Метод оптимального проектування

Напрямки експериментальних пошуків

В архітектурній науці поряд з точно встановленими положеннями є дискусійні проблеми, що розробляються методом експериментального проектування. До найбільш складних відноситься проблема майбутнього або сталого розвитку міст. У проектах висуваються містобудівні гіпотези — ведеться експериментальний пошук форм майбутнього розселення — робляться пропозиції по просторовому плануванню і рішенню міста або його фрагментів.

Експериментальне проектування житлових комплексів охоплює проблеми простору і часу. Виходячи з аналізу сімейно-побутових відносин, даються пропозиції по трансформації величини і форми квартири в часі при зміні демографічного складу для зручностей проживання літніх і молодих пар. Ведуться експерименти по проектуванню і модернізації застарілих конструктивних і просторових рішень у житлових, громадських і промислових будівлях.

Сфера додавання ідей, понять і методів математичних наук і сучасної обчислювальної техніки до області архітектурного проектування усе більш розширюється.

Математичні методи у творчому процесі архітектурного проектування і конструювання представляються допоміжними засобами пізнання. Кібернетичні пристрої моделюють механізм формальнологічногомислення, але завдання інтерпретації результатів машинної обробки залишається за творчою особистістю «оператора». Психофізіологічні особливості людини дозволяють їй оперувати з ще не цілком визначеними ідеями і проводити широкі аналогії і гіпотези.

Оптимальне проектування припускає спільне використання людини і машини в одній системі. Архітектор виступає як критик і експерт, він привносить інтуїцію і досвід для прийняття рішень. Машина робить упорядкований перебір варіантів, обробляє величезного об'єму інформацію і підготовляє для архітектора обґрунтування рішення. Таке обґрунтування припускає одержання точної кількісної міри (оптимальне рішення) при певних обмеженнях (наприклад, норм і правил) і критеріях (наприклад, економіки).

У підготовчій стадії проектування може бути використовувала машинна пам'ять, з метою використання в процесі ескізування необхідної і достатньої інформації на додаток до оперативної пам'яті проектувальника.

На стадії творчого пошуку превалюють художньо-образна діяльність мислення, уява і творча інтуїція архітектора-художника. Творчий пошук нового і постановка проблеми не моделюються за допомогою машин і залишаються за людиною.

У стадії творчої розробки, коли розкривається кількісна і якісна складність і взаємозв'язок наукових, технічних і економічних проблем, можуть бути застосовані комп'ютери, що моделюють, контролюють й прискорюють процеси архітектурного проектування. При створенні просторових систем, якими є архітектурні об'єкти, неминуче порушуються десятки факторів, тож добір оптимального варіанта, оцінка економічної доцільності, конструктивної структури може бути зроблена за допомогою алгоритмізації і програмування,

При оптимальному проектуванні можна вичленувати шість основних фаз, у трьох з який бере участь проектувальник. Ці фази носять творчий характер. У першій фазі розробки програми-стратегії творче завдання полягає в постановці кінцевої мети, виборі критерію оптимальності й в установці дисциплінуючих умов. В другій фазі формалізації творчим є розробка інформаційної моделі об'єкта, тобто опис найбільш істотних його сторін і позначення об'єкта через певну кількість незалежних і залежних перемінних. Ця фаза є основою для третьої фази — складання алгоритму і запис у виді оперативної блок-схеми графічної структури алгоритму. Третя фаза і четверта — налагодження програми і п'ята — рахунок і обробка результатів — виконуються фахівцями-операторами. Машина дає різноманітне рішення, що лежить у руслі норм; критику-експерту надається відповідальне завдання оцінки і вибору з цих варіантів того, котрий щонайкраще відповідає конкретному завданню. У цьому складається заключна стадія, що проходить при особистій участі дипломанта-автора. Отримані оптимальні рішення виражаються на всій безлічі припустимих станів об'єкта з погляду одного обраного критерію оптимальності. Для того щоб зробити комплексну оцінку, врахувати значення другорядних факторів, здійснюється машинне імітування проектування яке багато в чому повторює логіку дій проектанта, коли він шукає оптимальну відповідь методом «послідовних поступок». — комплексної оцінки за принципом «втрачаючи в одному, виграємо в іншому».

Поряд із зазначеними спільними методами в проектуванні застосовується ряд окремих локальних методів:

1) метод «проб і помилок»; складає основу первинного эскизирования (див. 2.5);

2) метод теорії графів; використовується для зображення проектної ситуації (див. 3.4) і для передачі інформації ЕОМ (див. 4.4).

3) метод «послідовних поступок і наближень»; складає зміст проектування в стадії творчої розробки (див. 2.6) і застосовується при оцінці результатів обробки алгоритму з комплексу критеріїв (див. 3.4);

4) метод робочого макетування; упроваджується на всіх рівнях утворення і на всіх етапах проектування (див. 2.7);

5) метод математичного моделювання — основа оптимального проектування (см. 4.4).

Контрольні запитання за темою

1.Зформулюйте поняття методології, методу і методики проектування.

2.Розкрийте сутність творчого методу архітектора.

3.Назвіть і охарактеризуйте методи проектування, що відносяться до інформаційних.

4.Розкрийте сутність комплексного методу проектування.

5.Як діє принцип обміну інформацією у проектному процесі?

6.Що являє метод структурного аналізу? Дайте поняття структури і системи.

7.Розкрийте методичні позиції проектування.

8.Охарактеризуйте метод проблемного проектування.

9.Охарактеризуйте стадії методу оптимального проектування.

Література

1.Архітектура. Короткий словник-довідник. /За загальною редакцією А.П.Мардера. – К.: Будівельник, 1995. – 334 с.

2.Бархин М.Б. Методика архитектурного проектирования в системе архитектурного образования: уч.-метод. пособие для архит. вузов и факультетов. – М.: Стройиздат, 1969. – 224 с.

4.Пономарев Я. Психика и интуиция. – М.: Политиздат, 1967.

5.Райт Френк Ллойд. Будущее архитектуры. М.: Госстройиздат, 1960.

6.Симонов П. Роль эмоций в приспособительном поведении живых систем. //Вопросы психологии, 1965, № 4.

7.Выготский Л.С. Психология искусства. - М.: Педагогика, 1987. - 344 с.

8.Фресс Поль, Пиаже Жан. Экспериментальная психология. – М.: Прогресс, 1966.

9.Чепелюк Ю.В. Архитектурная композиция как выражение «целого»-«единого». -К.: НИИТИАГ, 2000. – 30 с.

10.Панова Л.П., Шубович С.О. Методичні вказівки до вивчення курсу «Архі­тектура композиція. Композиція-сприй­няття». Частина 1. - Харків: ХДАМГ, 2001. - 60 с.

11.Жмурко Ю.В., Панова Л.П. та ін. Методичні вказівки до вивчення курсу «Архі­тектурна композиція. Композиція-сприйнят­тя». Частина 2. - Харків: ХДАМГ, 2002. - 60 с.

Дата добавления: 2015-05-23