Назрівання суперечностей всередині СРСР і формування передумов завоювання Українською державою суверенітету, перетворення на повноправного суб'єкта міжнародних відносин

Розпадався Радянський Союз поступово і причина полягала у внутрішній нестабільності самоїсистеми. З приходом до влади нового генерального секретаря Гобачова починається новий період в історії, що отримав назву перебудова.

Перебудова – спроба партійно-державної верхівки СРСР вивести країну з гострої кризи, що охопола всі сфери суспільства і набула всеохоплюючого системного характеру, а також подолання застійних процесів. Перебудова мала забезпечити оновлення, модернізаці та зміцнення СРСР. Метою було удосконалити сутність радянської системи, вивільнити її від деформацій.

В суспільно-політичному житті ідеї «перебудови» вітлилися у іигляді політики «гласності». Це – дозвіл влади прилюдно обговорювати гострі проблеми.

Прямими наслідками такого роду політики стали викриття злочинів Сталіна та інших діячів у ЗМІ, створення історико-просвітницького товариства «Меморіал», яке мало на меті викриття білих плям історії, розкриття архівів карально-репресивних установ, вимоги визнати незаконно фабриковані судові процеси, повернути репресованим їх майно ітд...

Масове створення товариств такого тапу(Український культорологічний клуб, студентська організація «Громада», «Товариство Лева»)

Розгортаться несанкцоновані мітинги, в результаті яких утворється одна з найпотужніших національних політичних сил, що власне і привела до незалежності – народний рух україни. Він виступи за перебудову, але проти Компартії.

На цьому етапі СРСР переживає поверхневу демократизацію, людям дозволяється казати вголос власну думку і цим самим створювати опозиці існуючої влади. Це і є тією внутрішньою суперечкою із-за якої пізніше розпадається Радянський Союз.

Пробудження української сили(періодизація від початку «Перебудови» до проголошення незалежності)

85 – 88 рр. Поки, що суспільно-політичне життя ще визначається рішеннями Москви. В Україні досі панує партійна бюрократія верхівки на чолі з Щербицьким. Але проростають перші паростки демократизації, наприклад активізується прогресивна преса(журнал «Огонек»)

Березень 1989р. – березень 1990р). Цей період ознаменувався пробудженням народних мас, їх активноюю участю в суспільно-політичному житті, утворення масових суспільно-політичних організацій. Найважливіші події цього періоду це відставка генерального секретаря ЦК УРСР Щербицького, а також прояв масових демонстрацій. І що важливо ці демонстрації відбувалися не лише у західній Україні, а по всій країні. Утворилася офіційна демократична опозиція до існуюючої. Сформувалися провідні партії України – демократична, республіканська, ПЗУ, та ін.

16 липня 1990 року – прийнята декларація про державний суверенітет.

Отже, відбувається значне піднесення масового опозиційного руху, що доводить до формування револційного стану у державі.

Березень 1991 року – Українське суспільство дійшло до консенсусу щодо необхідності державного суверенітету України.

Висновок: Основним поштовхом народних мас до ідеї створення незалежної України стала політика «перебудови» Горбачова, що відзначилася певними демократичними тенденціями.

86.Декларація про державний суверенітет України та її роль у зміні статусу України на міжнародній арені.

16 липня 1990 року Верховна Рада України ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Відтоді в літописі нашої держави розпочалася нова сторінка, новий відлік часу - епоха утвердження України як самостійної та незалежної країни.

Прийняття Декларації стало першим кроком до відновлення історичної справедливості, відродження української державності як ідеї соборності українського народу та його земель. Цей документ відкрив новий етап в історії нашого народу, проголосивши основні політичні, економічні, соціальні цілі, довгострокові перспективи розвитку Української держави В Декларації було визначено найбільш принципові позиції, які орієнтували народ на створення самостійної, правової держави, на розвиток демократії, всебічне забезпечення прав і свобод людини. Вона стала тією цінністю, яка об’єднала суспільство у непростий час визначення свого майбутнього в серпневі дні 1991 року. Саме спираючись на Декларацію, було прийнято Акт про державну незалежність 24 серпня 1991 року, який разом з державним суверенітетом був підтверджений волевиявленням народу на Всеукраїнському референдумі в грудні того ж року.

Декларацією проголошено самовизначення української нації, народовладдя, принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, територіальну цілісність України в межах наявних кордонів, економічну самостійність, виключне право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством України, захист усіх форм власності в державі, гарантії екологічної безпеки і культурного розвитку. Ці базові положення лягли в основу законодавчих актів державного значення - Конституції, законів України.

Цим документом декларується також право держави на власні Збройні сили, внутрішні війська та органи державної безпеки. Україна урочисто проголосила про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.

Важливе значення мала Декларація й для розвитку зовнішніх зносин України як суб’єкта міжнародного права. В розділі, присвяченому її ролі в міжнародних відносинах, було закладено основоположні принципи й пріоритети української зовнішньої політики. Ці основні засади, розроблені ще коли Україна була у складі Радянського Союзу, й зараз визначають спрямування нашого зовнішньополітичного курсу. Визнавши перевагу загальнолюдських цінностей над класами, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньо-державного права, Декларація заклала необхідну базу виходу України - остаточного і незворотного - на міжнародну арену, починаючи з грудня 1991 року.

Дату прийняття декларації слід вважати датою народження новітньої зовнішньої політики, оскільки цією декларацією колишню республіку СРСР було проголошено суб'єктом міжнародного права та рівноцінним учасником міжнародних відносин. До прийняття Декларації республіка фактично не укладала міжнародних двосторонніх договорів, хоча й була наділена таким правом відповідно до Конституції УРСР та конституції СРСР. Але це право, як і чимало інших, мало суто формальний характер. З осені 1990 року становище стало змінюватися. «Першою ластівкою» став підписаний 19 листопада 1990 року Договір про основи відносин з Російською Федерацією. Всі наступні угоди, що укладалися до референдуму 1 грудня 1990 року, також були підписані з республіками СРСР. Винятком були дві угоди з Угорщиною.

Дата добавления: 2015-05-23