Види архітектурного проектування

Варіантне проектування - розробка за одним завданням декількох проектів (варіантів). Варіантне проектуванняможе бути передпроектною стадією індиві­дуального або типового проектування. При розробці першого варіанту якість проекту становить приблизно 60—70 % від потенціально можливої. Кожний наступний варіант кращий за поперед­ній приблизно на 6—7 %, тому за ра­хунок варіантного проектування можна досягти підвищення якості проекту на 30—40 %. Після 10—12 варіантів якість проекту вже не підвищується, і розробкою більшої кількості варіантів можна знехтувати. Варіантне проектування може виступати також різнови­дом типового проектування: замість од­ного типового проекту розробляється призначений для багаторазового за­стосування проект з декількома варі­антами об'ємно-просторової композиції, колірного і декоративного вирішен­ня. Це дозволяє при застосуванні типо­вих проектів точніше враховувати міс­цеві умови і різноманітити вигляд за­будови. Варіантне проектування застосовувалось вже у 18 ст. у Франції — під час будівництва м. Шо (арх. К.-Н. Леду), у Росії в 19 ст.— під час будівництва Ісаакіївського собору в Санкт-Петербурзі (арх. А. Монферран).

В. Дахно

Індивідуальне проектування -розробка проекту конкретного об'єкта (будинку, споруди тощо) як одиничного. П. і. є найбільш традиційним видом проек­тування, зараз в умовах масового бу­дівництва застосовується тільки при будівництві унікальних будинків і спо­руд, а також містобудівних об'єктів. Індивідуальний проект призначається для одноразового застосування.

Конкурсне проектування -розробка за одним завданням (для одного об'єк­та) декількох проектів і вибір опти­мального на основі їхнього зіставлен­ня.

Концептуальне (пошу­кове) проектування – це проектування, яке має будь-які нові ідеї, кон­цепції. Концептуальний проект не при­значається для здійснення і складаєть­ся із обмеженого, необхідного тільки для ілюстрації принципового рішення, обсягу проектних матеріалів. За ре­зультатами оцінки проекту ідею, яка міститься у ньому, або концепцію можна прийняти для подальшої розробки або відкинути. Концептуальне проектування може передувати індивідуальному або типовому про­ектуванню, що сприяє під­вищенню якості і зниженню вартості цих видів проектування. Метою концептуального проектування може бути також розробка явно нере­альних, а то й фантастичних проектів (т. зв. „паперова архітектура”).

В. Дахно

Серійне проектування за­родилося в кінці 40-х рр. ХХ ст. Це особливий вид типового проектування, розробка серії типових проектів одного об'єкта (жит­ловий будинок, школа тощо), об'єднаних єдиним підходом, архітектурно-плану­вальними та конструкційними вирішен­нями, але таких, що відрізняють­ся будь-якими іншими характеристиками (демографічними, містобудівними, ком­позиційними та ін.). Серійне проектування сприяє уні­фікації конструкцій, індустріалізації бу­дівництва, поліпшенню організації ро­боти будівельних підприємств.

В. Дахно

Типове проектування - розробка про­ектів, призначених для багаторазового використання у масовому будівництві. Типове проектування дозволяє значно скоротити загаль­ну вартість і строки розробки проект­ної документації. До якості типових проектів ставляться особливо жорсткі вимоги, оскільки функціональні та еко­номічні їхні недоліки при багаторазо­вому використанні призводять до ве­ликих втрат. Типові проекти призна­чаються для певної території (зона, підзона) і розробляються з урахуван­ням її природнокліматичних, ґрунтових, сейсмічних та ін. особливостей. Типові проекти «прив'язуються», тобто доопрацьовуються звичайно тільки стосовно фундаментів з урахуванням конкретних умов будівництва. Типове проектування особливо поширилося наприкінці 1950-х рр., що дозволило перейти на індустріальні методи масового житлового будівництва і поклало початок заводському домобудуванню.

В.Дахно

Проектування експериментальне – індивідуальне проектування з метою перевірки нових архітектурно-планувальних, конструктивних, технологічних та ін. вирішень для наступного їх впровадження.

В.Дахно

До специфічних видів архітектурної діяльності відносяться: об’ємне проектування (проектування окремих будівель і споруд), містобудування, реставрація пам’яток архітектури, ландшафтне проектування (ландшафтна архітектура).

Ландшафтна архітектура – це діяльність з формування гармонійного поєднання природного краєвиду з освоєними людиною територіями, поселеннями, архітектурними комплексами, інженерними спорудами[2].

Найбільш складним і багатоаспектним видом архітектурної діяльностіє містобудування (урбаністика). Це комплексна наукова і практична діяльність, у сферу якої входять принципи, чинники і методи просторової організації нових міст, а також реконструкції існуючих.

Містобудівна діяльність охоплює дослідження, проектування та управління процесами реалізації за­ходів, що визначають формування і розвиток функціональної та архітек­турно-планувальної структури населе­них місць і районів у відповідності з демографічними, соціальними, економіч­ними вимогами та природно-екологіч­ними умовами; розвиток інженерної та транспортної інфраструктури; збере­ження і збагачення оточуючого середо­вища. Засобами вирішення містобудів­них завдань є раціональна планувальна організація території та узгоджене взаєморозташування житлових районів, ви­робничих комплексів, рекреаційних зон, громадських центрів тощо.

Як галузь архітектурної діяльності містобудування спрямова­не на створення міських ансамблів, що поєднують споруди з природним оточен­ням. Масштаб та характер об'єктів виз­начають особливості архітектурної твор­чості в містобудуванні, яка заснована на принци­пах історичної спадкоємності, що віддзеркалює об'єктивні умови безперерв­ного процесу розвитку населених місць[3].

Контрольні запитання за темою

1.Яке соціальне призначення архітектури?

2.Що являють матеріальна і культурна функції архітектури?

3.Як і коли вдбувалось становлення професії архітектора?

4. Назвіть видатних архітекторів Відродження.

5. Як відбувалсь становлення архітектурної теорії у період Відродження? Назвіть відомих теоретиків архітектури.

6.Поясніть творчі і прагматичні аспекти діяльності архітектора.

7. Що складає специфіку архітектурного проектування?

8. Розкрийте поняття «Архітектурний проект» і «Архітектурне поектування».

9.Назвіть стадії архітектурного проектуваня.

10. Охарактеризуйте види архітектурного проекту.

11. Які є види архітектурного проектування?

12. Розкрийте поняття «урбаністика».

Література

1. Архітектура. Короткий словник-довідник. /За загальною редакцією А.П.Мардера. – К.: Будівельник, 1995. – 334 с.

2. М.Б.Бархин. Методика архитектурного проектирования в системе архитектурного образования: уч.-метод. пособие для архит. вузов и факультетов. – М.: Стройиздат, 1969. – 224 с.

3. Книга об архитектуре. /сост. А.М.Журавлев и В.И.Рабинович. – М.: Знание, 1973. – 160 с.

4. Гутнов А., Глазычев В.. Мир архитектуры: лицо города. – М.: Мол. гвардия, 1990. – 350 с.

5. Посацький Б.С.. Основи урбаністики: навч. посібник для архіт. спец. Львів: Арніка, 1997. – 116 с.

6. Кандилис Ж. Стать архитектором. Пер. с фр. – М.: Стройиздат, 1979. – 272 с.

7. Жестаз Б. Ренессанс. От Брунеллески до Палладио. Пер. с фр. – М.: Астрель, 2003. - 160 с.

2. МЕТОДИ АРХІТЕКТУРНОГО ПРОЕКТУВАННЯ (ЗА Б.Г.БАРХІНИМ) [4]

2.1. Поняття методу і методики проектування.

Загальнонаукові поняття методології, методу і методики.

Методи архітектурного проектування.

Методологія як поняття в цілому позначає вчення про структури, логічну організацію, методи і засоби діяльності (у тому числі - архітектурної). У рамках загальної методології виділяють методологію науки, вчення про принципи побудови, форми і способи наукового пізнання.

Метод (грецьк. - шлях дослідження, теорія, вчення) – це спосіб рішення конкретної задачі, сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності. У філософії – це спосіб побудови й обґрунтування системи філософського знання.

Методика – це послідовність виконання певних дій для рішення поставленого завдання в рамках визначеного методу.

Методологія архітектури (за визначенням Ю.Євреїнова)– це по-перше, галузь наукового знання, яка вивчає засоби, передумови і принципи організації пізнавальної і практично-перетворювальної архітектурної діяльності.

По-друге, до методології архітектури відносять сукупність засобів, прийомів, принципів і підходів, які використовуються в різних видах архітектурної діяльності[5].

Метод архітектурного проектування, яким користається архітектор-практик, у цілому визначають як творчий метод архітектора. Цей метод полягає у творчому комплексному підході до рішення питань проектування. Ці питання охоплюють спектр завдань від створення образу-ідеї до координації архітектурної розробки з представниками суміжних професій і реалізації у будівництві.

В умовах сучасного росту знань і вимог до архітектурної діяльності особливої актуальності набули інформаційні методи – комплексний, проблемний, експериментально-лабораторний, оптимальний і ряд окремих методів.

Комплексний метод проектування, що охоплює всю складність архітектурного механізму, застосовується як у навчальному процесі, так і в проектній архітектурній практиці. У процесі комплексного проектування студент повинен опанувати (а практик вільно користатися):

методом аналізу - типологічного, функціонального, економічного, візуального

і методом синтезу –

прийомами компонування цілісної системи архітектурного об'єкта

і засобами гармонізації об'єкта проектування (будинку, комплексу чи району міста) з навколишнім середовищем.

Дата добавления: 2015-05-23