Якість вибірки: репрезентативність, надійність, валідність вибірки

Для побудови вибірки конкретного соціологічного дослідження потрібно попередньо оцінити якість вибірки (визначити ймовірність і ступінь точності, з якими дані, отримані під час дослідження вибіркової сукупності, можна переносити на генеральну сукупність); дібрати тип вибірки, найбільш адекватний меті й завданням дослідження; визначити обсяг вибірки, який, з одного боку, повинен бути статистично значущим, а з іншого — економним, забезпечуючи оперативне отримання якісної інформації.

Визначення якості вибірки означає оцінку її на предмет репрезентативності щодо всього об'єкта дослідження.

Репрезентативність вибірки - здатність вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної сукупності.

Вибірка не може абсолютно точно відтворювати генеральну сукупність, тому вона завжди матиме певні відхилення від неї.

Помилка репрезентативності - відхилення вибіркової сукупності за певними характеристиками від генеральної сукупності.

Чим більша величина відхилень, тим значніша помилка репрезентативності, тим нижча якість отриманих даних. Головне завдання на цьому етапі соціологічного дослідження - врахувати помилку репрезентативності під час інтерпретації та узагальнення результатів дослідження, проведеного із застосуванням вибіркового методу.

Значну роль у визначенні якості інформації, отриманої в результаті емпіричного дослідження, окрім репрезентативності, відіграють такі параметри, як надійність і валідність.

Надійність інформації - адекватність одержаних результатів дослідження соціальній ситуації.

Забезпечується вона врахуванням так званих випадкових помилок, які є неминучими внаслідок неоднорідності досліджуваного контингенту. Чим однорідніший контингент обстеження і чим більший обсяг вибіркової сукупності, тим не значніша випадкова помилка вибірки і відповідно вища якість отриманої інформації. Випадкові помилки виникають також і через низьку якість інструментарію, непрофесійну роботу дослідника тощо. Величину випадкової помилки можна розрахувати за допомогою спеціальних математичних формул.

Якість дослідження встановлюється величиною випадкової помилки (знаходять її за допомогою математичних формул), яка дає змогу врахувати її під час поширення висновків, зроблених на підставі вибіркового дослідження, на всю генеральну сукупність.

Валідність (обґрунтованість) інформації — відповідність результатів саме тим явищам і процесам, які передбачалося дослідити.

До зниження валідності можуть призвести не тільки помилки інструментарію, а й систематичні помилки вибірки.

Систематичні помилки — помилки, які виникають внаслідок неправильних вихідних статистичних даних про параметри контрольних ознак генеральної сукупності, занадто малого обсягу вибірки, хибного застосування способу відбору одиниць аналізу тощо.

Визначити величину систематичних помилок за допомогою математичних формул неможливо, тому вони значно погіршують результати досліджень і взагалі можуть звести їх нанівець. Крім того, слід враховувати, що надійність і валідність — самостійні параметри, не залежать один від одного, характеризують якість дослідження з різних боків. Тому обов'язково їх треба визначати окремо.

3. Субкультýри — сукупність культурних зразків, тіснопов'язаних з домінантною культурою і у той же час відміннихвіднеї. У антропології — група людей у межах більшого суспільства з відмінними стандартами та моделями поведінки. Субкультура - цеспільність людей, чиї переконання, погляди на життя і поведінкувідміннівідзагальноприйнятихабо просто прихованівідширокоїпубліки, щовідрізняєїхвідбільш широкого поняттякультури, відгалуженнямякої вони є. Найчастішесубкультурипереходять у окреміідейніпоняття, боважконазвати культуру, до якої б вони відносились.Хочаз’яватерміну «субкультура» у науковійлітературі датується 30-ми рр. ХХ ст., дійсногопоширеннявіннабув у 1960-70-х рр., у зв’язку з дослідженнями молодіжнихрухів. Спочатку на передній план виступає префікс «sub» (тобто «під-»), позначаючисховані, неофіційні культурні шари, що є підкладкою «денноїповерхні» пануючої культури. ^[1]. Пов'язанепоняття -андерграунд.

Види субкультур

Субкультурнігрупибуваютьдвохтипів:

1. Всеохопнаінституція — цесоціальнийпростір, у якому члени субкультуриживуть і працюютьізоднодумцями — відрізанівідзагалу. Вониживуть замкнуто і відокремлено. Це — втечавідсуспільства.

2. Діяльність у суспільстві — тип, протилежний до першого. Його члени не схвалюють правил загалу, але діють у йогомежах. Це — наверненнясуспільства. Протистояння.

Іншийпогляднавідмінностісеред субкультур виділяєтакі два типи: естетична субкультура й опозиційна субкультура. Естетична субкультура просто відрізняєтьсявідкультуризагалу. Натомістьопозиційнісубкультурипротистоятьпевнимсуспільнимінститутамабозвичаям.

3.Деякіприклади субкультур

4.бітники

5.хіп-хоп

6.готи

7.хіпі

8.панки

9.скінхеди

10. Емо

11. Байкери

12. Теоріїформування субкультур

13. Субкультуру визначають з марксистськогопоглядууконтекстікласу.

14. Субкультуру визначають з марксистськогопогляду, але без класовоїструктури.

15. Субкультуру визначають як протистояннягегемонії — це субкультура на вищомурівні.

16. Пост-структуралісти визначають субкультуру як індивідуальнеабогруповепротистояння. У 70-их роках пост-структуралістирозглядаливищийклас як такий, що горне до себе робітників, і тиммотивуєїх разом ізнижчимкласомставатизаможнішими. Зцього і виникла субкультура — щобвирішитиконфліктиміжкласами. Спільним тут є протистояннядомінантнійкультурі. Якщо культура — цесуспільнетворіння, відтвореннясенсу, значення та свідомости, то домінантна культура мусить бути найбільшпоширеною культурою — культурою, якій все до снаги

Дата добавления: 2015-05-23