Ризиковість

Ставка виплачуваного доходу

Виплата доходів.

Форма доходу

Обмеження випуску

Акція. Забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю акціонерного товариства.

Облігація. Випуск облігацій підприємств для формування і поповнення статутного фонду емітентів, а також для покриття збитків, пов'язаних з їх господарською діяльністю, не допускається.

Акція. Дивіденд (виплачується з прибутку підприємства).

Облігація. Процент (виплачується з доходу підприємства).

Першочерговість виплати доходів

Акція. Дивіденди виплачуються з частини прибутку підприємства після виплати % по облігаціям. При ліквідації підприємства – зобов`язання виплачуються в сумі, що залишилася після сплати процентів по облігаціям.

Облігація. Відсоток по облігаціям виплачується першочергово. При ліквідації підприємства – також першочергова виплата зобов`язань.

Акція. Дивіденди по акціях виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати податків, інших платежів у бюджет та процентів за банківський кредит (іноді дивіденди не виплачуються, навіть якщо є чистий прибуток).

Облігація. Доход по облігаціях усіх видів виплачується відповідно до умов їх випуску. По безпроцентних облігаціях доход не виплачується. По облігаціях підприємств доходи виплачуються за рахунок коштів, що залишаються після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов'язкових платежів. У випадку недостатності цих коштів процент виплачується за рахунок резервного фонду підприємства.

Акція. Нефіксована. Виплата дивідендів по привілейованих акціях провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році.

Облігація. В більшості випадків – фіксована величина, пропорційна номіналу і виплачується через рівні проміжки часу. Є облігації, доход власників яких коректується з врахуванням рівня інфляції.

Акція. Можливість швидкого нарощування капіталу, пов`язаного з ростом ціни акції на ринку.

Облігація. Досить ризикозахищені. Проте - чим менший ризик, пов`язаний з придбанням облігації (менша ймовірність банкрутства підприємства), тим менше підстав для виплати високих відсотків.

Ділимість

Акція може ділитися і консолідуватися. Одну акцію можна поділити на декілька акцій. Проте спільне володіння акцією декількома власниками не пов`язане з діленням прав між ними, всі вони виступають як одна особа.

Облігація. Ділимість і консолідованість не властиві.

84. Поясніть відмінності між індикативною та регулятивною функціями фондової біржі.

Фондова біржа є особливим посередником на ринку цінних паперів, виступаючи центром торгівлі ними. Вона виконує три основні функції - посередницьку, індикативну та регулятивну.

Сутність посередницької функції полягає в тому, що фондова біржа створює достатні й усебічні умови для торгівлі цінними паперами емітентам, інвесторам та фінансовим посередникам. Індикативна функція полягає в оцінці вартості й привабливості цінних паперів. Регулятивна функція виражається в організації торгівлі цінними паперами.

Індикативна функція фондової біржі полягає в оцінці вартості й привабливості цінних паперів. Саме на біржі проводиться котирування цінних паперів, яке дає інформацію інвесторам про вартісну і якісну оцінку цінних паперів та динаміку їх розвитку. Це створює передумови для надійного і достовірного механізму торгівлі, хоча і не виключає можливостей цілеспрямованих махінацій з метою спекуляції цінними паперами. Водночас це є важливим чинником стимулювання ефективної діяльності емітентів. Будь-які промахи відразу ведуть до зниження вартості емітованих ними цінних паперів, а відтак і попиту на них, що веде до зменшення притоку фінансових ресурсів. Тому для емітента так важливо забезпечувати стабільний фінансовий стан та високі фінансові результати.

Регулятивна функція фондової біржі виражається в організації торгівлі цінними паперами. Вона встановлює вимоги до емітентів які виставляють свої цінні папери на біржові торги, правила укладення і виконання угод, механізм контролю за діяльністю суб'єктів біржової торгівлі. Біржі здійснюють контроль за фінансовим станом емітентів. Вони мають право на отримання та перевірку інформації про їх діяльність. Відповідно біржі можуть знімати з котировки окремих емітентів, які або не виконують вимог біржової торгівлі, або мають незадовільні фінансові показники. Мета контрольної діяльності біржі - забезпечення достовірності котирування цінних паперів та надійності біржової торгівлі.

85. Поясніть відмінності між такими видами фінансових послуг, як лізинг і факторинг.

Лізинг — підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна.

Факторинг — фінансова комісійна операція, при якій клієнт переуступає дебіторську заборгованість факторинговій компанії з метою: миттєвого отримання більшої частини платежу; гарантії повного погашення заборгованості; зниження витрат по веденню рахунків.

Лізинг можна розглядати як різновид довгострокового кредиту, що надається в майновій формі і погашення якого здійснюється в розстрочку. У лізинговій угоді беруть участь три сторони: постачальник, який є виробником об'єкта лізингу; лізингодавець, який оплачує об'єкт лізингу і здає його в лізинг; лізингоодержувач, той, хто отримує і використовує об'єкт лізингу.

Суть факторингу полягає в тому, що банк купує у клієнта право на вимогу боргу. Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, пов'язані з поставкою товар чи наданням послуг. Також банк може надавати клієнту ряд інших послуг, таких як ведення бухгалтерії, інформаційні, юридичні послуги. У факторингу беруть участь три сторони: фактор (спеціалізована установа, спец відділ комерційного банку); постачальник; покупець.

Найпростіша схема лізингової операції передбачає: подачу заяви клієнтом, в якій зазначаються об'єкт лізингу, його характеристики, бажаний строк угоди. Також надаються фін документи; аналіз документів і прийняття рішення щодо підписання договору про лізинг; передача об'єкта лізингу.

Лізингова послуга виникає таким чином: на прохання клієнта банк купує майно (обладнання, транспортні засоби, обчислювальну техніку та інше) і приймає на себе практично всі зобов'язання власника: відповідальність за зберігання майна, внесення страх платежів, сплату майнових под. Клієнт, на прохання якого було придбано майно, укладає з банком угоду про оренду, в якій визнач, разом з іншими умовами, розмір та періодичність орендної плати. До складу лізингового платежу включаються амортизаційні відрах-я, плата за ресурси, лізингова маржа, премія за ризик.

Факторингова послуга може надаватись банком як в поєднанні з фінансуванням, так і без фінансування. При факторингу без фінансування клієнт подає фактору документи, що підтверджують відвантаження товар у, а фактор зобов'язується отримати на користь клієнта грошові кошти. Тобто роль фактора зводиться до інкасування фінансових документів. Факторинг з фінансуванням полягає в тому, що фактор купує рахунки-фактури клієнта і виплачує йому грошові кошти у розмірі 80-90% від суми боргу. Решта 10-20%, що лишилися, банк утримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнтові.

86. Фінансовий менеджмент, його сутність і форми.

Фінансовий менеджмент – це процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів господарюючого суб’єкта та оптимізації обороту його грошових коштів.

Фінансовий менеджмент – це система принципів, засобів та форма організації грошових відносин підприємства, спрямована на управління його фінансово-господарською діяльністю, в яку входять:

- розроблення і реалізація фінансової політики підприємства;

- інформаційне забезпечення (складання і аналіз фінансової звітності підприємства);

- оцінка інвестиційних проектів і формування “портфеля” інвестицій;

- поточне фінансове планування та контроль.

Принципи управління фінансовим менеджментом:

1. Принцип фінансової стратегії, що визначає можливість збалансування матеріальних та грошових ресурсів.

2. Принцип стратегії управління - це виявлення можливостей розширення виробництва, прогнозування інноваційних варіантів розвитку, пошук альтернативних шляхів прийняття рішень, вибір нових шляхів фінансування.

3. Контроль за виконанням прийнятих рішень.

4. Врахування попереднього досвіду та його екстраполяція на майбутнє.

5. Орієнтація на екстрений характер прийнятих рішень.

6. Визначення непередбачених наслідків впливу зовнішніх факторів.

Розрізняють два основні типи функцій фінансового менеджменту: функції об'єкта управління і функції суб'єкта управління. До функцій об'єкта управління належать: організація грошового обігу, забезпечення фінансовими коштами й інвестиційними інструментами (цінностями), організація фінансової роботи тощо. Функції суб'єкта управління являють собою загальний вид діяльності, що виражає напрямок здійснення впливу на відносини людей у господарському процесі й фінансовій роботі. Ці функції, тобто конкретний вид управлінської діяльності, послідовно складаються зі збирання, систематизації, передачі, збереження інформації, вироблення й ухвалення рішення, перетворення його на розпорядження. Йдеться про такі функції, як планування (а також прогнозування), організація, регулювання, координування, стимулювання, контроль.

Фінансове планування як функція управління охоплює комплекс заходів як щодо вироблення планових завдань, так і з втілення їх у життя.

Прогнозування у фінансовому менеджменті — розробка на тривалу перспективу змін фінансового стану об'єкта загалом і в його різних підрозділах. Прогнозування, на відміну від планування, не ставить мети безпосередньо здійснити на практиці розроблені прогнози.

Функція організації у фінансовому менеджменті зводиться до об'єднання людей, які спільно реалізують фінансову програму на основі встановлених правил і процедур.

Регулювання — вплив на об'єкт управління, за допомогою якого досягається стан стійкості фінансової системи у разі виникнення відхилення від заданих параметрів.

Координація— узгодженість роботи усіх ланок системи управління, апарату управління і фахівців. Координація забезпечує взаємозв’язок відносин об'єкта управління, суб'єкта управління, апарату управління й окремого працівника.

Стимулювання виражається в спонуканні працівників фінансової служби до зацікавленості в результатах своєї праці.

Контроль у фінансовому менеджменті зводиться до перевірки організації фінансової роботи, виконання фінансових планів тощо.

87. Суб’єкти державного фінансового менеджменту, їх функції.

Суб'єктами є ті організаційні структури, які здійснюють управління (фінансові державні органи, фінансові відділи підприємств та ін.). Сукупність усіх організаційних структур, що виконують управління фінансами, становить фінансовий апарат.

Управління фінансами відбувається через систему державних органів та інститутів за допомогою форм і методів організації управлінської діяльності. Така діяльність зумовлена історичними, економічними та політичними умовами розвитку держави, воно підпорядковується фінансовій політиці держави.

Центральним органом управління фінансами є Міністерство фінансів України. Мінфін України підпорядкований Кабінету Міністрів України. На нього покладено забезпечення проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію завдань економічного й соціального розвитку України.

Серед основних завдань Мінфіну України — розроблення проекту Державного бюджету України та забезпечення його виконання; концентрація фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України; забезпечення ефективного використання бюджетних коштів й здійснення в межах своєї компетенції державного фінансового контролю; розроблення та проведення державної політики в сфері виробництва, використання й зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння.

З метою забезпечення ефективного управління доходами та витратами в процесі виконання Державного бюджету України утворено систему Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України. Основними завданнями Державного казначейства України є:

- організація виконання Державного бюджету України й здійснення контролю за цим;

- управління наявними коштами Державного бюджету України;

- фінансування видатків Державного бюджету України;

- здійснення контролю за надходженням, використанням коштів державних позабюджетних фондів і позабюджетних коштів установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

У сфері фінансів державне управління здійснює також Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку — центральний орган виконавчої влади, підпорядкований Президентові України та підзвітний Верховній Раді України. Основними завданнями Комісії є: формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку й функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні; координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів; здійснення державного регулювання й контролю за випуском і обігом цінних паперів на території України, додержання законодавства в цій сфері; захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання й припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства в межах своїх повноважень тощо.

Дата добавления: 2015-05-23