Утворення Берлінської Академії та Російської Академії наук

Діяльність Французької Академії наук і Лондонського королівського товариства.

Успіхи вчених привернули увагу королів і міністрів.

В 1666 році знаменитий міністр Людовика XIV Жан-Батист Кольбер умовив короля виділити кошти на створення Французької Академії наук. Це було відновлення традицій Олександрійського Мусею.

В Академії були створені обсерваторія, бібліотека і дослідницькі лабораторії, випускався науковий журнал.

Академікам платили велику платню; в числі академіків були такі знаменитості як Гюйгенс і Лейбніц.

Кольбер ставив перед Академією практичні завдання.

Під керівництвом Пікара був точно виміряний градус меридіана і складена точна карта Франції. Причому виявилося, що розміри країни менше, ніж вважали раніше.

Людовик XIV з цього приводу пошуткував, сказавши, що «пани академіки вкрали в нього частину королівства».

Учень Гюйгенса Дені Папен був творцем парового циліндра і працював над створенням парової машини.

Гюйгенс і Папен були протестантами. Коли у Франції після відміни Нантського едикту почалися переслідування протестантів, вони були змушені покинути країну.

Папен поїхав до Німеччини, де збудував першу парову машину, встановив її на човен і в 1709 році переплив на цьому «пароплаві» в Лондон.

Він просив кошти на продовження своєї роботи у Лондонського королівського товариства. Королівське товариство було створено приблизно в один час з Французькою Академією, і президентом на той час був Ісаак Ньютон.

Однак англійський уряд практично не давав товариству ніяких коштів, і воно було змушене відмовити Папену. Папен вмер у злиднях і невідомо, що сталося з першим «пароплавом».

За прикладом Людовика XIV своїми Академіями поспішили обзавестися інші європейські монархи.

В 1710 році з ініціативи Лейбніца була створена Берлінська Академія.

В 1724 році, незадовго до смерті, Петро І підписав указ про створення Російської Академії наук.

Головною знаменитістю Російської Академії був учень Бернуллі знаменитий математик швейцарець Леонард Ейлер.

Ейлер продовжував розробку теорії диференціальних рівнянь, розпочату в працях Лейбніца і Бернуллі. Теорія диференціальних рівнянь була великим відкриттям XVIII століття; виявилося, що всі процеси, зв’язані з рухом тіл, описуються диференціальними рівняннями, і вирішивши їх, можна знайти траекторію руху.

В 1758 році французький математик і астроном Клеро розраховував траекторію комети Галлея, врахувавши вплив притяжіння Юпітера і Сатурна. Це була блискуча демонстрація можливостей нової теорії.

Ця теорія знайшла своє завершення в знаменитій книзі Жозефа Лагранжа «Аналітична механіка», яка побачила світ в Парижі в 1788 році.

Російська Академія наук і мистецтв з часу свого відкриття в 1725 році стала центром російської науки. Вона мала твердий державний бюджет. Спочатку вона мала три класи: математики, фізики і гуманітарний.

Для вивчення території Російської імперії, її природних багатств, населення та історичних пам’ятників Академія організувала у XVIII столітті кілька наукових експедицій, серед них дві камчатські.

Академія наук мала фізичний кабінет, хімічну лабораторію, астрономічну обсерваторію, анатомічний театр, механічні та оптичні майстерні, друкарню, бібліотеку і архів.

При Академії була відкрита Кунсткамера – перший в Росії природноісторичний музей.

В першій половині XVIII століття в Росії власних вчених було мало, тому в Академію запрошувалися іноземні фахівці, що, з одного боку, сприяло залученню Росії до досягнень європейської науки, з іншого боку, нерідко завдавало шкоди розвитку вітчизняною наукової думки.

Лише з середини XVIII століття під впливом М.В. Ломоносова, що став у 1745 році першим російським академіком, в Академії розпочався поступовий ріст числа вітчизняних вчених. Академіками стали фізик Г.В.Ріхман, географ і етнограф С.П.Крашенінніков.

Величезну роль в розвитку наукової думки в Росії відіграв М.В.Ломоносов (1711-1765). Ломоносов мав енциклопедичні знання, його відкриття збагатили багато галузей знань. Він відкрив закон збереження енергії, займався вивченням атмосферної електрики, заклав основи фізхімії.

Ломоносов зробив великий внесок в розвиток як природних, так і гуманітарних наук.

Дата добавления: 2015-05-23