Крива Лоренца

План.

1. Диференціація доходів населення.

2. Сутність та механізм перерозподілу доходів населення.

3 Сутність державного регулювання доходів та його форми. (СРС).

Вартість життя – це вартість товарів, життєвих благ і послуг, необхідних людині для життя, обчислених у діючих цінах.

Вклад – грошова сума, внесена в ощадний банк на зберігання при певних умовах.

Допомога – одна з форм матеріального забезпечення громадян; грошова допомога, яка надається державою особам, що знаходяться у тяжкому матеріальному становищі.

Індекс вартості життя - показник, що характеризує зміну індексів цін і тарифів фіксованого набору товарів і послуг, які входять до споживання середнього мешканця країни.

Індекс прожиткового мінімуму - це показник, що характеризує вартість мінімально необхідного людині набору благ, життєвих засобів, що дають можливість підтримувати життєдіяльність.

Індексація – один із способів захисту населення від інфляції. Держава збільшує грошові доходи та заощадження громадян відповідно до зростання цін на споживчі товари і послуги. У такий спосіб підтримуються купівельна спроможність і середні доходи населення.

Купівельна спроможність населення – кількість товарів і послуг, які населення здатне придбати за наявні грошові кошти та при рівні цін на товари і послуги, що встановилися.

Платоспроможність – це здатність держави, юридичних і фізичних осіб повністю виконувати свої зобов’язання щодо платежів, наявних у них грошових ресурсів, необхідних і достатніх для здійснення платежів.

Прожитковий мінімум – це величина вартості фінансових коштів і майна, необхідних для нормального фізичного існування працівника і непрацюючих членів сім'ї. Зі зростанням інфляції прожитковий мінімум має підвищуватися шляхом індексації доходів.

Споживчий бюджет – сімейний бюджет, таблиця доходів і витрат сім'ї за певний період часу, найчастіше за місяць, рік.

Споживчий кошик – розрахунковий набір, асортимент продовольчих і непродовольчих товарів і платних послуг, що визначають типовий рівень та структуру місячного (річного) споживання окремою особою або сім’єю. Споживчий кошик є основою порівняння розрахункових і реальних рівнів споживання.

Споживчі товари – види товарів і послуг, які призначенні для кінцевого споживання та особистого, сімейного, домашнього використання.

1)диференціація доходів населення.

Диференціація доходів – це різниця у рівні доходів на душу населення чи на одного зайнятого.

Нерівністьдоходів характерна для всіх економічних систем. Найбільший розрив в рівні доходів передбачається в перехідній економічній системі.

Диференціація доходів вимірюється за допомогою таких показників:

Бісектрисою показано теоретичну можливість абсолютно рівного розподілу доходів. Крива Лоренцо демонструє фактичний розподіл доходів. Заштрихована область вказує на степінь нерівності доходів.

2. Децильний коефіцієнт.

Кд = Дс.б.з.с./Дс.м.з.с.

Дс.б.з.с. – середні доходи 10% найбільш забезпечених сімей.

Дс.м.з.с. - середні доходи 10% найменш забезпечених сімей.

3. Індекс концентрації доходів або коефіцієнт Джині.

Чим вище цей коефіцієнт, тим сильніша нерівність, при вирівнюванні доходів у суспільстві цей показник наближається до нуля.

Мінімальний споживчий кошик включає: харчування на рівні не нижчому ніж фізіологічні норми, найбільш нагальні потреби в білизні, одязі, меблях, господарських речах, предметах санітарії, гігієни, крім того, доход має бути достатнім для оплати життя, комунально-побутових послуг, транспорту, зв’язку та забезпечення мінімальних культурних потреб.

2) сутність та механізм перерозподілу національного доходу і доходів населення.

Полтекономічне визначення диференціації доходів населення: це різниця в доступі до власності і влади різних класів, соціальних верств і прошарків у межах певної економічної системи, що виявляється у рівні їхніх доходів передусім грошових.

Найзагальнішою причиною диференціації в доходах населення за сучасних умов є економічна система капіталізму, побудована на відчуженні переважної більшості населення від власності на засоби виробництва і влади.

Бідність як економічна категорія - це зумовлена рівнем розвитку продуктивних сил і характером економічної системи крайня недостатність наявних у людини, сім'ї, частини населення засобів для задоволення мінімальних матеріальних, соціальних і духовних потреб, а отже, для нормального життя і життєдіяльності.

Кількісним показником рівня бідності є лінія бідності, що означає виражену у відсотках частку населення, сімейний бюджет якої знаходиться нижче певного абсолютного рівня. З погляду структури витрат бідними у США вважаються ті домогосподарства, які витрачають на харчування понад1/3 доходів.

В Україні у1999 р., за офіційними даними, понад 73% населення витрачало на харчування 60% сукупних витрат. Водночас за іншими критеріями (енергетична цінність добового раціону харчування в 2100 калорій, сукупних витрат найбідніших 30 % населення країни в розрахунку на одного дорослого та ін.) рівень бідності значно нижчий. Насправді бідними в країні у 2000 р. Було понад 80% населення. Так ООН виходить із того, що при добовому споживанні нижче 2600 ккал у розвинених країнах починається процес прихованого голодування. В Україні цей показник у 1999 р. Становив 2502 кал, у1990 - 3597.

Межею бідності є законодавчо встановлений рівень грошових доходів окремої людини, сім'ї, частини населення за певний проміжок часу, який дозволяє задовольнити лише мінімальні фізичні потреби. За такою межею внаслідок необґрунтованої економічної політики в Україні опинилося понад 80% населення.

Необхідність перерозподілу національного доходу зумовлюється:

1) значною диференціацією доходів, яка не лише загрожує соціальній стабільності країни, але й гальмує стимули до ефективної праці; 2) такий перерозподіл викликаний потребами у виконанні сучасною державою широкомасштабних соціально - економічних функцій, без яких економічна система не може існувати; 3) перерозподіл національного доходу зумовлений необхідністю підтримки малого підприємництва(через систему державних субсидій), національного виробника, забезпечення плюралізму форм власності тощо; 4) доцільністю розширення громадських робіт, розвитку економічної та соціальної інфраструктури та ін. 5) необхідністю розвивати базові, капіталоємні галузі промисловості; 6) потребою у забезпечення національної оборони та іншими причинами

Перерозподіл національного доходу здійснюється через державний бюджет (механізм прямого оподаткування, державного боргу), механізм непрямих податків, пов’язаних із ціноутворенням, "ножиці цін", (через контрактну систему, монопольні ціни), систему грошово - кредитних відносин, оплату послуг частини працездатного населення, зайнятого непродуктивними видами діяльності, ухилення від сплати податків(сфера тіньової економіки).

4) сутність державного регулювання розподілу доходів та його форми.

Державне втручання у процес розподілу доходів зумовлене низкою причин, які призводять до посилення процесу диференціації в доходах населення, зокрема викликають необхідність перерозподілу національного доходу.

До таких причин у контексті полтекономічного аналізу належать:

1) приватна капіталістична власність та оснований на ній механізм вільної ринкової конкуренції;

2) колективна капіталістична власність та оснований на ній механізм монополістичної (в т. ч. Олігополістичної) конкуренції.

3) про монополістичний характер розвитку державної власності на засоби виробництва, який призводить до перекачування частини додаткової вартості із державного сектору у недержавний;

4)брак високо прогресивної шкали оподаткування доходів;

5) значний розвиток тіньової економіки;

6)інфляційні процеси в економіці, які найвідчутніше справляють негативний вплив на доходи бідних верств населення;

7) наявність економічних криз в економіці, масового безробіття;

8) необхідність дотримання оптимального співвідношення між ефективністю суспільного виробництва і певною справедливістю економічної системи, порушення якого або загострює соціально - економічні суперечності, або призводить до послаблення стимулів до праці;

9) діяльність іноземних компаній, передусім транснаціональних корпорацій на території країни, які викачують значну частку прибутків.

Державне регулювання розподілу доходів можна визначити як сукупність форм та методів впливу органів державної влади на рух ВВП, на рівень трудових доходів, передусім, заробітної плати, з одного боку, та нетрудових доходів, насамперед прибутку, ренти і відсотка з другого боку. Основними напрямами такого регулювання є політика доходів та соціальний захист.

Альтернативні джерела літератури.

1. Мочерний С. В. Політична економія: Навч. Посіб. - К.: Знання - Прес, 2002./497-524/.

2. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник/ Г. Н. Климко, В. П. Нестеренко та ін. - К.: Вища шк.. - Знання, 1997./ 412 -431/.

3. основи економічної теорії: Підручник/А. А. Чухно, П. С. Палкін та ін. -К.: Вища шк., 2001. / 374-395/.

4. Панчишин Степан макроекономіка: навч. Посібник. -К.: Либідь, 2002. /75-98/.

Тематика рефератів.

1. Родинний розподіл доходів.

2. Податки і соціальні виплати.

3. Державна політика доходів

Дата добавления: 2015-05-23