Сутність і структура політичного режиму

Політичний режим розкриває характер відносин між державою і громадянами, вищими органами державної влади (главою держави, урядом, парламентом, вищими судовими органами), державою та органами регіонального і місцевого самоврядування, а у федеративних державах — між державою і суб'єктами федерації, державою і партіями; правлячими елітними групами й опозицією, виборчою системою і формою державного правління, партіями і групами тиску, ідеологічними та неідеологічними формами політичного процесу.

Сутність політичного режиму визначається тим, що у державі є пріоритетним — права держави чи права особистості; якою мірою держава визнає, гарантує, обмежує чи фальсифікує права, передбачені Загальною декларацією прав людини та різноманітними міжнародними конвенціями, що стосуються механізму реалізації сукупності політичних, громадянських, соціально-економічних і соціально-культурних прав; чи порушує держава права людини (мотиви, форми, масштаби порушення).

Структура. Оскільки політичний режим виступає функціональним аспектом політичної системи суспільства, то його структуру складають ті самі елементи, що й структуру політичної системи. Це передусім політичні інститути — держава та її структурні елементи, політичні партії, громадські організації, органи місцевого самоврядування, засоби масової інформації, а також політичні відносини, політичні норми, політична культура в їх функціональному аспекті. Щодо держави йдеться не просто про структуру, а про характер відносин між її елементами, способи формування органів державної влади, стосунки держави із громадянами, створення нею умов для реалізації прав і свобод особи тощо. Політичні партії виступають елементами політичного режиму у взаємодії між собою, тобто як певна партійна система. Громадські організації є складовими політичного режиму як групи тиску.

На основі структурних елементів політичного режиму виокремлюються його основні ознаки: спосіб формування вищих органів державної влади; наявність чи відсутність і характер поділу державної влади; характер партійної системи; становище і роль громадських організацій у суспільстві; розвиненість і поширеність місцевого самоврядування; реальність прав і свобод особи; роль ідеології в суспільстві.

Вищі органи державної влади (глава держави, парламент, уряд, вищі суди) можуть формуватись шляхом виборів або призначення. Одні з них (парламент, часто — президент) обираються безпосередньо громадянами, інші (уряд, вищі суди) формуються виборними органа­ми. Вибори можуть бути як демократичними, проводитися на основі принципів демократичного виборчого права, так і формальними — неальтернативними.

Партійна система може бути альтернативною — передбачати можливість зміни політичних партій при владі за результатами демократи­чних процедур, або неальтернативною — забезпечувати панування однієї партії, унеможливлювати її зміну при владі іншою.

Місцеве самоврядування як самостійна діяльність жителів окремої адміністративно-територіальної одиниці з вирішення питань місцевого значення тією чи тією мірою існує в кожній державі. В одних країнах воно діє тільки на рівні невеликих населених пунктів, в інших — по­ширюється на всі рівні адміністративно-територіального поділу. Органи місцевого самоврядування можуть наділятися значною автономією щодо державних органів, а можуть перебувати у повній залежності від них чи під їхнім жорстким контролем.

Ті чи ті права і свободи особи як людини і громадянина теоретично визнаються і формально (законодавчо) закріплюються в кожній державі. Реальне користування індивідами законодавчо закріпленими правами і свободами залежить від багатьох чинників — економічних, соціальних, політичних, культурних, організаційних, правових. За різ­них типів політичного режиму права і свободи особи забезпечуються з неоднаковою повнотою, наголос у проголошенні й гарантуванні прав і свобод робиться на різних їх групах.

Важливою характеристикою політичного режиму є його легітимність (від лат. legitimus — законний). За прямого значення цього терміна легітимним є той політичний режим, який встановлений закон­ним шляхом і спирається на закони.

Дата добавления: 2015-05-23