Політична наука

Політична ідеологія

Політична ідеологія є ще однією формою політичного мислення. Психологічною передумовою тут є змагальні, владні спонуки. Це означає, що певні категорії громадян мають політичні амбіції, відстоюють власні політичні ідеї, прагнуть впливати на політичне життя і обіймати ключові політичні посади.

Людина-гравець є «людиною ідеологічною». Їй притаманний змагальний стиль поведінки. Вона докладає додаткових зусиль для здобуття достовірних і актуальних знань про обставини політичної конкуренції та їх гравців, критичніше оцінює демагогію конкурентів («Едіпів комплекс»). Особа мобілізує власні сили, знання, навики, проявляє агресивність та змагальність у досягненні поставленого нею політичного результату (агресія з латин. ad-gradior – «крокую до...»: безкомпромісна цілеспрямованість) (див. рис. 6).

актуальна потреба («Ід»-, «Его»-спонуки)

↓

перешкода задоволення потреби

↓

депривація, фрустрація, агресія

↓

самоконтроль, мобілізація

↓

збір інформації про перешкоди та шляхи реалізації потреби, моделювання дій

↓

змагання

Рис. 6.

Завдяки «ідеологічності» політичного мислення людина формує змагальну «Я»-концепцію, ототожнюється із соціально престижним «Я»-образом, докладає вольових зусиль для самоутвердження в суспільстві, формує середовище політичних партнерів, здійснює рішучі (символічні) дії.

Іншими словами, людина з пасивного виборця стає активним діячем – політичним гравцем. Вона відмовляється «наївно» довіряти політичним «ляльководам» і власними зусиллями активно сприяє політичним змінам.

Політична наука – людина відмовляється бути пасивним споживачем політичних маніпуляцій і завдяки науковим методам досліджень (індукція, дедукція, аналіз, синтез, узагальнення, класифікація, експеримент) скеровує свої зусилля на:

- отримання адекватної і актуальної інформації про політичне життя;

- визначення вагомих чинників, які впливають на ситуацію;

- вивчення перешкод, які виникають на шляху до поставлених політичних цілей;

- аналіз політичних «гравців», мету їх діяльності, методи, що застосовуються ними;

- розробку випереджувальних технологій для нейтралізації політичних конкурентів.

- постановку пріоритетних і досяжних політичних завдань;

- розробку методів мобілізації соціальних сил для досягнення мети.

Методи дослідження політичної науки (політичної психології):

Методи дослідження поділяють на: а) загальнонаукові; б) аналітичні; в) конкретно-емпіричні. Основними методами дослідження є: спостереження, вивчення продуктів життєдіяльності, анкетування, інтерв’ювання, контент-аналіз, івент-аналіз, складання когнітивних карт, ігрове моделювання.

§ Метод спостереження передбачає наявність суб’єкта (той, хто спостерігає), об’єкта (те, за чим ведеться спостереження), засобів спостереження. При цьому спостереження може бути:

- безпосереднє: дослідник особисто є дієвим учасником, свідком політичних явищ та подій (мітингів, сутичок, переговорів); або експертом, перекладачем;

- дистанційне: дослідник вивчає політичні явища та події за допомогою технічних засобів (аудіо-, відеоапаратури, телебачення, радіо, інтернет).

§ Метод анкетування, інтерв ’ ювання та тестування – різновид «дистанційного спостереження». Дослідник отримує інформацію за допомогою спілкування з очевидцями політичних подій або шляхом аналізу анкет чи тестів.

§ Метод дослідження продуктів життєдіяльності – вивчають різноманітні матеріальні та інтелектуальні твори, які були створені людьми внаслідок тих чи інших політичних подій: вивчення документів (листів, стенограм, аудіо-, відеозаписів, підсумкових документів); вивчення мемуарної літератури (щоденників, спогадів).

§ Метод контент-аналізу –аналіз структури письмового або зафіксованого на електронних носіях усного тексту з визначенням найбільш вживаних словосполучень або сюжетів (ключових слів, метафоричних чи лайливих висловлювань).

§ Метод івент-аналізу – метод, запропонований американським дослідником Г. Лассуеллом, при якому аналізують наступні елементи комунікації:

- Хто? – хто є суб’єктом повідомлення?

- Що? – про що саме повідомляють?

- Де? – де трапилась подія?

- Коли? – в який час відбулася подія?

- Як? – яким чином здійснене повідомлення (засіб, канал передачі інформації)?

- Чому? – що спричинило подію, що спонукало оприлюднити повідомлення про неї?

- Для кого і для чого? – з якою метою робиться повідомлення?

§ Метод когнітивного картування (соціометрія) – метод, спрямований на аналіз «реакцій» учасників політичних подій (переговорів). Шляхом аналізу вербальних і невербальних реакцій учасників («ключових слів», емоційних реакцій, інтонації мовлення, зміни міміки, постави тіла) складається структура їх взаємозв’язків та їх ставлення до обговорюваних проблем.

§ Моделювання як метод вивчення політичних подій (переговорів) полягає в штучній побудові уявних ситуацій і «моделювання» поведінки в них дійових осіб.

Повнота та результативність дослідження в політичній психології залежить від предмета аналізу і грамотного поєднання різноманітних методів.

Дата добавления: 2015-05-23