Автоцистерна. США

Трубопровідний транспорт – транспорт, пов'язаний з інтенсивним розвитком енергетики та хімічної промисловості. Розвиток його розпочався 1963 р., коли в штаті Пенсильванія (США) було споруджено перший у світі нафтопровід. Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. нафтопроводи з’явилися в усіх країнах, де добували нафту. Швидке зростання кількості нафтопроводів припадає на 50-ті роки ХХ ст., коли основним видом палива у світі стала нафта. У цей час країни, що володіли нафтовими запасами, швидко збільшили її видобуток, а країни, що не мали своїх запасів, підвищили на неї попит.

Епоха інтенсивного будівництва газопроводів настала пізніше – у 80-ті роки ХХ ст. На сьогодні найдовші мережі нафто- та газопроводів мають і країни, що видобувають вуглеводи, і країни-споживачі цієї сировини.

Країни-лідери за довжиною магістральних нафто- та газопроводів – США, Росія, Німеччина, Канада, Мексика, Франція, Італія, Китай, Аргентина, Велика Британія. 2/3 світових трубопроводів припадає на Північну Америку.

Найдовшими в світі є нафтопровід «Дружба» (5,5 тис.км), Уренгой – Західна Європа (4,5 тис.км), канадські Редуотер – Порт – Кредит (4,8 тис.км), Едмонтон – Монреаль (3,2 тис.км), американський продуктопровід Х’юстон – Нью-Йорк (2,5 тис.км).

Будуються й функціонують трубопроводи у Середземному морі, Мексиканській затоці, Північному морі. Трубопровідний транспорт динамічно розвиватиметься, оскільки існує потреба у транспортуванні газу, нафти з місць видобутку до місць споживання.

Морський транспорт посідає провідне місце у забезпеченні міжнародних перевезень.

Дата добавления: 2015-05-23