Метод проектів у викладанні інформатики

Самостійна творча робота виконується під керівництвом вчителя. Робота над проектом містить у собі складання обґрунтованого плану дій, що формується й уточнюється протягом усього періоду виконання проекту, елементи діяльності по маркетингу (вивченню попиту та пропозиції), конструюванню, технологічному плануванню, налагодженню устаткування, виготовленню виробів і їхньої реалізації. У задачу проектування входить також економічна й екологічна оцінка виконуваних робіт. Результати проектної діяльності повинні поетапно фіксуватися у виді опису й обґрунтування вибору мети діяльності з обліком економічного, екологічного і соціального аспектів, ескізів і креслень, технологічних карт, планів налагодження устаткування, а також виробу, готового до впровадження, чи конкретного рішення поставленої проблеми. По сукупності всіх цих робочих і уточнених матеріалів і готового рішення чи виробу оцінюється рівень загально трудової підготовки школярів. Використання методу проектів дозволяє реалізувати діяльнісний підхід у трудовому навчанні учнів і інтегрувати знання й уміння, отримані ними при вивченні різних шкільних дисциплін, у тому числі й інформатиці, на різних етапах навчання.

Робота над проектом у творчому колективі дає можливість учням об'єднатися по інтересам, забезпечує для них розмаїття рольової діяльності в процесі навчання, виховує обов'язковість виконання завдань у певний термін, взаємодопомогу, старанність і сумлінність у роботі, рівноправність, вираженні ідей, їх відстоюванні й у той же час доброзичливість при всіх обставинах.

Остаточний вибір теми проекту залишається за вчителем. Знаючи інтереси і потенційні можливості своїх учнів, учитель має можливість, максимально точно підібрати тему і визначити рівень складності проекту для кожної групи учнів.

Кількість учасників при виконанні проекту в залежності від його складності може бути різним: від одного (індивідуальний проект) чи декількох учнів одного класу до великих творчих колективів, що включають у себе різних класів, що учаться, і віків (день народження, ювілей школи, організація харчування в поході і т.п.), прилеглих шкіл і інших організацій (свято району, міста, національне свято, питання екології району, області і т.п.).

Організуючи творчі групи, учителю необхідно оптимізувати число учнів у них таким чином, щоб сумарна кількість виконуваних проектів бути не занадто великим, інакше він не зможе здійснити якісний контроль за їх виконанням.

Робота, що вимагає великих витрат часу, може бути виконана в домашній обстановці. Тим самим закладаються можливості для спілкування дітей і батьків. У повсякденних спільних справах з'являться взаєморозуміння, повага і довіра, почуття спільності, сформуються нові і відродяться втрачені духовні цінності.

Терміни виконання проектів у великому ступені залежать від змісту, цілей і задач проекту і можуть змінюватися від 3—4 тижнів до одного року. При тривалому виконанні проекту необхідно намітити визначені етапи з конкретними результатами роботи на кожнім етапі. Проект, що виконується протягом року, дозволяє створити додаткову зацікавленість школярів в одержанні знань, необхідних для його виконання.

Темою проекту може бути розробка прикладних комп'ютерних програм, варіантів моделей спортивних і дитячих площадок (з використанням відповідного програмного забезпечення), технічне моделювання (автомоделі, моделі суден, радіокеровані моделі, роботи), спеціальні інструменти і матеріалів.

Особливість системи виконання проектів — спільна творча робота вчителя й учня. При цьому є можливість розширити позначені в програмі напрямки трудової творчої діяльності, врахувати інтереси учнів, особливості регіонів. Слід мати на увазі, що проекти будь-якої спрямованості будуть педагогічно ефективні тільки в контексті загальної концепції навчання і виховання. Вони припускають, з одного боку, відхід від авторитарних методів навчання, а з іншого боку — передбачають добре продумане і концептуально обґрунтоване сполучення різноманітних методів, форм і засобів трудового навчання. Проекти — це один з компонентів системи освіти, а не самостійна система.

Труднощі виконання проектів полягають в необхідності витрат учителем великої кількості часу на індивідуальну роботу з кожним учнем. Тому не слід прагнути до складних тем проектів. З іншого боку, не слід розуміти проект як контрольну роботу. Проект є творчою роботою, під час виконання якої школярі продовжують поповнювати знання і формувати уміння, необхідні для виконання роботи на базі попередніх розділів курсу.

Робота над проектами дозволяє повніше розкрити творчий потенціал вчителя, але в той же час при використанні проектного методу навчання задачі, що стоять перед учителем, ускладнюються. Учитель повинний докладно визначити основні і додаткові цілі й етапи роботи, що дозволяють сформувати творчі навички і розвити ініціативу підлітка.

Учитель повинен постійно поповнювати свої знання по тематиці проектів, виступати «граючим тренером» у роботі над проектом. Повинна бути забезпечена матеріальна база для виконання проекту (демонстраційні, довідкові і наочні засоби навчання, устаткування, спеціальні інструменти. матеріали). Оформлення інтер'єра майстерні бажано здійснювати відповідно до вимог сучасного дизайну в розумних межах використовувати музичний супровід щоб створювати в учнів позитивне емоційне тло.

Метод проектів не є принципово новим у світовій педагогіці. Він виник ще в 20-і роки нинішнього сторіччя в США. Його називали також методом проблем і зв'язувався він з ідеями гуманістичного напрямку у філософії й освіті, розробленими американським філософом і педагогом Дж. Д’юі, а також його учнем В.Х. Килпатриком. Дж. Д’юі пропонував будувати навчання на активній основі, через доцільну діяльність учня, відповідно з його особистим інтересом саме в цьому знанні. Звідси надзвичайно важливо було показати дітям їхню особисту зацікавленість у знаннях, що здобуваються, що можуть і повинні придатися їм у житті. Важлива проблема, узята з реального життя, знайома і значима для дитини, для рішення якої йому необхідно прикласти отримані знання, нові знання, які він ще має бути придбати. Учитель може підказати нові джерела інформації, а може просто спрямувати думку учнів у потрібному напрямку для самостійного пошуку. Але в результаті учні повинні самостійно й у спільних зусиллях вирішити проблему, застосувавши необхідні знання часом з різних областей, одержати реальний і відчутний результат. Уся проблема, таким чином, здобуває контури проектної діяльності. Народившись з ідеї вільного виховання, у даний час вона стає інтегрованим компонентом цілком розробленої і структурованої системи утворення. Але суть її залишається попереднім - стимулювати інтерес учнів до визначених проблем, що припускають оволодіння визначеною сумою знань і через проектну діяльність, що передбачає рішення однієї чи цілого ряду проблем, показати практичне застосування отриманих знань.

Метод проектів привернув увагу російських педагогів ще на початку 20 століття. Ідеї проектного навчання виникли в Росії практично паралельно з розробками американських педагогів. Під керівництвом російського педагога С.Т. Шацького в 1905 році була організована невелика група співробітників, що прагнула активно використовувати проектні методи в практиці викладання.

Пізніше, уже при радянській владі ці ідеї стали досить широко впроваджуватися в школу, але недостатньо продумано і послідовно і постановою ЦК ВКП(б) в 1931 року метод проектів був засуджений і з тих пір у Росії більше не починалося скільки-небудь серйозних спроб відродити цей метод у шкільній практиці. Разом з тим, у закордонній школі він активно і дуже успішно розвивався. У США, Великобританії, Бельгії, Ізраїлі, Фінляндії, Германії, Італії, Бразилії, Нідерландах і багатьох інших країнах, де ідеї гуманістичного підходу до утворення Дж. Дьюі, його метод проектів знайшли широке поширення і придбали велику популярність у силу раціонального сполучення теоретичних знань і їхнього практичного застосування для рішення конкретних проблем навколишньої дійсності в спільній діяльності школярів. "Усе, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де і як я можу ці знання застосувати" - от основну тезу сучасного розуміння методу проектів, що і залучає деякі освітні системи, що прагнуть знайти розумний баланс між академічними знаннями і прагматичними уміннями.

В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, умінь орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення. Метод проектів - це з області дидактики, приватних методик, якщо він використовується в рамках визначеного предмета. Дидакти, педагоги звернулися до цього методу, щоб вирішувати свої дидактичні задачі. В основу методу проектів покладена ідея, що складає суть поняття "проект", його прагматична спрямованість на результат, якому можна одержати при рішенні тієї чи інший практичної чи теоретично значимої проблеми. Цей результат можна побачити, осмислити, застосувати в реальної практичний діяльності. Щоб домогтися такого результату, необхідно навчити дітей самостійно мислити, знаходити і вирішувати проблеми, залучаючи для цієї мети знання з різних областей, уміння прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів рішення, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.

Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів - індивідуальну, парну, групову, котру учні виконують протягом визначеного відрізка часу. Цей метод органічно сполучається з груповим (cooperative learning) підходом до навчання. Метод проектів завжди припускає рішення якоїсь проблеми. Рішення проблеми передбачає, з однієї сторони, використання сукупності, різноманітних методів, засобів навчання, а з іншої, припускає необхідність інтегрування знань, умінь з різних областей науки, техніки, технології, творчих областей. Результати виконаних проектів повинні бути, що називається, "відчутними", тобто, якщо це теоретична проблема, те конкретне її рішення, якщо практична - конкретний результат, готовий до впровадження.

Останнім часом метод проектів стає не просто популярним у нашій країні, але і "модним", що вселяє цілком обґрунтовані побоювання, тому що, де починається диктат моди, там часто відключається розум. Тепер часто приходиться чути про широке застосування цього метода в практиці навчання, хоча на перевірку виходить, що мова йде про роботу над тією чи іншою темою, просто про групову роботу, про якийсь позакласний захід. І все це називають проектом. Насправді метод проектів може бути індивідуальним чи груповим, але, якщо це метод, то він припускає визначену сукупність навчально-пізнавальних прийомів, що дозволяють вирішити ту чи іншу проблему в результаті самостійних дій учнів і потребуючих презентацію цих результатів. Якщо ж говорити про метод проектів як про педагогічну технологію, то ця технологія зумовлює сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих по самій своїй суті.

Уміння користатися методом проектів - показник високої кваліфікації викладача, його прогресивної методики навчання і розвиток учнів. Недарма ці технології відносять до технологій XXI століття, що передбачає, насамперед, уміння адаптуватися до стрімко змінним умовам життя людини постіндустріального суспільства.

Основні вимоги до використання методу проектів:

1. Наявність значимої в дослідницькому, творчому плані проблеми і задачі, що вимагають інтегрованого знання, дослідницьких пошуків для її рішення (наприклад, дослідження демографічної проблеми в різних регіонах світу; створення серії репортажів з різних кінців земної кулі по однієї проблемі; проблема впливу кислотних дощів на навколишнє середовище, ін.).

2. Практична, теоретична, пізнавальна значимість результатів, що думаються, (наприклад, доповідь у відповідні служби про демографічний стан даного регіону, факторах, що впливають на цей стан, тенденціях, що ми бачимо в розвитку даної проблеми; спільний випуск газети, альманаху з репортажами з місця подій; охорона лісу в різних місцевостях, план заходів, і ін.).

3. Самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів.

4. Структурування змістовної частини проекту (із указівкою поетапних результатів).

5. Використання дослідницьких методів, що передбачають визначену послідовність дій, а саме - визначення проблеми і задач, що випливають з її, дослідження (використання в ході спільного дослідження метода "мозкової атаки", "круглого столу"); висування гіпотези їхнього рішення; обговорення методів дослідження (статистичних методів, експериментальних, спостережень, ін.); обговорення способів оформлення кінцевих результатів (презентацій, захисту, творчих звітів, переглядів, ін.) збір, систематизація й аналіз отриманих даних; підведення підсумків, оформлення результатів, їхня презентація; висновки, висування нових проблем дослідження.

Вибір тематики проектів у різних ситуаціях може бути різними. В одних випадках ця тематика може висуватися вчителями з урахуванням навчальної ситуації по своєму предметі, природних професійних інтересів, інтересів і здібностей учнів. В інших, тематика проектів, особливо призначених для позаурочної діяльності, може пропонуватися і самими учнями, що, орієнтуються при цьому на власні інтереси, не тільки чисто пізнавальні, але і творчі, прикладні.

Тематика проектів може стосуватися якогось теоретичного питання шкільної програми з метою поглибити знання окремих учнів по цьому питанню, диференціювати процес навчання (наприклад, проблема гуманізму кінця XIX, початку XX сторіччя; причини і наслідки розпаду імперій; проблема харчування, екології в мегаполісі, ін.). Частіше, однак, теми проектів відносяться до якогось практичного питання, актуальному для практичного життя і разом з тим, потребуючих залучення знань учнів не по одному предметі, а з різних областей, їхнього творчого мислення, дослідницьких навичок. Таким чином, досягається цілком природна інтеграція знань.

Результати виконаних проектів повинні бути матеріальні, тобто або оформлені (відеофільм, альбом, бортжурнал "подорожей", комп'ютерна газета, альманах, доповідь і т.д.). У ході рішення якої-небудь проектної проблеми учням пропонують такі творчі завдання, які вимагають залучення знань й умінь з різних областей: хімії, фізики, рідної мови, іноземних мов, особливо, якщо мова йде про міжнародний проект.

Під творчими завданнями ми будемо розуміти такі навчальні завдання, які жадають від учнів не простого відтворення інформації, а творчості, оскільки завдання містять більший або менший елемент невідомості й мають, як правило, трохи (іноді - незліченна безліч) "правильних відповідей". Часто "правильна відповідь" невідома навіть педагогові. Прикладами творчих завдань можуть служити написання листа губернаторові або позову в суд по певній проблемі, підготовка доповіді, реферату, есе, виступу, виконання ролі в імітаційних методиках, рішення проблеми, обговорення дискусійного питання. Творче завдання становить зміст, основу будь-якого інтерактивного методу. Довкола нього створюється атмосфера відкритості, пошуку. Творче завдання (особливо практичне й близьке до життя особи що навчається) надає зміст навчанню, мотивує учнів. Невідомість відповіді й можливість знайти своє власне "правильне" рішення, засноване на своєму персональному досвіді й досвіді свого колеги, друга, дозволяють створити фундамент для співробітництва, спільного навчання, спілкування всіх учасників освітнього процесу, включаючи педагога. Вибір творчого завдання сам по собі є творчим завданням для педагога, оскільки потрібно знайти таке завдання, що відповідало б наступним критеріям: не має однозначної й односкладової відповіді або рішення; є практичним і корисним для учнів; пов'язане з життям учнів; викликає інтерес в учнів; максимально служить цілям навчання. Якщо учні не звикли працювати творчо, то варто поступово вводити спочатку прості вправи (наприклад, зробити добірку статей з газет по певній тематиці), а потім усе більше складні завдання. Ступені росту учня учасники одного семінару описали в такий спосіб: спочатку - простий виконавець ролей (простих - середніх по складності - складних, наприклад: секретар суду - свідок - адвокат/суддя); потім - режисер, що може сам брати участь у розподілі ролей, а не тільки в їхньому виконанні (наприклад, керівник групи адвокатів або головуючий суддя); на закінчення - ще й сценарист, що приймає участь у написанні сценарію заняття. Кожен ступінь вимагає певної зрілості від учня, але в той же час надає творчу волю, наділяє більшим змістом й інтересом весь процес навчання, а тому буває максимально ефективним. Наприклад, при використанні методу "учень у ролі вчителя" учень є й сценаристом, і режисером, і виконавцем ролі. Ефект такого заняття для учня важко переоцінити. У той же час не всі учні готові бути сценаристами. Для деяких учнів максимальним завданням може бути якісне виконання простих ролей.

Якщо випускник школи здобуває зазначені вище навички й уміння, він виявляється більш пристосованим до життя, що вміє адаптуватися до умов, що змінюються, орієнтуватися в різноманітних ситуаціях, працювати спільно в різних колективах. Для того, щоб опанувати методом проектом, необхідно, насамперед, знать, що проекти можуть бути різними і використання їх у навчальному процесі жадає від учителя серйозної підготовчої роботи. Розглянемо тепер можливі освітні проекти, їхню типологію.

Типологія проектів. Насамперед, визначимося з типологічними ознаками. Такими, на наш погляд, можуть бути: Домінуюча в проекті діяльність: дослідницька, пошукова, творча, рольова, прикладна (практико-орієнтована), пізнавально спрямована, та ін. Предметно-змістовна область: монопроект (у рамках однієї області знання); міжпредметний проект. Характер координації проекту: безпосередній (твердий, гнучкий), схований (неявний, що імітує учасника проекту). Характер контактів (серед учасників однієї школи, класу, міста, регіону, країни, різних країн світу). Кількість учасників проекту. Тривалість проекту. Відповідно до першої ознаки можна намітити наступні типи проектів:

Дослідницькі проекти. Такі проекти вимагають добре продуманої структури, позначених цілей, актуальності предмета дослідження для всіх учасників, соціальної значимості, продуманих методів, у тому числі експериментальних і досвідчених робіт, методів обробки результатів. Такі проекти цілком підлеглі логіці дослідження, і мають структуру, наближену чи цілком співпадаючу зі справжнім науковим дослідженням. Такі проекти припускають аргументацію актуальності прийнятої для дослідження теми, визначення проблеми дослідження, його предмета й об'єкта, позначення задач дослідження в послідовності прийнятої логіки, визначення методів дослідження, джерел інформації, визначення методології дослідження, висування гіпотез рішення позначеної проблеми, визначення шляхів її рішення, у тому числі експериментальне, досвідчених, осудження отриманих результатів, висновки, оформлення результатів дослідження, позначення нових проблем на подальший хід дослідження.

Творчі проекти. Будь-який проект вимагає творчого підходу й у цьому змісті будь-який проект можна назвати творчим. При визначенні типу проекту виділяється домінуючий аспект. Творчі проекти припускають відповідне оформлення результатів. Такі проекти, як правило, не мають детально проробленої структури спільної діяльності учасників, вона тільки намічається і далі розвивається, підкоряючи жанру кінцевого результату, обумовленим цим жанром і прийнятою групою логіці спільної діяльності, інтересам учасників проекту. У даному випадку випливає висновок про плановані результати і форму їхнього представлення (сумісній газеті, творі, відеофільмі, драматизації, спортивній грі, святі, експедиції, ін.). Однак оформлення результатів проекту вимагає чітко продуманої структури у виді сценарію відеофільму, драматизації, програми свята, ін., плану твору, статті, репортажу, ін., дизайну і рубрик газети, альманаху, альбому, та інші.

Рольові, ігрові. У таких проектах структура також тільки намічається і залишається відкритою до закінчення проекту. Учасники приймають на себе реальні ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути літературні чи персонажі вигадані герої, імітуючи соціальні чи ділові відносини, що ускладнюються придуманими учасниками ситуаціями. Результати таких проектів можуть намічатися на початку проекту, а можуть вимальовуватися лише до його кінця. Ступінь творчості тут дуже висока, але домінуючим видом діяльності все-таки є ігрова.

Пізнавально-цілеспрямовані чи інформаційні проекти. Цей тип проектів спрямований на збір інформації про якісь об'єкті, явища; ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів, призначених для широкої аудиторії. Такі проекти також, як і дослідницькі, вимагають добре продуманої структури, можливості систематичної корекції по ходу роботи над проектом. Структура такого проекту може бути позначена в такий спосіб:

Мета проекту, його актуальність - джерела інформації (літературні джерела, засоби СМИ, бази даних, у тому числі електронні, інтерв'ю, анкетування, у тому числі і закордонних партнерах, проведення "мозкової атаки", і ін.) і обробка інформації (аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки) - результат (стаття, реферат, доповідь, відео та ін.) - презентація (публікація в мережі, обговорення в телеконференції, ін.). Такі проекти часто інтегруються в дослідницькі проекти і стають їх органічною частиною, модулем. Структура дослідницької діяльності з метою інформаційного пошуку й аналізу дуже схожа з предметно-дослідницькою діяльністю, описаної вище: предмет інформаційного пошуку; поетапність пошуку з позначенням проміжних результатів; аналітична робота над зібраними фактами; висновки; коректування первісного напрямку (якщо потрібно); подальший пошук інформації з уточнених напрямків; аналіз нових фактів; узагальнення; висновки, і так далі до одержання даних, задовольняючих всіх учасників проекту; висновок, оформлення результатів (обговорення, редагування, презентація, зовнішня оцінка); орієнтований-орієнтовану-орієнтоване-орієнтована-практико-орієнтовані (прикладні). Ці проекти відрізняє чітко позначений із самого початку результат діяльності учасників проекту. Причому цей результат обов'язково орієнтований на соціальні інтереси самих учасників (документ, створений на основі отриманих результатів дослідження - по екології, біології, географії, агрохімії, історичного, літературознавського, іншого характеру, програма дій, рекомендації, направлених на ліквідацію виявлених невідповідностей у природі, суспільстві, проект закону, довідковий матеріал, словник, наприклад, повсякденної шкільної лексики, аргументоване пояснення якогось фізичного, хімічного явища, проект зимового саду школи, ін.). Такий проект вимагає добре продуманої структури, навіть сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них, чіткі виходи й участь кожного в оформленні кінцевого продукту. Тут особливо важлива правильна організація координаційної роботи в плані поетапних обговорень, коректування спільних і індивідуальних зусиль, в організації презентації отриманих результатів і можливих способів їхнього впровадження в практику, організація систематичної зовнішньої оцінки проекту. За іншою ознакою - предметно-змістовної області - можна виділити монопроекти.Як правило, такі проекти проводяться по одному предмету. При цьому вибираються найбільш складні чи розділи теми, (наприклад, у курсі фізики, біології, історії, ін.) у ході серії уроків. Зрозуміло, робота над монопроектами передбачає часом застосування знань і з інших областей для рішення тієї чи іншої проблеми. Але сама проблема лежить у руслі фізичного чи знання історичного знання і т.д. Подібний проект також вимагає ретельної структуризації по уроках, з чітким позначенням не тільки цілей і задач проекту, але і тих знань, умінь, що учні приблизно повинні в результаті придбати. Заздалегідь планується логіка роботи на кожнім уроці по групах (ролі в групах розподіляються самими учнями), форма презентації, що вибирають учасники проекту самостійно. Часто робота над такими проектами має своє продовження у виді індивідуальних чи групових проектів у позаурочний час (наприклад, у рамках наукового суспільства учнів). Розглянемо деякі найбільш актуальні типи проектів:

Найбільш поширені літературно-творчі типи спільних проектів. Діти різних вікових груп, різних країн світу, різних соціальних шарів, різного культурного розвитку, нарешті, різної релігійної орієнтації поєднуються в бажанні діяти, разом написати якусь розповідь, повість, сценарій відеофільму, статті в газету, альманах, вірші, ін. Іноді, як це було в одному з проектів, координатором якого виступав професор Кембріджського університету Б.Робінсон, сховану координацію здійснює професійний дитячий письменник, задача якого, у ході сюжету, що грається, навчити хлопців грамотно,логічно і творчо викладати свої думки. Природно-наукові проекти найчастіше бувають дослідницькими, що мають чітко позначену дослідницьку задачу (наприклад, стан лісів у даній місцевості і заходу щодо їхньої охорони; найкращий пральний порошок; дороги узимку, ін., ін.). Екологічні проекти також найчастіше вимагають залучення дослідницьких, пошукових методів, інтегрованого знання з різних областей. Вони можуть бути одночасно і практико-орієнтованими (кислотні дощі; флора і фауна наших лісів; пам'ятники історії й архітектури в промислових містах; безпритульні домашні тварини в місті, ін.). Мовні (лінгвістичні) надзвичайно популярні, оскільки вони стосуються проблеми вивчення іноземних мов, що особливо актуально в міжнародних проектах і тому викликає жвавий інтерес учасників проектів. Культурознавські проекти зв'язані з історією і традиціями різних країн. Без культурознавських знань дуже важко буває працювати в спільних міжнародних проектах, тому що необхідно добре розібратися в особливостях національних і культурних традицій партнерів, їхньому фольклорі. Спортивні проекти поєднують учнів, що захоплюються яким-небудь видом спорту. Вони в ході таких проектів обговорюють майбутні змагання улюблених команд (чужих чи своїх власних; методики тренувань; поділяються враженнями від якихось нових спортивних ігор; обговорюють підсумки великих міжнародних змагань, ін., ін.).

Географічні проекти можуть бути дослідницькими, пригодницькими, і ін. Історичні проекти дозволяють їхнім учасникам досліджувати найрізноманітніші історичні проблеми аналізувати якісь історичні події, факти, прогнозувати розвиток політичних, соціальних подій. Музичні проекти поєднують партнерів, що цікавляться музикою. Це можуть бути аналітичні проекти, творчі, коли хлопці можуть навіть спільно складати якийсь музичний добуток.

Міжпредметні проекти, як правило, виконуються в позаурочний час. Це можуть бути невеликі проекти, що торкаються два-три предмети, а можуть бути досить об'ємні, тривалі, загально шкільні, що планують вирішити ту чи іншу досить складну проблему, значиму для всіх учасників проекту (наприклад, такі проекти, як: "Єдиний мовний простір", "Культура спілкування ", "Проблема людського достоїнства в українському суспільстві XIX - XX століть", ін. Такі проекти вимагають дуже кваліфікованої до-ординації з боку фахівців, злагодженої роботи багатьох творчих груп, що мають чітко визначені дослідницькі завдання, добре пророблені форми проміжних і підсумкових презентацій.

4. Організація пізнавальної діяльності учнів. У роботі над проектами, не тільки дослідницькими, але і багатьма іншими, використовуються різні методи самостійної пізнавальної діяльності учнів. Серед них дослідницький метод займає навряд чи не центральне місце і, разом з тим, викликає найбільших труднощів. Тому нам представляється важливим коротко зупинитися на характеристиці цього методу. Дослідницький метод дослідницьких проектів, заснований на розвитку уміння освоювати навколишній світ на основі наукової методології, що є однієї з найважливіших задач загального утворення. Навчальний дослідницький проект структурується на основі загальнонаукового методологічного підходу: визначення цілей дослідницької діяльності (цей етап розробки проекту визначається вчителем); висування проблеми дослідження на основі аналізу вихідного матеріалу (переважно, щоб цей етап передбачав самостійну діяльність учнів у класі, наприклад, на основі "мозоковий штурм"); формулювання гіпотези про можливі способи рішення поставленої проблеми і результатах майбутнього дослідження; уточнення виявлених проблем і визначення процедури збору й обробки необхідний даних, збір інформації, її обробка й аналіз отриманих результатів, підготовка відповідного звіту й обговорення можливого застосування отриманих результатів.

Реалізація дослідницького методу на практиці веде до зміни позиції вчителя. З носія готових знань він перетворюється в організатора пізнавальної діяльності своїх учнів. Змінюється і психологічний клімат у класній кімнаті, тому що вчителю приходиться переорієнтувати свою навчально-виховну роботу і роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності учнів, на пріоритет діяльності дослідницького, пошукового, творчого характеру.

Телекомунікаційні освітні проекти. Розширення міжнародних контактів у всіх областях людської діяльності, більш вільний доступ до інформації, стрімкий розвиток телекомунікаційної технології створюють принципово нові умови для сфери утворення. Робота з інформаційними масивами, уміння знайти необхідну інформацію, грамотно її проаналізувати і використовувати в різноманітних цілях пізнання стає одним з основних видів самостійної пізнавальної діяльності учнів у сучасних і майбутніх школах, вузах. Швидкий розвиток комп'ютерних телекомунікацій у Росії за останні кілька років, відносна приступність телекомунікаційних технологій для шкіл і вищих навчальних закладів у зв'язку з появою некомерційних мереж формує учбово-матеріальну базу для виконання задач, поставлених перед російською системою утворення, а нові інформаційні технології перетворилися в могутній інструмент вивчення навколишнього світу. Для ефективного користування всіма наданими можливостями комп'ютерних телекомунікацій необхідні відповідні користувальницькі навички, хоча б початкові, оскільки досвід і уміння приходять у процесі роботи в мережах досить швидко. Можливості ці воістину унікальні.

Будь-який користувач може, не виходячи зі стін свого будинку, школи/вузу, підібрати список літератури по цікавлячій його темі по бібліотечному каталозі Бібліотеки Конгресу США, іншої віртуальної бібліотеки, доступної для нього. Він може провести пошук потрібної статті, знайти самі свіжі новини з засобів масової інформації, тому що багато газет поміщають комп'ютерну версію завтрашнього номера в мережі. Слід зазначити, що усе ще велика частина інформації дається англійською мовою, через що проблема навчання іноземним мовам, англійській мові, зокрема, різко загострилася.

Навчальний процес слід розглядати в якості визначеної педагогічної системи. Способи реалізації того чи іншого методу навчання, організаційні форми навчання, засобу навчання можуть бути різні. Їхній вибір обумовлюється найбільш раціональним способом досягнення поставлених цілей. При цьому спосіб реалізації самого методу (за умови, зрозуміло, чіткого проходження основним його принципам) може бути різним.

Але різними можуть бути не тільки типи проектів, але і форма їхньої організації, технологічна їхня основа: у рамках традиційних форм чи навчання на основі комп'ютерних телекомунікаційних технологій. В останньому випадку міняється лише основа, спосіб організації і проведення проектної діяльності. Так у чому ж різниця? У яких випадках має сенс використовувати телекомунікаційний проект? Нижче ми розглянемо специфічні особливості саме телекомунікаційного проекту, що відрізняють його від звичайного проекту, проведеного в умовах класу, школи. Основною специфічною особливістю телекомунікаційного проекту є його міжпредметність. У рамках якого би курсу/предмета телекомунікаційний проект не проводився, учасникам його приходиться використовувати свої знання з області інформатики, рідних, іноземних мов, літератури, історії, математики, і ін.

З’явившись на початку вісімдесятих років, телекомунікаційні мережі спочатку використовувалися в сфері науки й утворення лише як зручний і оперативний вид зв'язку, оскільки вся мережна робота тоді полягала в обміні листами між учнями. Однак, як показала міжнародна практика і численні експерименти, на відміну від простого переписування, спеціально організована цілеспрямована спільна робота учнів у мережі може дати більш високий педагогічний результат. Найбільш ефективної виявилася організація спільних проектів на основі співробітництва різних шкіл, що учаться, міст і країн. Основною формою організації навчальної діяльності учнів у мережі став навчальний телекомунікаційний проект.

Під навчальним телекомунікаційним проектом ми розуміємо спільну учбово-пізнавальну, дослідницьку, творчу чи ігрову діяльність учнів-партнерів, організовану на основі комп'ютерної телекомунікації, що має загальну проблему, мета, погоджені методи, способи діяльності, спрямовану на досягнення спільного результату діяльності. Рішення проблеми, закладеної в будь-якому проекті, завжди вимагає залучення інтегрованого знання. Але в телекомунікаційному проекті, особливо міжнародному, потрібно, як правило, більш глибока інтеграція знання, що припускає не тільки знання власне предмета досліджуваної проблеми, але і знання особливостей національної культури партнера, особливостей його світовідчування. Це завжди діалог культур. Міжнародні проекти, що проводяться англійською мовою, доцільно включати, якщо дозволяє програма, у структуру змісту навчання для даного класу і співвідносити його з тією чи іншою темою усного мовлення і читання. Таким чином, обрана тема для телекомунікаційного проекту буде органічно вписуватися в систему навчання, включаючи весь програмний мовний матеріал. Якщо міжнародний проект передбачається по інших предметах шкільної програми, що також повинний виконуватися англійською мовою, але який не відповідає програмному матеріалу по англійській мові, то такий проект виконується в позакласній роботі, як правило, не всією групою, а окремими учнями. Проблематика і зміст телекомунікаційних проектів повинні бути такими, щоб їхнє виконання досконале природно вимагало залучення властивостей комп'ютерної телекомунікації. Іншими словами, далеко не будь-які проекти, як би цікаві і практично значимі вони ні здавалися, можуть відповідати характеру телекомунікаційних проектів.

Телекомунікаційні проекти виправдані педагогічно в тих випадках, коли в ході їхнього виконання: передбачаються множинні, систематичні, разові чи тривалі спостереження за тим чи іншим природним, фізичним, соціальним, ін. явищем, що вимагають збору даних у різних регіонах для рішення поставленої проблеми; передбачається порівняльне вивчення, дослідження того чи іншого явища, факту, події, що трапилися чи мають місце в різних місцевостях для виявлення визначення чи тенденції ухвалення рішення, розробки пропозицій, і т.д.; передбачається порівняльне вивчення ефективності ви користування того самого чи різних (альтернативних) способів рішення однієї проблеми, однієї задачі для виявлення найбільш ефективного, прийнятного для будь-яких ситуацій, рішення, тобто для одержання даних про об'єктивний ефективності пропонованого способу рішення проблеми; пропонується спільна творча розробка якоїсь ідеї: чисто практичної (наприклад, виведення нового сорту рослин в різних кліматичних зонах, спостереження за погодними явищами, ін.), чи творчої (створення журналу, газети, п'єси, книги, музичного добутку, пропозицій по навчальному курсу, спортивних, культурних спільних заходів, народних свят і т.д. і т.п.); передбачається провести захоплюючі пригодницькі сумісні комп'ютерні ігри, змагання.

Телекомунікаційні проекти будь-якого виду, як і сам метод проекту можна розглядати тільки в загальній концепції навчання і виховання. Усе, що було сказано вище про метод проектів, відноситься і до телекомунікаційних проектів. Типологія проектів, приведена вище, так само відноситься і до телекомунікаційного проекту. Мова в даному випадку йде про використання телекомунікаційних технологій для розширення зони дії проектних методів, для організації співробітництва школярів, студентів не тільки одного класу, школи, але різних шкіл одного чи декількох регіонів і навіть різних країн, різних культур. Телекомунікаційні проекти, особливо міжрегіональні, міжнародні дозволяють дійсно створювати серйозні дослідницькі лабораторії для чи школярів студентів, значно розширити зони спільних досліджень, спільних творчих робіт, з огляду на особливості культури різних народів, використовуючи знання іноземної мови в його справжній функції - засобу спілкування.

Організація телекомунікаційних проектів вимагає спеціальної і досить ретельної підготовки, як учителів, так і учнів. Такий проект повинний бути особливо детально структурованим, організований поетапно з обліком проміжних і підсумкових результатів.

Таким чином, успіх телекомунікаційного проекту багато в чому залежить від підготовчої роботи, виконаної і вчителями, і учнями, від правильності обраної методики організації діяльності учнів і їх психологічного настрою.

Окремо слід сказати про необхідність організації зовнішньої оцінки всіх проектів, оскільки тільки в такий спосіб можна контролювати їхню ефективність, збої, необхідність своєчасної корекції. Характер цієї оцінки у великому ступені залежить як від типу проекту, так і від теми проекти (його змісту), умов проведення. Якщо це дослідницький проект, то він включає етапність проведення, причому успіх усього проекту багато в чому залежить від правильно організованої роботи на окремих етапах. Тому необхідно відслідковувати таку діяльність учнів поетапно, оцінювати крок за кроком. При цьому і тут, як і при навчанні оцінка необов'язково повинна виражатися у виді оцінок. Це можуть бути самі різноманітні форми заохочення аж до самого звичайного: "Усі правильно. Продовжуйте" чи: " Треба б зупинитися і подумати. Щось не клеїться. Обговоріть". У проектах ігрових, що передбачають змагальний характер, може використовуватися бальна система (від 12 до 100 балів). Але відслідковувати роботу все рівно необхідно, щоб вчасно прийти на допомогу, якщо така допомога буде потрібно (але не у виді готового рішення, а у виді ради). Іншими словами, зовнішня оцінка проекту (як проміжна, так і підсумкова) необхідна, але вона приймає різні форми в залежності від безлічі факторів. Вчитель чи довірені незалежні зовнішні експерти (це можуть бути вчителя, учні з рівнобіжних класів, що не беруть участь у проекті) проводять постійний моніторинг спільної діяльності, але не нав'язливо, а тактично в разі потреби приходячи на допомогу хлопцям.

Слід зупинитися і на загальних підходах до структурування проекту. Починати необхідно завжди з вибору теми проекту, його типу, кількості учасників. Далі вчителю необхідно продумати можливі варіанти проблем, що важливо досліджувати в рамках наміченої тематики. Самі ж проблеми висуваються учнями з подачі вчителя (навідні питання, ситуації, що сприяють визначенню проблем, відеоряд з тією же метою, т.д.). Тут доречний "мозковий штурм" з наступним колективним обговоренням. Розподіл задач по групах, обговорення можливих методів дослідження, пошуку інформації, творчих рішень. Самостійна робота учасників проекту по своїм індивідуальним чи групових дослідницьких, творчих задачах. Проміжні обговорення отриманих даних у групах (на чи уроках на заняттях у науковому суспільстві, у груповій роботі в бібліотеці, та ін.). Захист проектів, опанування. Колективне обговорення, експертиза, результати зовнішньої оцінки, висновки.

Параметри зовнішньої оцінки проекту: значимість і актуальність висунутих проблем, адекватність їхній досліджуваній тематиці; коректність використовуваних методів дослідження і методів обробки одержуваних результатів; активність кожного учасника проекту відповідно до його індивідуальних можливостей; колективний характер прийнятих рішень; характер спілкування і взаємодопомоги, взаємодоповнюваності учасників проекту; необхідна і достатня глибина проникнення в проблему; залучення знань з інших областей; доказовість прийнятих рішень, уміння аргументувати свої висновки, висновки; естетика оформлення результатів проведеного проекту; уміння відповідати на питання опонентів, лаконічність і аргументованість відповідей кожного члена групи.

На закінчення необхідно відзначити, що діяльність тих, яких навчають, у рамках проектів найбільш ефективна, якщо їй передує визначений систематичний навчальний курс, що підготовляє учня до участі в телекомунікаційному проекті.

Дата добавления: 2015-05-23