Варіанти акультураційних стратегій

Етнічна ідентичність – відчуття взаємної тотожності, історичної, соціальної та культурної спільності у представників однієї етнічної групи.

Вона не є сталою на всі часи, може змінюватися, особливо за тривалих міжетнічних взаємин. Наявність цих змін є підставою для тверджень про акультураційні стратегії в такому середовищі.

Відповідно була сформульована концепція чотирьох головних варіантів акультураційних стратегій. Суть їх полягає в особливостях відповідні представниками етнічних спільнот на два питання: 1) Чи доцільне збереження власної культурної ідентичності? 2) Чи є необхідним розвиток стосунків з представниками інших етнічних груп.

Питання 1   Питання 2	Збереження власної культурної ідентичності
„Так”	„Ні”
Розвиток стосунків з членами іншої етнічної групи	„так”	інтеграція	асиміляція
	„ні”	сегрегація	маргіналізація

Інтеграція (лат. Integratio – поповнення, відновлення) – орієнтація на збереження етнокультурної спадщини одночасно зі встановленням широків контрактів з представниками іншої культури, що сприяло б формуванню так званої „мозаїчної культури”, де кожна окрема ланка зберігає свою особливість і самобутність.

Асиміляція (лат. Assimilatio – уподібнення) – витіснення елементів культури меншості під тиском титульної культури та поглинання етнічних меншин культурою більшості.

Сегрегація (лат. Segregatio – відокремлення) - спроби збереження власної етнокультурної спадщини за різкого звуження контактів з представниками інших національних утворень. Фактично вона є вираженням ізоляціоністської політики. Цей термін вживається, коли йдеться про домінуючі етнічні групи; щодо політики національних меншин використовують термін сепаратизм.

Маргіналізація (лат. Marginalis – межа, узбіччя) – ситуація, за якої небажання або неспроможність орієнтації на етнокультурні стереотипи більшості супроводжується в етнічній групі втратою рідної культури, мови, тощо.

Здебільшого етнічна ідентичність може бути зафіксована та вивчена рівні етнічних стереотипів.

Дата добавления: 2015-05-23