Боротьба з готами, гунами, аварами

Давні словяни, походження та розселення

Сучасний стан археології дає право твердити, що український народ — автохтон своєї землі, який жив на своїй території, починаючи з неоліту. Обширну групу неолітичних племен тисячоліть до Р. X. можна вважати за предків українців, але до цього часу не можна сказати з певністю, від якого саме неолітичного племени вони походять. Найясніший зв'язок між українським народом та носіями культури полів поховань, яку датують кінцем 1 тисячоліття до Р. X. Поля поховань доходять до нижнього Дністра (Лука-Врублевецька) на заході, а на сході — до Полтавської та Сумської областей. Зустрічаються вони також у Молдавії. Поля поховань викликали деякий час сумнів дослідників щодо національности людей, які залишили їх. Перший, хто в 1901 році відкрив їх—В. В. Хвойка — в селах Черняхів, Зарубинці, Ромашки на Київщині, відразу визнав їх слов'янськими. Сучасні археологи (М. Ю. Брайчевський, А. Л. Монгайт та інші) твердо відносять їх до слов'янських. Спірним залишається питання про хронологічну межу: до якого часу існувала Черняхівська культура? В. В. Хвойка датував кінець її ІУ-У сторіччям нашої ери. М. Ю. Брайчевський відносить кінець культури до УІ-УІІ сторіч нової ери, але це ще не можна вважати доведеним. Характеристичне багатство римських монет у могилах полів поховання. За підрахунком А. Монгайта, до 1955 року знайдено біля 800 монет. Це свідчить про торговельні зв'язки носіїв цієї культури. Про це ж свідчать і численні фібули т. зв. «провінціяльно-римського» типу. Важливі пам'ятки культури Зарубинецької (Зарубин, Переяславського району) та Корчуватівської (Корчувате — недалеко від Києва, на правому березі Дніпра). Ця культура охоплює велику площу: від басону Десни, Сейму, Сули, Псла — до притоків Дніпра, як от Тясмин, Рось, Тетерів. У могилах знаходять рештки і трупоспалення, і трупокладення, а також бідний інвентар: фібули, дармовіси, скляні буси, посуд гарної техніки з блискучою поверхнею. Датуються ці могили від Ц ст. до Р. X. до П ст. по Хр. Знайдено чимало поселень та городищ — переважно на високих берегах річок.

Від IV ст. по Р. X. довгий час не припинявся рух різних народів з Азії на територію України, на чорноморські степи. Кожне з племен несло з собою руйнацію, полон, смерть. Кожне з цих племен забирало з собою частину місцевої людности в своєму русі на захід, і в той же час залишало своїх людей, які змішувалися з місцевими мешканцями, асимілювалися з ними, входили як складова частина в те майбутнє населення, яке застала історія на Україні.

Гуни

Першими прийшли з Азії тюрко-монгольські кочові племена — гуни. Після перемоги над ґотами. в 375 р. гуни заволоділи Україною від Дону до Дунаю. Вони зруйнували грецькі колонії на Причорномор'ї. В русі на захід гуни потягли з собою частину ґотіб, аланів, слов'ян. У середині V ст. вони мали могутню державу, осередком якої стала Паннонія, звідки вони робили напади на Візантію, Італію, середню Европу. За царя Аттіли гунська імперія охоплювала величезні простори, але після його смерти (в 453 р.) розпалася. Частина гунів залишилася на берегах Дунаю, частина осіла на території України.’

Авари

В VI ст. по Хр. на Україну посунулися авари або обри, як їх називає наш літопис. Це був кочовий народ тюркського походження. Вони пройшли через Україну, зруйнували по дорозі аланську державу, антів, підступно захопили царя Мезамира, в 550-х роках побили дулібів, в 562 заволоділи Добруджею, в 568 — Паннонією. Авари підкорили слов'янські племена, зробили їх «данниками». У війську аварів було багато слов'ян. В 626 р. слов'яни билися разом з аварами проти візантійських військ цісаря Іраклія, який розбив аварів. На початку VII ст. Аварська держава простягалася від Адрія-тицького моря та Франкського королівства до Візантійської імперії. У середині VII ст. слов'яни почали визволятися з-під влади аварів. Так звільнилися чехи та моравці під проводом князя Само. Частина південних слов'ян опинилися ігід владою болгарів. У 796 році аварів розбив Карл Великий. Та частина аварів, що врятувалася, втекла через Карпати до верхів'їв Висли та Західнього Буга. Можливо, під натиском аварів рутили на схід племена радимичів та в'ятичів, а дуліби пересунулися на верхів'я Західньої Двіни.

Дата добавления: 2015-05-23