Чиказька соціологічна школа

Білет 23

Соціально-демографічна структура суспільства

Це результат накладення демографічних структур на соціальні. Статистичними параметрами є народжуваність, смертність, шлюбність, розлучуваність, міграційний обмін населення.

Для соціолога під час вивчення соціально – демографічної структури

населення значний інтерес представляє співвідношення вікових груп. Якщо кількість осіб 15–59 років більше, або дорівнює кількості людей

старшого і похилого віку, то така структура буде прогрессивною. Як

прогресивна розуміється також структура, де частка осіб, молодших 16 років, перевищує частку осіб 60 років і старше.

Сутність соціальної структури суспільства як сукупність взаємозв’язаних і взаємодіючих упорядкованих стосовно одна одної соціальних спільнот, прошарків, груп, а також відносин між ними.

Соціальні спільноти — це такі спільноти, що реально існують і є емпірично зафіксованими сукупностями індивідів, котрі характеризуються відносною цілісністю як самостійні суб’єкти соціальних дій та поведінки, мають певний кількісний склад, достатньо міцні зв’язки, виконують ту чи ту спільну діяльність.

Соціальні спільноти є особливим рівнем організації суспільства. Вони виникають і формуються на основі культурно-історичної самобутності людей, їхніх родинних зв’язків та подібності стадій життєвого циклу, територіально-регіональних ознак, а також ситуативно — для виконання спільних дій. Спільнотами є народи, нації, класи, сім’ї, політичні партії, колективи, соціально-професійні групи.

Соціальна структура суспільства репрезентована насамперед соціальними групами. Соціальна група — це сукупність людей, які об’єднані будь-якою ознакою (спільним простором, діяльністю, економічними, демографічними, психологічними та іншими характеристиками), взаємодіють у певний спосіб на основі взаємовизнаних очікувань.

В якості генеральної сукупності демограф. структури сусп. виступає народонаселення – це сукупність людей, які безперервно відтворюють себе.

Народонаселення являється першою умовою життя та розвитку суспільства.

Пришвидшені чи сповільнені темпи сусп. розвитку залежать від таких демографічних показників, як загальна чисельність, її щільність, темпи росту, статевовікова структура.

Народонаселення не просто заповнює собою ввесь соціальний простір, але нерозривно пов’язане зі всіма іншими компонентами єдиного соціального організму.

Чиказька школа була першою інституційної академічної школою в північноамериканської соціології. По суті справи, протягом першої третини XX століття Чиказька школа і була в основному соціологією США. Школа спиралася в світоглядному плані на протестантську релігійну традицію, що переважає в американській життя, в соціальному плані - на ідеї реформізму, а в гносеологічному - на емпіризм. Значний вплив на методологічні позиції школи зробила філософія прагматизму, автор якої - Джон Дьюї також працював в ці роки в Чиказькому університеті.

Школа виникла на базі першого у США департаменту соціології, організованого з моменту створення нового університету в Чикаго в 1892 році.

Чиказька соціологічна школа в період з 1915 року до початку 30-х років сформувала інтегральну і кумулятивну програму проведення заснованих на місцевих проблеми досліджень, які зробили в свій час дуже сильний враження. Незважаючи на що були в цій програмі слабкі місця, вона стала важливим етапом у інституціалізації соціології та емпіричних досліджень і мала довгострокове значення і вплив.

З діяльністю Чиказької школи пов'яза на поява першого в США спеціалізованого соціологічного журналу в 1898 році (American journal of sociology). У журналі були широко представлені напрямки досліджень, характерні для даної школи: життя етнічних груп іммігрантів у США (японців, чехів, італійців, шведів, німців, євреїв, китайців, естонців); положення чорношкірих американців і ставлення до них, включаючи рабство, пресу, сім'ю, теологічні семінарії, забобони, расову свідомість і бірасовие організації; такі аспекти соціології сім'ї, молоді та статі, як становлення особистості, соціальна самоізоляція, ігрові руху, дезорганізація сім'ї, жіноча мобільність, контроль над народжуваністю, міжнаціональні шлюби, розлучення, демографічна поведінка.

Головним завданням школа поставила наукове забезпечення рішень, прийнятих місцевими органами влади, зокрема муніципальною владою Чикаго. в переліку її досліджень значне місце займали такі проблеми, як девіантна і маргінальне поведінку, що вивчається на прикладі роботи в'язниць графств, суду для неповнолітніх, виконання закону про бідність. Об'єктом дослідження були пенітенціарна система, життя в готелях, бродяги, міські райони пороку, банди, самогубства, психічні захворювання, «сухий закон», релігійні секти. • Ще один значний пласт дослідної роботи чиказьких соціологів - формування громадської думки та ефективність соціальних процесів в умовах інтенсивної урбанізації. Тому ними активно вивчалися засоби масової інформації; колективне самовираження та культурні зміни як результат діяльності газет, релігійних організацій, кіно, радіо; економічні фактори та інститути, такі, напри-мep, як мережа великих універмагів, валютний ринок, страйку, динаміка цін на землю. Багато уваги приділялося етнічним трупам. Так, широку популярність здобули роботи з вивчення єврейського гетто в Чикаго, фінською громади в Мічігані, поселень менонітів в Канзасі.

Засновником і першим деканом факультету соціології Чиказького університету був Албіон Смолл. Першими лідерами, що створювали соціологічну школу в Чикаго, були також Дж. Вінсент, Ч. Хендерсон, У. Томас. Свій значний внесок внесли до становлення школи також Л. Уорд, У. Самнер, Ф. Гіддінгс, Е. Росс, Ч. X. Кулі. У рамках школи сформувалося кілька поколінь дослідників.

Школа існує і користується високою професійною репутацією і сьогодні. Однак з кінця 30-х років вона втрачає своє виняткове, монопольне становище в соціологічної науці США. Причинами цього стало, з одного боку, розвиток соціології в інших центрах, а з іншого - відхід а 1934 тодішнього лідера школи Р. Парку, що виникли розбіжності щодо методів досліджень і криза концепції локалізму як головного напрямку розвитку американської соціології. На той час в Чикаго не було загальновизнаних великих теоретиків рангу Сорокіна або Лазарсфельда. У країні в цей час значне визнання отримали Колумбійський університет і Гарвард. Активно розвивалися соціологічні департаменти і в інших американських університетах.

Головна тематика Чиказької соціологічної школи сьогодні - урбаністична соціологія, проблеми соціальної навколишнього середовища.

Дата добавления: 2015-05-23