Тема: Адміністративні методи управління

Форсажный режим

Номинальный режим

Форсажный режим

Номинальный режим

Им. К. Э. ЦИОЛКОВСКОГО

Курсовая работа по дисциплине:

«Аэрогидрогазодинамика»

Москва 2011

Задание

Вариант III А15

Марка топлива Т-5

Материал труб ЛМЦ

Расчет диаметра трубопровода

Потребный расход топлива на высоте 1 км. при нормальном режиме работы

Расход на форсажном режиме

1. λ₁=0

2.

3.

4.

5.

6.

Расчет окончен, т.к. достигнута достаточная точность.

Определение зависимости z12от Н

H, км
	1,1	0,56	0,285	0,145	0.074	0.038
	9,7	10,13	10,1	10,09	10,03	10,01
	2,432	1,238	0,63	0,321	0,164	0,084
Re	4025,38	2049,1	1042,76	531,31	271,45	139,03
l	0,0397	0,0312	0,0614	0,1205	0,2358	0,4603
	47,713	190,825	627,587	2166,617	7804,441	28899,567

H, км
	1,76	0,896	0,456	0,232	0,1184	0,0608
	8,3	9,8	10,1	10,11	10,07	10,02
	3,89	1,981	1,008	0,513	0,261	0,135
Re	6438,62	3278,9	1668,41	849,1		223,45
l	0,035321	0,041812	0,03836	0,075374	0,148148	0,286418
	6,247	66,409	272,358	982,79	3643,473	13307,729

Нахождение высотности топливной системы

H, км
	28.1871	21.9978	18.3836	16.4786	15.6072	15.1959
	6.9409	4.517	3.7992	3.5742	3.4937	3.4678

H, км
	27.5371	21.9178	18.4336	16.5186	15.6272	15.2159
	17.997	10.5246	8.2659	7.5898	7.3768	7.3324

1. Методи адміністративного менеджменту та їх класифікація. Організаційно-розпорядчі та адміністративно-розпорядчі методи. Накази, розпорядження, усні вказівки.

2. Регламентація управління та види регламентів.

3. Раціоналізація, демократизація та економізація адміністративних методів управління

Організаційно-розпорядчі методи управління – це специфічні способи і прийоми, за допомогою яких працівники апарату управління впливають на підлеглих, базуючись на відносинах влади і підлеглості.

При цьому основну роль виконує адміністративна влада, якій належать владні повноваження керівників в ієрархічній системі. Влада дає змогу командувати (керувати) або давати розпорядження підлеглим і вимагати від них звіту про ті дії, які вони здійснили для виконання розпоряджень.

Особливості методів: має місце прямий вплив; будь-яке рішення носить директивний характер; мають завжди конкретного адресата;

Ці методи поділяються на 3 групи:

a. методи організаційного впливу;

b. методи оперативного розпорядництва;

c. методи дисциплінарного впливу.

1. Організаційний вплив на об'єкт управління пов'язаний з удосконаленням управлінських систем, визначенням меж діяльності органів управління та їх компетенції тощо. Його здійснюють у формі організаційного проектування, регламентування, нормування та інструктування.

А) Організаційне регламентування ґрунтується на використанні норм права і правил, додержання яких обов'язкове як для господарських керівників, так і для всіх працюючих. Це жорсткий тип організаційного впливу, який передбачає додержання конкретних показників законодавчих положень, статутів підприємств, правил внутрішнього розпорядку та інших регламентуючих документів. Регламентування як метод здійснення впливу має свої недоліки. Широке його застосування призводить до втручання в діяльність структурних підрозділів, бю­рократизму та інших негативних явищ.

Б) Вплив на систему, якою управляють, за допомогою організаційного нормування реалізується через встановлення нормативів, які уточнюють межі будь-якої діяльності, параметри технічних, технологічних і економічних процесів на підприємствах. До технічних нормативів належать періодичність технічних обслуговувань і міжремонтних строків роботи; до технологічних нормативів — строки проведення робіт, норми проведення робіт; до організаційно-економічних нормативів — нормативи чисельності управлінського персоналу, правила внутрішнього розпорядку, положення про оплату праці, нормативи власних оборотних коштів, норми витрат засобів на поточний ремонт і технічне обслуговування тракторів та іншої сільськогосподарської техніки.

В) Організаційно-методичне інструктування — також ефективний засіб організаційного впливу на трудові колективи або на окремого працівника. За допомогою методичних вказівок, розробок, інструкцій роз'яснюється закон або інший нормативний акт, встановлюються правила, що регулюють організаційні і спеціальні сторони діяльності підприємства, його підрозділів і службових осіб, визначається порядок виконання будь-яких робіт, використання технічних засобів, впровадження нових методів організації, оплати праці тощо. Найгнучкіший спосіб організаційного впли­ву, який передбачає роз'яснення, ознайомлення (з умовами роботи, завданнями й обов'язками працівників) та консультування щодо виконання тих чи інших дій.

2. Оперативне розпорядництво. На відміну від організаційного впливу методи розпорядчого впливу відображують динаміку процесу управління і спрямовані на регулювання виробництва та усунення збоїв і перешкод, що виникають у роботі. Їх здійснюють шляхом прийняття адміністративно-управлінських актів керівником або колегіальним органом, проведенням спеціальних організаційних заходів (засідань, диспетчерських нарад, планерок тощо).

Розпорядчий вплив реалізується у формі директиви, наказу, постанови, розпорядження, вказівки, (письмово чи усно), резолюції. За допомогою цього впливу здійснюють цільове налагодження системи, запобігають її відхиленню від заданої програми, забезпечують переведення системи з одного стану в інший, гармонізують окремі елементи системи і реалізують впливи на різні параметри систем управління.

Директива. На відміну від постанови чи рішення, інструментів прямої дії, директива запроваджується через національне законодавство. Вона зобов'язує у певний термін вжити заходів, спрямованих на досягнення визначених у ній цілей. Директиви — підпорядкований інструмент, вони повинні відображувати положення договорів.

Накази - це форма розпорядчого впливу на хід подій в процесі управління організацією на правах єдиноначальності. Це письмова вимога керівника до підлеглих виконати визначене завдання. Наказ є основним документом і видається тільки на рівні підприємства першими керівниками або їх заступниками і є обов’язковими для виконання всіма працівниками.

Постанови - виробляються колегіально і є обов’язковими для виконання тими, кого вони безпосередньо стосуються. Це форма розпорядчого впливу на хід подій у процесі управління колегіального органу. Постанови видають­ся Урядом України, Державними комітетами, місцевими дер­жавними адміністраціями, радами місцевого самоврядування, комісіями та ін.

Постановою є також прикінцева частина протоколу засідан­ня колегіального органу (зборів, правління, президії та ін.). Ці постанови вводяться у протокол або додаються до нього. При необхідності можуть оформлятись як витяги із протоколу. Текст постанови складається із констатаційної та розпорядчої частин.

У констатаційній частині фіксуються мотиви дій, які перед­бачені постановою, дається посилання на розпорядчий документ вищого органу управління як основа для видання постанови.

Розпорядча частина починається із найменування колегіаль­ного органу і слова "постановляє", яке пишеться великими літе­рами. Наступний текст викладається у владній наказовій формі (кому, що і коли робити).

Розпорядження – це документ, який видається посадовими особами, державними органами, установами, підприємствами в межах їх компетенції й має обов’язкову юридичну силу щодо громадян (працівників) та підлеглих установ, яким адресовано розпорядження.

Розпорядження складають, як правило, підзаконні акти двох типів:

загального характеру — тривалої дії (видаються Президентом, Кабінетом Міністрів та іншими органами виконавчої влади для виконання указів Президента, законів і рішень Верховної Ради);

окремого характеру — стосуються конкретного вузького питання (видаються, як правило, в установах та на підприємствах їх керівниками та заступниками для вирішення оперативних завдань).

Розпорядження мають однаковий із наказами правовий статус, але замість слова «Наказую» вживаються слова «Вимагаю», «Доручаю», «Пропоную», «Забезпечити» тощо. Використовується головними та галузевими спеціалістами.

Вказівка - це розпорядчий документ керівників єди­ноначальних органів державного управління переваж­но інформаційно-методичного характеру, пов’язаний із виконанням наказів, інструкцій та інших актів ви­щих органів управління. Текст побудований також з констатаційної та розпорядчої частин.

Вказівки видають при оформленні відряджень, ви­рішенні поточних організаційних питань, доведенні до виконавців нормативних положень. Використовуються передусім керівниками первинних підрозділів виробничих колективу.

Резолюція – це документ, який фіксує ухвалу, постанову, прийняту з’їздом, зборами, конференцією тощо в результаті обговорення поставлених питань. Це напис на документі, зроблений керівником установи, що містить вказівки щодо виконання документа

Розпорядчий вплив працівники апарату управління використовують залежно від посади і місця, яке вони посідають в структурі управління.

Правила розпорядницької діяльності керівника:

- розпорядження повинні бути обґрунтовані;

- розпорядження повинні бути короткими, конкретними і зрозумілими;

- повинні мати адресата;

- розпорядження повинні доводитись тільки безпосереднім підлеглим;

- розпорядження повинні базуватися не на емоціях і власних інтересах, а на нормах законодавства.

Методи дисциплінарного впливу відносять до третьої групи ор­ганізаційно-адміністративних методів управління. Дисципліна - це обов'язкове для кожного працівника виконання законів, правил, регламентів. Існує кілька видів дисципліни: виробнича, трудова, технологічна, планова, виконавча, фінансова.

Методи дисциплінарного впливу доповнюють регламентуючі та розпорядчі. Вони призначені для підтримки стабільності органі­заційних зв'язків шляхом дисциплінарних вимог та систем відпові­дальності. Поєднання різних видів відповідальності за порушення дисципліни є важливим моментом правильного використання організаційно-адміністративних методів управління.

Зазначені групи методів використовують як окремо, так і в су­купності, доповнюючи один одним.

Організаційно-адміністративні методи від інших методів відрізняються чіткою адресністю директив, обов'язковістю щодо виконання розпоряджень та вказівок, невиконання яких визна­чається як пряме порушення виконавської дисципліни й тягне за собою дисциплінарні стягнення. По суті, організаційно-адміністративні методи - це методи примусу, які зберігають свою силу доти, поки праця не перетвориться на першу життєво необхідну потребу працівників.

Система організаційно-адміністративних методів складається з двох рівнозначних елементів: дії на структуру управління (регла­ментація діяльності й нормування в системі управління) й дії на процес управління (підготовка, прийняття, організація виконання й контроль за виконанням управлінських рішень).

Залежно від використовуваних методів управління на підпри­ємствах бізнесу формується відповідна сис­тема підлеглості.

Регламент – це сукупність правил, які визначають порядок діяльності державного органу, підприємства, установи й організації, а також порядок проведення засідань і конференцій.

Існуючі регламенти можна класифікувати для підприємства залежно від елементів системи управління:

- регламенти, які регулюють діяльність підприємства в цілому як єдиної юридичної особи (статут, договір засновників, філософія, правила внутрішнього трудового розпорядку та ін.);

- регламенти, які регулюють роботу персоналу (положення про підрозділи, моделі робочих місць, посадові інструкції, контракти та ін.)

- регламенти щодо інформаційного забезпечення (діловодство, документи, класифікатори, типові банки даних та ін.);

- регламенти, що регулюють порядок роботи з технікою управління (розміщення, паспорт, інструкції по експлуатації та ін.);

- регламенти, які нормують процес управління (матриця функцій, графіки процесів, технологічні карти та ін).

При створенні регламентів праці управлінського персоналу слід враховувати:

- закон про документацію;

- правила розробки і оформлення регламентів незалежно від предметної області;

- можливість автоматизованої обробки документованих даних регламенту;

- єдність ведення і впровадження регламенту.

В залежності від широти та глибини регламентації підприємства на практиці розробляється від декількох десятків до декількох сотень регламентуючих документів. Вони поділяються на 2 групи: процесні регламенти (регламентують бізнес-процеси) і структурні регламенти (що формалізують організаційну структуру).

Для упорядкування даного набору документів кожну із двох груп можна поділити на три підгрупи, які використовують для регламентації різних рівнів підприємства: верхнього, середнього та нижнього. В результаті такої структуризації отримують 6 груп регламентів, що наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Групи регламентів, що використовуються для регламентації підприємства

Рівень	Процесні регламенти	Структурні регламенти
Верхній	Положення про систему процесів підприємства	Положення про організаційну структуру підприємства
Середній	Положення про процеси діяльності	Положення про структурні підрозділи
Нижній	Регламенти і технологічні карти процесів нижчого рівня	Посадові інструкції та опис робіт персоналу

Проблеми низької якості та не актуальності регламентів:

- протиріччя регламентів (структурні регламенти протирічать процес ним. Так, в положенні про структурні підрозділи може бути написане одне, а в положенні про бізнес-процеси, в яких ці підрозділи і посади задіяні, описано інший порядок дій. В результаті у персоналу виникає питання яким регламентам вірити і вони стають неробочими);

- пересічні регламенти, або ті, що мають пропуски (одні і ті ж процеси присутні в різних регламентах. Коли одна із процедур в положенні про процеси має одну назву, а в положенні іншого рівня вона називається по-іншому);

- неповнота системи регламентів (коли одні процеси регламентовані, а інші –ні);

- регламенти не актуальні (регламент, що застарів не відповідає дійсності, що дискредитує систему регламентації);

- регламенти тяжко читати і розуміти (часто читати і правильно розуміти регламенти здатні тільки ті, хто їх розробив. Двоякість трактування).

Дата добавления: 2015-05-23