Демографічна криза європейських суспільств: ознаки, причини, наслідки

Поняття та проблеми формування вибірки. Типи вибірки

Вибірка – це сукупність елементів об'єкта соціологічного дослідження, що підлягає безпосередньому вивченню. Також вибірка – сукупність способів, прийомів, процедур добору елементів об'єкта, одиниць спостереження та вивчення при масових соціологічних дослідженнях. В соціологічних дослідженнях вибіркою називають частину генеральної сукупності, що має головні її властивості (критерії репрезентації).

Більшість соціологічних досліджень носять не суцільний, коли вивчаються всі елементи об'єкта, а вибірковий характер. При розгляді будь-якої схеми побудови вибірки мають бути враховані як мінімум два фактори: наявність або відсутність об’єктивності при доборі. Урахування цих факторів дає наступні основні типи вибірки: випадкова, імовірнісна, цільова та побудована на основі судження.

Критерієм оцінки якості вибірки (не єдиним) є її репрезентативність.

Репрезентативність – властивість вибірки відображати характеристики досліджуваної (генеральної) сукупності. При дослідженні до вибірки необхідно включати групи в тих пропорціях, в яких вони є в самій сукупності.

При формуванні вибірки треба дотримуватися принципу вірогідності та випадковості.

Відхилення параметрів вибіркової сукупності від властивостей генеральної сукупності називають помилкою вибірки. Мінімальна помилка – 1%, забезпечується дуже рідко, максимальна – 40%.

Основні різновиди вибірки:

1)Випадковий добір – коли кожна одиниця сукупності має однакову або майже однакову імовірність потрапити до вибірки.

2)Невипадковий – квотна вибірка, це відбір респондентів для кожної з підгруп, передбачений чисельністю цих підгруп, тобто розраховується за формулою:p=N/n.

3)Стихійна вибірка – пресові опитування, добір собі подібних, допитування першого зустрічного тощо.

4)Опукла вибірка.

Демографічна криза — глибоке порушення відтворення населення, що загрожує самому його існуванню.

Демографічна криза, різке падіння народжуваності вже давно стали проблемою номер один для Європи. Населення стрімко зменшується. Більшість розвинутих країн за рахунок від’ємного приросту населення або знаходиться на межі депопуляції або вже опинилися в цій ситуації. До таких країн належать Німеччина, Греція, Італія, Іспанія та Кіпр.

Але скорочення населення Європи – це всього лиш половина проблеми, друга половина – в тому, що все населення планети збільшується доволі швидко. Проте ріст цей відбувається там, де він сам по собі створює проблеми не менші, ніж депопуляція у Європі.

При різкому зменшенні жителів економічно розвинутих країн стрімко зростає населення у відсталих країнах та країнах. Які розвиваються. Саме вони дадуть основний приріст до 2050 року, коли за прогнозами демографів населення планети збільшиться майже вдвічі. В середньому жінка у бідній країні народжує майже 3 дитини, у багатій – 1,6 дитини.

Про те, що демографічні процеси є «проблемою», «кризою», «трагедією», говориться так часто, що люди перестають задумуватись над тим, що є жахливого у низькій народжуваності у глобальному Заході і високій народжуваності на глобальному Сході. Є дві точки зору на це питання.

1. падіння народжуваності в «зонах достатку» не є небезпечним саме по собі, а разом із підвищенням тривалості життя. Це поєднання докорінно змінить співвідношення між старими і молодими, падіння народжуваності і подовження тривалості життя призведе до збільшення відсотка старших людей. До проблеми «нема кому утримувати пристарілих» додається проблема «не вистачає робочих рук для виробничої сфери».

В 2050 р. в економ. розвинутих регіонах кожен третій житель буде мати понад 60 р., а у відсталих – лиш кожен 5-й. Зате у найбідніших країнах (Афганістан, Ангола, Нігерія…) - половина населення буде мати до 23-х р.

Напрошується висновок – надлишок молодого населення бідних країн потрібно перетворити у трудових мігрантів і направити туди, де багато грошей пристарілих людей, але мало робочих рук.

Але реальність відрізняється від теорії. Перш за все, кваліфікація вихідців із країн третього світу не відповідає вимогам сучасної економіки. По-друге, натуралізовані емігранти виробляють у своїх нащадків ту ж соціальну страту, яку займають вони. Як результат відбувається дуже неприємна річ: розшарування у західному соціумі обумовлюється не тільки економічними і освітніми факторами, але й етнічним походженням.

2. Для багатьох скорочення населення не є проблемою нестачі робочих рук, а являє загрозу існування самої цивілізації, яку не зможуть підтримувати пристарілі і мало чисельні її носії. Тому попередній варіант вирішення проблеми для другої групи демографів є найстрашнішим сценарієм. Порятунок вони шукають у пропагандистських, економічних, соціальних і політичних механізмах, які можуть змусити західних жінок більше народжувати.

Дата добавления: 2015-05-23