Розкрийте суб’єкти, ресурси та засоби політичної влади. Типи легітимності

Політична влада — це реальна здатність одних людей проводити свою волю стосовно інших за допомогою правових і політичних норм.

Конкретизуючи характеристику політичної влади, можна виокремити такі її основні особливості: верховенство, публічність, моноцентричність, легальність, різноманіття ресурсів. Верховенство політичної влади полягає в обов'язковості її рішень для інших видів влади, суспільства в цілому. Вона може обмежити вплив інших видів влади, наприклад економічної чи духовно-інформаційної, або й узагалі припинити функціонування окремих їхніх суб'єктів.

Публічність політичної влади означає її суспільний, безособовий і відкритий характер. На відміну від існуючої в невеликих групах приватної особистої влади, наприклад сімейної, політична влада реалізується від імені і в межах усього суспільства і звертається за допомогою права до всіх його членів.

Моноцентричність політичної влади проявляється в наявності єдиного центру прийняття рішень, які стосуються всього суспільства. Таким центром є держава, її вищі органи.

Легальність політичної влади означає її законність, зокрема щодо існування самої влади та застосування нею примусу. Детальніше про легальність політичної влади мова йтиме нижче. 4

Нарешті, ще однією особливістю політичної влади є різноманіття її ресурсів, тобто засобів здійснення. Політична влада використовує не тільки примус, а й економічні, соціальні, духовно-інформаційні засоби. При цьому найважливішими засобами її здійснення є правові й політичні норми.

Суб'єкт влади втілює її активну направляє початок. Ним може бути окрема людина, організація, спільність людей, наприклад, народ або навіть світове співтовариство, об'єднане в ООН.

Для виникнення владних відносин необхідно, щоб суб'єкт мав поруч якостей. Перш за все, це бажання панувати, що виявляється в наказах або розпорядженнях. Більшість людей не відчуває психологічного задоволення від володіння владою, влада сама по собі не є для них цінністю, багато хто взагалі вважали за краще б ухилитися від керівних посад і пов'язаних з ними психологічної і соціальної відповідальністю, якби влада не відкривала широкі можливості для отримання різного роду благ. Для них прагнення до влади має інструментальний характер, тобто служить засобом досягнення інших цілей.

Окрім бажання керувати і готовності брати на себе пов'язану з цим відповідальність, суб'єкт влади має бути компетентним, знати суть справи, стан і настрій підлеглих, вміти використовувати ресурси, мати авторитет. Звичайно, в реальному житті можновладці наділені усіма перерахованими вище якостями в різному ступені.

Суб'єкти політичної влади мають складний, багаторівневий характер: її первинними факторами є індивіди, вторинними - політичні організації, суб'єкти найвищого рівня, що безпосередньо представляють у всіх владних відносинах різні суспільні групи і весь народ - політичні еліти і лідери. Зв'язок між цими рівнями може порушуватися, лідери нерідко відриваються від мас і навіть від привели їх до влади партій.

Відображенням першорядної ролі суб'єкта у відносинах влади є широко розповсюджене ототожнення влади з її носієм. Так, говорять про рішення влади, про дії влади тощо, маючи на увазі під владою управлінські органи.

Суб'єкт визначає зміст владного відношення через наказ

(розпорядження, команду). У наказі пропонується поведінку об'єкта влади, вказуються (або маються на увазі) санкції, які тягнуть за собою виконання або невиконання даного розпорядження. Від наказу, характеру містяться в ньому вимог багато в чому залежить ставлення до нього об'єкта, виконавців - другого найважливішого елемента влади.

Ресурси влади - це потенційні засоби здійснення влади, які можуть бути використані, але ще не використовуються або ж використовуються недостатньо. Сукупність усіх можливих і фактично використовуваних ресурсів владарювання є потенціалом влади.

Дата добавления: 2015-05-23