здібності для саморозвитку та професійного удосконалення, що особливо актуально в умовах приєднання України до Болонського процесу та її інтеграції до передового світового інформаційного і технологічного простору.

ІІ. Основні вимоги до контрольної роботи

При підготовці та при виконанні контрольної роботи необхідно знати та чітко керуватися основними вимогами, які висуваються до цієї форми самостійної роботи. Одна з головних вимог до контрольної роботи полягає в її творчому, самостійному виконанні. Якість контрольної роботи залежить в першу чергу від того, наскільки студент заочної форми навчання навчився самостійно аналізувати та викладати зміст теми. Основу контрольної роботи становить навчальна, наукова та науковопопулярна література: підручники, навчальні посібники, монографії, довідники, статті, матеріали наукових конференцій, симпозіумів тощо. Разом з тим контрольна робота повинна мати достатньо повну джерельну базу. Всі ці матеріали повинні бути відображені в усіх без винятку розділах контрольної роботи. Жодна з контрольних робіт з історії України не може бути написана без використання документів та наукової літератури.

З потреби використання у ході виконання контрольної роботи великої кількості наукової літератури випливає, що студент повинен показати уміння самостійно знайти необхідні йому джерела та наукову літературу. Якщо студент подасть роботу, в якій не використана наукова література, то така контрольна робота не буде зарахована.

До виконання контрольної роботи студент повинен підійти творчо. Студент повинен віднайти можливий зв'язок між минулими і сучасними історичними процесами та подіями, виявити корисні уроки і на підставі цього переконливо довести необхідність наукового дослідження зазначеної проблеми. Йому необхідно самостійно вивчити та проаналізувати документи і наукову літературу, відібрати необхідний матеріал та своїми словами викласти зміст основних проблем контрольної роботи. Студент несе повну відповідальність за достовірність використаних матеріалів, в тому числі окремих фактів, цитат, за правдивість формулювань, узагальнень та висновків. Посилання на авторів інших робіт не може бути виправданням неточностей, помилок чи перекручень, що містяться в контрольній роботі заочника. Студенту необхідно знати, що написана ним контрольна робота з історії України характеризує його авторський світогляд, теоретичну підготовку, свідчить про рівень грамотності, загальної культури та ерудиції. Всі основні проблеми теми повинні знайти достатньо глибоке висвітлення в контрольній роботі. При цьому студенту-заочнику необхідно показати уміння логічно та послідовно викладати матеріал, чітко та ясно формулювати основні теоретичні засади, виявити здатність проводити правильні узагальнення та власні висновки, обґрунтовано аргументувати їх. Однією з важливих вимог до контрольної роботи є правильне викладання матеріалу. Необхідно уникати довгих речень на півсторінки, багатослів’я, повторів, нагромадження другорядних, несуттєвих деталей та дрібних фактів. З цього випливає, що, роблячи відбір фактичного матеріалу, потрібно мати почуття міри. Справа в тому, що використання величезної кількості фактичного матеріалу без обґрунтування теоретичних засад шкодить загальному рівню роботи, призводить до його зниження, а також сприяє невиправданому зростанню обсягу роботи. Це шкодить якості контрольної роботи, вона важко читається, що відповідно відіб’ється на кінцевій її оцінці. Високий теоретичний та науковий рівень – це одна з головних, принципових вимог до змісту контрольної роботи. В контрольній роботі студент заочної форми навчання повинен показати не знання окремих фактів, цитат чи визначень, а виявити сутність історичного процесу, уміння аналізувати його розвиток на основі використання відповідних документів та наукової літератури. Він повинен виявити здатність до самостійного аналізу основних теоретичних засад у тісному, безпосередньому зв’язку з розглядом конкретних історичних умов. Необхідно також розкрити значення, актуальність тих чи інших фактів, подій для минулого та їх вплив на сьогодення.

Обсяг контрольної роботи повинен становити 10 – 15 сторінок друкованого тексту. Сам текст контрольної роботи повинен бути написаний літературною українською мовою. Тому в разі потреби студенту не завадить користуватись й словником. Науково-довідковий апарат контрольної роботи (цитати, посилання, список джерел та літератури) необхідно оформляти у відповідності до вимог, що ставляться до друкованих праць. Звертаємо увагу й на те, що контрольна робота повинна бути виконана студентом у відповідності до терміну, що встановлений навчальним планом. Порушення терміну подання контрольної роботи на рецензування не допускається.

ІІІ. Структура контрольної роботи

Контрольні роботи з історії України та з інших історичних дисциплін мають чітко визначену структуру.

Вони, як правило, складаються з таких частин:

• титульного аркуша;

• змісту;

• вступу;

• основної частини (2–3 розділи);

• висновку;

• списку використаних джерел та літератури.

Титульний аркуш контрольної роботи оформляється за стандартною формою (див. додаток). На титульному аркуші роботи вказують назви міністерства, технікуму, предметно-циклової комісії, номер контрольної роботи, її тема, номер студентської групи, прізвище, ім’я та по-батькові студента, шифр теми/студентського квитка, домашня адреса, рік написання контрольної роботи. Вступ включає в себе такі частини:

1. обґрунтування актуальності теми, її місця в навчальному курсі, розкриття навчально-пізнавального значення її вивчення;

2. короткий джерелознавчий аналіз та історіографія теми;

3. чітке визначення мети дослідження.

Кожному студенту-заочнику необхідно мати на увазі, що контрольна робота є своєрідним невеликим продовженням наукового дослідження, проведеного за обраною темою іншими авторами, що розробка цієї теми в його контрольній роботі опирається на їхні праці.

Це зобов’язує студента дати у вступі до своєї роботи короткий критичний аналіз наукової літератури з обраної теми. В цьому випадку справа полягає не у всебічному аналізі всієї наукової літератури, що є з цієї теми, а лише тієї її частини, яку студентзаочник самостійно вивчив та використав у своїй контрольній роботі. Огляд використаної в контрольній роботі наукової літератури повинен бути проведений у відповідному порядку й послідовності, а не бути безсистемним, хаотичним перерахуванням наукових брошур та статей. Оптимальним варіантом історіографічного огляду може бути аналіз використаної літератури відповідно до основних етапів дослідження теми контрольної роботи, тобто в хронологічному порядку.

Основна частина контрольної роботи розподіляється на декілька частин, кожна з яких повинна мати свою назву й відповідну нумерацію. Контрольна робота, як правило, повинна мати не менше двох та не більше чотирьох розділів. Розподіл контрольної роботи на розділи повинен відбуватися не хаотично, а відповідно до кількості основних проблем, які досліджуються. Розділи розташовуються не випадково, а в логічній послідовності. Їх обсяг повинен визначатись не кількістю фактичного матеріалу, зібраного студентом-заочником, а важливістю проблем, що в них висвітлюються. В кожному розділі повинні бути власні узагальнення та висновки. Висновок. У цій частині контрольної роботи підбиваються підсумки вивчення та дослідження. У висновку повинні знайти відображення основні власні узагальнення автора, необхідно показати також зв’язок досліджуваних проблем з сучасністю. Роблячи висновок, студент повинен уникати багатослів’я та декларативності, висновки повинні бути чіткими та логічними, відповідати змісту теми. Список використаних джерел та літератури. Правила його оформлення викладені у шостому розділі цих методичних вказівок.

ІV. Вибір теми та створення плану контрольної роботи

Обрання відповідного варіанта теми контрольної роботи здійснюється за шифром залікової книжки (останні дві цифри). Обравши тему контрольної роботи, студент повинен розібратися з її сутністю. Для цього йому необхідно ґрунтовно опрацювати відповідні розділи підручників та навчально-методичних посібників з історії України, познайомитися також зі змістом декількох наукових монографій та статей з обраної теми. На основі отриманих таким шляхом знань з обраної теми студент-заочник самостійно складає початковий план контрольної роботи (або використовує запропонований варіант) і надає його на розгляд викладачу, якщо в цьому є необхідність. Це значною мірою забезпечує правильне визначення основних напрямків дослідження. Початковий варіант плану контрольної роботи відображає рівень знань студента-заочника з теми дослідження на момент початку роботи над нею. Слід пам’ятати, що цей план не є остаточним. У процесі роботи і вивчення студентом-заочником джерел та наукової літератури з теми своєї контрольної роботи він може бути доопрацьованим й уточненим.

V. Відбір джерел і наукової літератури та їх опрацювання.

Починаючи роботу, студент повинен самостійно скласти попередній бібліографічний список джерел та наукової літератури з обраної теми, керуючись початковим планом контрольної роботи, в якому визначені основні проблеми теми. Для цього йому необхідно самостійно опрацювати бібліотечні каталоги. За потреби студент також може скористатись допомогою та консультацією працівників бібліотек. З абсолютної більшості тем контрольних робіт існує значна кількість джерел та наукової літератури. Вивчення всіх їх без винятку об’єктивно неможливе для студента. Отже, з цього масиву джерел та літератури для написання контрольної роботи необхідно відібрати основні, найбільш важливі. Теоретичний матеріал необхідно відібрати із документів та літератури відповідно до основних вимог до контрольних робіт, що відображені в цих методичних вказівках. Важливо також відібрати типовий та оригінальний фактичний матеріал, конкретну ілюстрацію теоретичних основ теми контрольної роботи.

При відборі фактичного матеріалу для контрольної роботи ніколи не потрібно посилатися лише на свою пам’ять. Опрацьований в ході вивчення документів та літератури основний матеріал, як теоретичний, так і фактологічний, обов’язково необхідно фіксувати, записувати. Перегляд своїх записів дозволить студенту-заочнику швидко відновити в пам’яті зміст вивчених документів та літератури, систематизувати й узагальнити відображені в них матеріали за темою контрольної роботи та ефективно використати їх. Перш ніж приступити до написання тексту контрольної роботи, потрібно скласти для себе робочий план за кожним розділом, визначити головні проблеми, розташувати їх в історичній та логічній послідовностях. Починаючи аналіз однієї проблеми, непотрібно переходити до іншої, не довівши до логічного кінця і не завершивши повний розгляд попередньої.

При написанні роботи необхідно уникати “книжних” формулювань та фраз, потрібно намагатися викладати текст своїми словами. Це мобілізує студента і вимагає від нього творчої активності, самостійного узагальнення вивченої літератури, уміння логічно викласти матеріал, формується власна

точка зору на проблеми, що досліджуються. У конкретній роботі, як правило, не можна обійтись без елементів розповіді, але головне в ній – це аналіз та власні думки студента-заочника, що спираються на глибоке знання історичних джерел, конкретних подій та фактів.

Досвід рецензування контрольних робіт свідчить, що зустрічаються такі типові недоліки: відхід від теми, слабкий зв’язок однієї думки з іншою, безсистемний виклад матеріалу, повторення одних і тих же фраз, логічні помилки, невміння розподілити текст на окремі абзаци. Практика доводить, що не всім студентам вдається правильно побудувати речення, вміло використовувати службові слова, що дозволяє надати викладеному матеріалу чіткість та завершеність. Наприклад: “таким чином”, “отже”, “відповідно”, “перш за все”, “потім”, “по-перше”, “по-друге” тощо. Необхідно звернути увагу й на ці моменти. При написанні роботи необхідно пам’ятати, що абзаци є якби “цеглинами” єдиного цілого. Абзац, як правило, сигналізує про початок нової думки, а іноді має роз'яснювальний характер. Таким різновидом абзаців зловживати непотрібно. Необхідно також не забувати про можливості пояснень в посиланнях та примітках. Такі посилання не будуть заважати логічному розвитку думки студента в основному тексті. Абзац може складатись з декількох, а іноді й з одного речення, але в будь-якому випадку характерною його ознакою є виклад однієї проблеми. Правильне та вміле використання абзаців дозволить досягти логічної єдності тексту, найбільш обґрунтованої та доказової аргументації й в цілому покращить його сприйняття.

Дата добавления: 2015-05-23