Виборча система сучасної України. Однопалатний парламент -- верховная рада (450 місць)

Однопалатний парламент -- верховная рада (450 місць). 225 депутатів обираются за мажоритарною системою, 225 -- за пропорційною з барьером у 5%. Строк депутатских повноважень -- 5 років.

Вибори в ВР:

Пропорційна основа. Рівне виборче право (1 голос у кожного), пряме (безпосер голосування), добровільні, вільні, таємні, особисті (голосує тільки сам за себе).

Активне право – 18 років. Пасивне – 21 рік.

Виборчий процес включає такі етапи:

1) складання списків виборців; 2) утворення територіальних виборчих округів; 3) утворення виборчих дільниць; 4) утворення виборчих комісій; 5) висування та реєстрація кандидатів у депутати; 6) проведення передвиборної агітації; 7) голосування; 8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування; 9) встановлення результатів виборів депутатів.

Існують чергові вибори і позачергові (призначає президент)

- Виборчий процес розпочинається за 120 днів

- Позачергові вибори депутатів відбуваються в останню неділю шістдесятиденного строку з дня опублікування Указу Президента

- 225 теритиоріальних виборчих округів.

- Спеціальні виборчі дільниці утворюються у стаціонарних лікувальних закладах, на суднах, які перебувають у день голосування у плаванні під Державним Прапором України, на полярних станціях України, в установах кримінально-виконавчої системи та в інших місцях тимчасового перебування виборців з обмеженими можливостями пересування.

- Закордонні виборчі дільниці утворюються при дипломатичних та інших офіційних представництвах і консульських установах України за кордоном, у військових частинах (формуваннях), дислокованих за межами України

Президент

Активне – 18. Пасивне – 35.

Висування – само висування або блок чи партія – лише одного кандидата.

- Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років

Вибори Президента України можуть бути черговими, позачерговими (смерть, імпічмент, відставка, здоров’я) та повторними (2 тур і зняття кандидатами себе з виборів)

- Грошова застава вноситься партією (партіями, що входять до блоку), яка висунула кандидата на пост Президента України, або кандидатом на пост Президента України у безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії в розмірі п'ятисот тисяч гривень

- декларація про майно і доходи.

5. Визначення тоталітарного режиму, його головні характеристики.

Тоталіт — с-ма політич панування, за якої держ влада, зосереджена в руках вузького кола осіб, ліквідовує конституційні гарантії прав і свобод особи шляхом насильства, поліцейських методів впливу на населення, духовного поневолення, остаточно поглинає всі форми та сфери життєдіяльності людини. Поняття "тоталітарний" почали вживати критики Муссоліні на початку 20-х років 20 ст., коли в Італії формувалася фашистська система. Але Муссоліні сам підхопив це поняття й проголосив своєю метою створення тоталіт держави. РИСИ режиму: 1)прин­ципова відмова від ідеї прав людини і громадянина; 2)пріоритет партії або держави в системі соціальних цінностей; 3) однопартійна політична система і заборона на існування опозиції; 4)наявність загальнообов'язкової державної ідео­логії; 5) формальність і декоративний характер виборів; 6)прин­ципова відмова від розподілу влади; 7)вождізм, точніше, сакралізація (обожнювання) лідера, який підноситься як наймудріший, непогрішимий, найсправедливіший, який невпинно думає про благо народу. При тоталітаризмі вста­новлюється повний (тотальний) контроль над усіма сфера­ми життя суспільства. Держава прагне буквально «злити» суспільство з собою, повністю його одержавити. Приклада­ми тоталітарного режиму є нацистська Німеччина, фашист­ська Італія, сталінський Радянський Союз, маоїстський Китай.

6. Генеза та еволюція поняття "геополітика": науковий напрям та елемент політичної практики.

Геополітика (від грец - мистецтво управління державою) - політологічна концепція, що вбачає у політиці засадничу, визначальну роль географічних факторів: просторове розташування країни, розмір території, наявність чи відсутність, обмеженість природних ресурсів, клімат, кількість населення. Формування геополітики у самостійний напрям політичних досліджень пов'язане з іменами Фрідріха Ратцеля та Рудольфа Челлена, який є автором терміна геополітика. Геополітика почала формуватися з початку XX ст. в умовах швидкої інтернаціоналізації світових економічних процесів, виходу на світову арену США як провідної держави, визвольних рухів в Азії, а потім і вАфриці. Після першої світової війни (в 1922 році) у Німеччині був створений Інститут Геополітики. Геополітичні концепції німецької школи, яку очолював Карл Хаусхофер, а саме, «теорія життєвого простору» значним чином виправдовували німецьку агресію і розв'язання другої світової війни.^[1] У США і Західній Європі в післявоєнний період геополітика набуває двох нових значень: як геостратегія у вирішенні конкретних зовнішньополітичних та військових завдань; як пояснення районування політичних процесів регіонального і глобального рівнів. На такій основі формувалась концепція стримування СРСР, «теорії доміно» для пояснення процесів у колишніх колоніях. Переважна більшість сучасних політологів визнають роль географічного чинника в політиці, але не вважають його вирішальним.

Дата добавления: 2015-05-23