Біографія

Народився у селі Сріблянка Бахмутського повіту Катеринославської губернії (нині Артемівський район Донецької області) в сім'ї відставного унтер-офіцера, сільського наймита Юхима Олексійовича та Наталії Яківни Шаповалів.

Член РУП (з 1901), видавець і співредактор журналу «Українська Хата» (1909 — 1914), один з організаторів і лідерів УПСР і член її ЦК; голова Всеукраїнської Лісової Спілки, член Центральної і Малої Рад (1917 — 18), міністр пошт і телеграфу в уряді В. Винниченка (після 3 Універсалу), співавтор 4 Універсалу, комісар Київського повіту, генеральний секретар, згодом голова Українського національного союзу (14. 11. 1918 — січень 1919), співорганізатор протигетьманського повстання (1918), міністр земельних справ в урядіВ. Чехівського за Директорії (грудень 1918 — лютий 1919); з лютого 1919 в Галичині, де уряд ЗУНР за його соціалістичну демагогію та підбурювання до державного перевороту не дав йому дозволу на перебування.

Закон Директорії УНР за підписом міністра М. Шаповала

Згодом у еміграції, секретар дипломатичної місії УНР у Будапешті (1919 — 20), потім у Празі, де, користуючися з підтримки Т. Масарика, розвинув жваву громадсько-політичну і культурну діяльність: гол. Українського Громадського Комітету (1921 — 1925), співтворець українських вищих шкіл у Празі, Української Господарської Академії в Подєбрадах, Українського Високого Педагогічного Інституту ім. М. Драгоманова, організатор Всеукраїнського Робітничого Союзу в Чехословаччині, голова Українського Соціологічного Інституту в Празі; видавець і редактор місячника «Нова Україна» (1922 — 28). Після 4 з'їзду УПСР (12. 5. 1918) належав до фракції «центральної течії», в еміграції очолював УПСР і засуджував діяльність її «закордонної делегації» у Відні; був у опозиції і гостро поборював Уряд Української Народної Республіки в екзилі.

Помер у Ржевницях біля Праги і там похований.

Дата добавления: 2015-05-23