Року 1682

У травні цього року помирає російський цар Федор Олексійович, який, як пише автор “ любов до нашого народу міл ”. На його місце було призначено молодшого брата дев’ятирічного Петра Олексійовича, якому присягнули бояри. Але московські стрільці не хотіли визнавати Петра своїм государем, бо в нього був старший брат, син від першої дружини Федора Олексійовича Іоан Олексійович.

Цариця Наталя, матір Петра і її брати Наришкіни почали думати як царевича Іоана “ уморити ”. Але на його захист стали стрільці. “ И так в еликіе бунти повставали на Москві от стрелцов на сенаторов всіх, обравши царем Іоанна Алексіевича того ж часу, жеби оба царами били: Іоан, яко старшій, и Петр яко молодшій; и так два цари на Москві стало, и обоїм присягали на послушенство. ”

З того часу тих, хто не визнавав царя Іоана стрільці страчували та піддавали тортурам. Було вбито приблизно п’ятдесят “ сенаторів ”, серед яких був царевич Касимовський якого було четвертовано, князі Долгорукий і Ромадановський з синами. Стрільці подавали доноси на своїх полковників, голів, сотників за якими багатьох було вбито. Жертвами цих доносів були не тільки голови та полковники на Москві, але і на Україні, в Києві, Чернігові та інших містах.

“ Сродзе виликая тривога на усіх жителей московских била от стрелцов, якої ніколи не бивали, а то знати, же гнів божий. ”

В цьому ж році волоський господар зібравши всі немировські волості і “ усіх побожан ” побудував собі двір у Цекинівці, і залишає від себе наказного гетьмана. “ И от того часу особливій господар стал над Україною, почавши от Дністра до самого Дніпра, а у Волохах иній господар над волохами ”. З цього часу центром Подільської землі стає Кам’янець. Кам’янецький паша по всіх навколишніх містах розміщує турецьку старшину з військами, а саме в Барі, Меджибожі та інших містах.

В Москві стрілецькі бунти набувають широкого розмаху. Бунтівники задумують згубити всіх бояр, “ тилко собі маючи у великой чести князя Андрія Івановияа Хованского. ” Малолітніх царів було попереджено що затівається антицарський заколот і вони виїжджають у свої маєтки до Воздвиженська, що неподалік Троїцького монастиря. Стрільці, що приєдналися до царевичів, повідомили їм “ раду князя Хованского злую, же скоро би царіе повернули на столицю то оних потратити, а сина князя Хованского царем наставити ”. Дізнавшись про це до князя Хованського висилаються кілька сот солдат і боярин Ликов, якого привозять у Воздвиженськ де разом з сином карають горлом. Після цього під Троїцьким монастирем збираються великі війська для придушення свавілля стрільців. “ Же видячи стрелци, же своего предводителя, тоест Хованского мусіли ся упокорити їх царським величеством. ” Після переговорів царевичі виїздять до Москви, де “ не без карности било предводителем тих бунтов: одних на горлі, а инних силкою карано, а остатку не позволено при оружю зоставати. ” Цими подіями припиняються бунти на московщині.

Дата добавления: 2015-05-23