Корисні копалини

Корисні копалини різноманітні й значні за своїми запасами. Періоди їх утворення різні, умови залягання - своєрідні.

Складні процеси проходили десятки і сотні мільйонів років тому на території Донбасу і нашого району. Завершення їх зумовили багаті поклади мінеральних ресурсів на відносно невеликій за площею території.

Переважна більшість корисних копалин видобувається і широко використовується в господарській діяльності людей.

За даними археологів, у кам'яну добу на території нашого району люди використовували глину, пісок, з каменю точили побутове знаряддя і зброю. Ці вироби були товаром для обміну з сусідніми племенами. Про це, наприклад, свідчить єдина на Україні спецмайстерня, відкрита археологами Донецького державного університету в 60-і роки ХХ століття (С. Цвейбель) поблизу села Красне. Пізніше наші предки навчилися використовувати рудні запаси (залізну та мідну руду) для виплавки металів: заліза і бронзи. Від сивої давнини збереглися назви поселень Мідна Руда та Залізнянське. Горючий камінь (вугілля) первісна людина віднайшла на гірських виступах поблизу річки Скелева. Стежками людських відкриттів помандрували правителі Бахмута Вепрейський та Чирков далекого 1721 року до Скелеватського кам'яновугільного пласту.

Вугілля на території району залягає малопотужними пластами в граничних зонах з Луганською областю, містами Горлівка, Дзержинськ і Єнакієве.

На лінії Клинове-Володимирівка-Ниркове відомі поклади мідної руди. На півдні району (села Травневе-Гольма-Майорськ) - поклади кіноварі, з якої видобувають рідкий метал - ртуть. Поклади вапняків, доломітів зосереджені на лінії Доломіт-Скелеве-Білогорівка-Сіверськ-Рудник.

Вапняки у східній і північно-східній частині (села Білогорівка-Берестове) випалювали ще німці-колоністи. У південній частині Артемівського району для Гольмівського комбінату видобувають відкритим способом доломіти.

З будівництвом Ямського (Сіверського) доломітного комбінату на початку ХХ століття було споруджено 6 шахт для видобутку доломіту. Це були єдині кам’яні шахти в Україні, остання з яких припинила своє існування наприкінці 80-х років ХХ століття. Шахти були похилого типу глибиною біля 150 м.

Найзнаменитіший мінерал нашого району - кам'яна сіль. Надзвичайно потужні поклади кам'яної солі простяглися на 80 км зі сходу (Трипілля) до північного заходу (Слов'янськ) декількома пластами. Багатошарове залягання солі дозволило розпочати її видобуток досить простим (випарювання), але малопродуктивним способом. Перше документальне підтвердження солеваріння належить до початку ХVII століття.

Одним з перших детально описав процес солеваріння російський академік Гюльденштедт, перебуваючи у нашому краї з науковою експедицією у 1774 році. Аналізуючи статистику бахмутського солеваріння, висловився про його безперспективність і низьку економічну ефективність цього процесу інший знаменитий академік М. Ломоносов. Висновки відомого ученого негативно вплинули на подальший розвиток солеваріння. Можливо, саме це спонукало до наполегливих пошуків геолога Бірюкова та інженера Іванова. Пошуки призвели в середині 70-х років ХІХ століття до сенсаційного відкриття найбагатшого в світі родовища кам'яної солі в Бахмутській котловині. Потужні три пласти (шари) отримали назви Надбрянцівський (до 90 м), Брянцівський (210 м - 270 м) і Підбрянцівський. На початку 80-х років ХІХ ст. перша збудована шахта отримала назву "Брянцевская копь". Розробляла вона Надбрянцівський пласт з 1879 року.

Із п'яти нині діючих шахт три збудовані до 1917 року, одна в 30-і, а ще одна - наприкінці 70-х років ХХ століття. Дореволюційні шахти були реконструйовані в середині 60-х років, і почали розробляти більш потужний (до 40 м) Брянцівський пласт. Окрім шахт, у районі діє солепромисел Карфаген (поблизу с. Володимирівка), на якому солевидобуток ведеться водорозчинним способом. Солепромисел збудовано на початку ХХ століття. Насичений розсіл (ропу) за допомогою трубопроводу перекачують на Лисичанський содовий завод (35 км).

Цей спосіб найпродуктивніший, економічно вигідний, але екологічно небезпечний.

В районі відкрито значні поклади крейди поблизу сіл Сріблянка, Федорівка, Красне, Кірове. Розробку останнього веде АТ "Сіверський комбінат".

Необмежені запаси глин: вогнетривкі - поблизу сіл Бахмутське, Калініне; керамічні - Весела Долина, Никифорівка; цегляні - Сріблянка, Іваноград, Кузьминівка, Підгороднє; кольорові - Бондарне і Красна Гора; біла глина (каолін) - Богданівка і Кліщіївка.

Всесвітньо відомими є Часів'ярська глина (с. Калініне) і Никифорівська. Поклади піску, що застосовується в будівництві, теж великі - Чорна гора поблизу Чорногорівки (м. Сіверськ) і с. Кірове.

Мають світову славу і поклади гіпсу.

Людина добувала і застосовувала гіпс із сивої давнини як необхідний будівельний матеріал. Ця дешева сировина різнобічно використовується в хімічній, скляній промисловості, для виготовлення фарфору та мінеральних добрив, скульптур, архітектурних прикрас і ювелірних виробів.

римали назви Надбрянцівський (до 90 м), Брянцівський (210 м - 270 м) і Підбрянцівський. На початку 80-х років ХІХ ст. перша збудована шахта отримала назву "Брянцевская копь". Розробляла вона Надбрянцівський пласт з 1879 року.

Із п'яти нині діючих шахт три збудовані до 1917 року, одна в 30-і, а ще одна - наприкінці 70-х років ХХ століття. Дореволюційні шахти були реконструйовані в середині 60-х років, і почали розробляти більш потужний (до 40 м) Брянцівський пласт. Окрім шахт, у районі діє солепромисел Карфаген (поблизу с. Володимирівка), на якому солевидобуток ведеться водорозчинним способом. Солепромисел збудовано на початку ХХ століття. Насичений розсіл (ропу) за допомогою трубопроводу перекачують на Лисичанський содовий завод (35 км).

Цей спосіб найпродуктивніший, економічно вигідний, але екологічно небезпечний.

В районі відкрито значні поклади крейди поблизу сіл Сріблянка, Федорівка, Красне, Кірове. Розробку останнього веде АТ "Сіверський комбінат".

Необмежені запаси глин: вогнетривкі - поблизу сіл Бахмутське, Калініне; керамічні - Весела Долина, Никифорівка; цегляні - Сріблянка, Іваноград, Кузьминівка, Підгороднє; кольорові - Бондарне і Красна Гора; біла глина (каолін) - Богданівка і Кліщіївка.

Всесвітньо відомими є Часів'ярська глина (с. Калініне) і Никифорівська. Поклади піску, що застосовується в будівництві, теж великі - Чорна гора поблизу Чорногорівки (м. Сіверськ) і с. Кірове.

Мають світову славу і поклади гіпсу.

Людина добувала і застосовувала гіпс із сивої давнини як необхідний будівельний матеріал. Ця дешева сировина різнобічно використовується в хімічній, скляній промисловості, для виготовлення фарфору та мінеральних добрив, скульптур, архітектурних прикрас і ювелірних виробів.

Потужність гіпсових покладів різноманітна - від 50 см до 170 м (9 пластів - територія Кодемської сільської ради). Гіпс залягає поблизу сіл Андріївка, Бахмутське, Іваноград, Кодема, Покровське, Артемівське ІІІ, Миколаївка.

Гіпс добувають двома способами - кар'єрним і шахтним.

На початку 50-х років ХХ століття, коли розглядалися варіанти розташування заводу шампанських вин у виробках гіпсових шахт, було запропоновано використовувати штольні колишньої шахти поблизу Іванограда. Але через транспортні проблеми перевагу надали діючій шахті в місті Артемівську.

У 1862-63 роках вчені-геологи Харківського університету І.Ф. Леваковський і М.О. Борисяк дослідили значну територію на захід від м. Бахмута і виявили величезні поклади вогнетривкої глини та формувального піску. Геологи О.В. Гуров (1878 р.) і М. Яковлєв (1896 р.) детально описали родовище і провели розрахунки покладів. Площа родовища глини займає 27 км2, потужність пластів від 0,7 м до 7 м загальним обсягом до 300 мільйонів тонн.

У 1864-65 роках гірничним інженером О.О. Носовим проведено на території району пошук покладів вугілля, мідних та залізних руд. У південно-східній частині району (Гладосовська ділянка) знайдені поклади мідних руд, за оцінкою О.О. Носова, з ресурсом близько 850 тисяч тонн.

У 1876 році під керівництвом професора Єрофеєва і академіка О. Карпинського буровим методом отримано перші тони з великих запасів кам'яної солі поблизу слободи Покровська. Обсяг запасів становить понад 18 млрд тонн.

За підрахунками спеціалістів Артемівського підприємства "Донбасгеологія" у 1980 р. поклади запасів газу на території району в центральній та північній частинах при спільному використанні напотреби району та міста вистачить не менше, ніж на 25 років.

Природно-заповідний фонд району налічує 12 об'єктів загальною площею 2708,4 га. Згідно з рішеннями обласної ради це:

* Артемівські садово-дендрологічні насадження 2400 га.

* с. Опитне - лісопарк, дендропарк.

* Ковила Григорівська, 100 га, с. Григорівка. 400 видів рослин, 15 занесено до Червоної книги України

* Палімбія, 50 га, с. Васюківка, 200 видів рослин, 3 - занесено до Червоної книги України.

* Крейдова рослинність, 150 га, с. Кірове. 50 видів рослин, 15 занесено до Червоної книги.

* Конвалієва Діброва, 5 га, с. Дронівка. 130 видів рослин, 12 цінні лікарські рослини.

* Платонівський степ, 5 га, с. Платонівка. Ряд видів рослин занесено до Червоної книги України.

* Риф, оголення вапняків, 0,2 га с.Покровське. Вихід вапняків на поверхню у вигляді рифу.

* Рідкодуб'я, 4,3 га с.Калініне. Дуби природного походження старші 300 років.

* Оголення авіловської світи, 5 га, с. Скелеве. Оголення вапняків авіловської світи в кар'єрі.

* Мар'їна гора, 30 га, с. Сріблянка. 230 видів, 13 видів занесено до Червоної книги. Єдине в області місце, де росте шиверенія мінлива.

* Степ отрадівський, 3,9 га, с. Отрадівка. 7 видів рослин занесено до Червоної книги України.

Печера Трипільська, 5 га, с. Трипілля. Печера природна карстова, утворена в гіпсах від атмосферних опадів і підземних вод.

Дата добавления: 2015-05-23