Номенклатура комплексних сполук

Існує багато способів утворення назв комплексних сполук, в тому числі і традиційних. Наведимо номенклатуру відповідно до рекомендацій Міжнародної спілки теоретичної і прикладної хімії.

1. Назву комплексної сполуки починають із зазначення складу внутрішньої сфери, потім називають центральний атом і приводять значення його ступеня окиснення. У внутрішній сфері спочатку називають ліганди-аніони, а потім ліганди-нейтральні молекули. Ліганд-аніон несе латинську назву із закінченням “О”:

· Cl^- - хлоро,

· SO₃^2- - сульфіто,

· CN^- - ціано,

· ОН^- -гідроксо,

· Н^- - гідридо,

· О^2- - оксо,

· СО₃^2- - карбонато,

· SO₄^2- -сульфато,

· NCS^- - тіоціанато,

· F^- - фторо,

· S^2- -тіо.

Нейтральні молекули, як ліганди, зберігають свою звичайну назву: етиламін, піридин, гідразин, етилендиамін, NH₃ – амін, Н₂О – аква. Число лігандів позначають грецькими числівниками:

· 1 – моно,

· 2 – ди(ді),

· 3 - три,

· 4 – тетра,

· 5 – пента,

· 6 – гекса.

2. Після назви лігандів переходять до назви іона – комплексоутворювача. Якщо центральний атом входить до складу катіона, то використовують російську назву елемента і в дужках (римськими цифрами) зазначають його ступінь окиснення. Якщо центральний атом є в аніоні, то використовують латинську назву елемента, перед яким зазначають його ступінь окиснення, а в кінці додають закінчення – ат.

3. Після позначення складу внутрішньої сфери називають катіони або аніони зовнішньої сфери.

· Якщо катіонний комплексний іон, то спочатку йде назва аніона позасферного у називному відмінку;

· Якщо аніонний комплексний іон, то спочатку назва комплексного аніона, а далі в родовому відмінку – позасферний катіон.

4. У випадку неелектролітів ступінь окиснення атомів не подають (для центрального атома),оскільки він однозначно визначається, виходячи з електронейтральності комплексу.

[Ag(NH₃)₂]ClO₄ – перхлорат диамін-срібла (І)

[Pt(NH₃)₄Cl₂]Cl₂ – хлорид дихлоротетрамін-платини (IV)

[Ag(NH₃)₂]Cl – хлорид диамін-срібла (І)

K₃[Fe(CN)₆] – гексаціано-(ІІІ) ферат калію

K₄[Fe(CN)₆] – гексаціано-(ІІ) ферит калію

(NH₄)₂[Pt(OH)₂Cl₄] - дигідроксотетрахлоро-(ІV) платинат амонію

[Cr(H₂O)₃F₃] – трифторо-триаква-хром

[Co(NO₂)₂Cl(NH₃)₃] – динітро-хлоро-триамін-кобальт.

4.Ізомерія комплексних сполук

Среди комплексных соединений, так же как и в органической химии, широко распространено явление изомерии. Под изомерией понимают способность веществ образовывать несколько соединений одинакового состава, отличающихся взаимным расположением атомов в молекуле, а следовательно, различных по свойствам.

У комплексных соединений явление изомерии обусловлено:

· различиями в строении и координации лигандов

· различиями в строении внутренней координационной сферы

· разным распределением частиц между внутренней и внешней сферой.
Основные виды изомерии комплексных соединений – геометрическая, оптическая, сольватная (или гидратная) и ионная.

Дата добавления: 2015-05-23