Запитання та завдання для обговорення. 1. Ступені генезису і обєктивні основи розвитку світового господарства

План.

1. Ступені генезису і обєктивні основи розвитку світового господарства.

2. Міжнародний поділ праці та процес інтернаціоналізації суспільного способу виробництва.

3. Міжнародна економічна інтеграція.(СРС)

1) ступені генезису і обєктивні основи розвитку світового господарства;

2)Міжнародна економіка поєднує два поняття:

1. Поняття світового господарства;

2. Поняття міжнародних економічних відносин.

Світове господарство складається з соціально-економічних підсистем. Основні підсистеми визначаються такими критеріями:

F Рівень характер розвитку продуктивних сил;

F Специфіка багатоукладності економіки;

F Особливості державного регулювання господарського життя.

Для того, щоб віднести конкретну країну або групу країн до певної соціально-економічної системи, потрібна наявність усіх трьох згаданих критеріїв.

Організаційно-економічна система сучасного світового господарства визначає регіональної та функціональної під структур.

Регіональна підструктура світового господарства представлена економічним об’єднанням країн, що ґрунтуються за територіальним принципом. За територією: ЄС, ЕРТА, економічна комісія для Європи. У функціональній під структурі сучасного сільського господарства слід виділити спеціалізовані економічні об’єднання: комісія ООН з питань природ населення.

Економічні засади розвитку світового господарства, що закладаються у сфері обігу, починають виявлятися вже на етапі творення місцевого ринку, повязаному з першим великим суспільним поділом праці, що збігався в часі з мідним, бронзовим та раннім періодом залізного віфку.

Другий великий суспільний поділ праці зумовив появу грошової форми вартості та вихід торгового обміну за межі місцевого ринку на рівень регіонального.

Третій великий суспільний поділ праці, що полягав у відокремленні торгівлі від землеробства і ремесла, сприяв подальшому залученню різноманітних господарських одиниць то товарообміну, пізніше - прискореному розвитку простого товарного виробництва і, як наслідок, зумовив переростання регіональних ринків у регіонально - світові.

Наприкінці 2001 року на нашій планеті з чисельністю населення понад 6 млрд. Чол. Існувало близько 230 країн, населення яких,за даними американських учених, розмовляло майже 7 тис. Мов.

Держави планети перебувають на різних щаблях суспільного розвитку. Більшість із них функціонує в докапіталістичних формаціях, поєднуючи елементи первісного, рабовласницького, феодального способів виробництва.

До промислово розвинених країн згідно з класифікацією ООН у середині 90 - х рр. Належали близько 25 країн.

Світове господарство - це сукупність національних господарств та економічних відносин між ними, які розвиваються на основі інтернаціоналізації продуктивних сил та техніко - економічних відносин, а отже, інтернаціоналізації технологічного способу виробництва.

До складу міжнародних економічних відносин входять світова торгівля, міжнародний рух капіталу,міжнародні валютні відносини, міжнародна міграція робочої сили, міжнародна економічна інтеграція.

2) міжнародний поділ праці та процес інтернаціоналізації суспільногог способу виробництва.

Міжнародний поділ праці - це інтернаціональна форма суспільного поділу праці, що базується на спеціалізації та кооперації країн у виробництві товарів і послуг, якими вони обмінюються шляхом міжнародної торгівлі.

До промислової революції кінця 18 початку 19 ст. Основою міжнародного поділу праці були природні чинники - відмінності між різними країнами у природно - кліматичних умовах, сировинних ресурсах, географічному положенні та ін.

У період розвитку колоніальної системи більшості слаборозвинених країн поставляла на свтовий ринок одну або дві переважно сировинні культури, що означало монокультурну спеціалізацію.

Після промислової революції міжнародний поділ праці став залежати від рівня розвитку продуктивних сил, особливостей економічного розвитку країни: чим він вищий, тим різноманітніші і глибші форми її зовнішньоекономічних звязків.

Існують три основні форми міжнародного поділу праці, що збігаються з формами суспільного поділу праці: 1) загальна; 2) особлива; 3) одинична.

Відповідно до загальної форми праці в міжнародному поділі праці країни - експоретри поділяються на індустріальні, сировинні та аграрні. Згідно із особливою формою у міжнародній торгівлі розвиається міжгалузевий обмін готовими виробами. Одинична форма міжнародного поділу праці означає спеціалізацію країни на виготовленні окремих деталей, та вузлів певного складного товару.

В основі поглиблення міжнародного поділу праці лежить процес інтернаціоналізації продуктивних сил, які є однією із сторін суспільного способу виробництва.

Інтернаціоналізація суспільного способу сиробництва включає процес інтернаціоналізації продуктивних сил і економічної власності або інтернаціоналізації капіталу (за умови панування капіталістичного способу виробництва).

Інтернаціоналізація продуктивних сил може розглядатися у контексті продуктивного формування однакових елементів, сторін у взаємодії людини з природою(оскільки така взаємодія у процесі праці є змістом продуктивних сил), з одного боку, і як процес інтернаціоналізації кожного елемента системи продуктивних сил - людини(у даному разі людини - працівника, її робочої сили), науки, засобів праці, предметів праці, інформації, сил природи що використовуються людьми, форм і методів організації виробництва, з другого боку.

Процес інтернаціоналізації людини (як основної продуктивної сили) виявляється: 1) у поступовому поширенні загальноосвітнього рівня робочої сили та підвищення її кваліфікації; 2) у посиленні міграційних процесів, здебільшого до розвинених країн світу, де робочо сила пристосовуєтьсядо нових умов виробництва; 3) під час вивезення капіталу транснаціональними корпораціми у підприємницькій формі, тобто будівництві заводів і філіалів цих корпорацій у інших групах країн, шляхом поступового впровадження єдиних умов продажу робочої сили та її використання, що регулююється з боку Міжнародної організації праці та ін.

Іншою стороною інтернаціоналізації суспільного способу виробництва є порцес інтернаціоналізації відносин економічної власності або капіталу, якщо йдеться про капіталістичний спосіб виробництва. Інтернаціоналізація капіталу - це процес взаємопереплетіння і обєднання різних форм національного та інтернаціонального капіталу.

Питання винесені на самостійне опрацювання студентами.

3)міжнародна економічна інтеграція;

Міжнародна економічна інтеграція означає процес поступового зближення і взаємодії (взаємопроникнення, взаємопереплетіння тощо) національних господарств двох і більше країн, спрямованих на створення єдиниої національної економічної системи, у тому числі єдиного господарського механізму.

Міжнародна економічна інтеграція є найвищою формою процесу інтернаціоналізації технологічного способу виробництва(і, передусім, продуктивних сил) і капіталу. Це зумовлене тим, що вона охоплює такий важливий механізм економічної системи, як господарський механізм, в якрму є не оише базисні, але й надбудовчі елементи суспільно - економічної формації. У кінцевому підсумку міжнародна економічна інтеграція поширюється на всі надбудовчі підсистеми суспільних відносин - соціальні, правові, політичні, культурні, ідеологічні, національні тощо, що призводить до утворення цілісних національних деожав конфедеративного і навіть федеративного типу.

Міжнародна економічна інтеграція спочатку розвивалася, здебільшого, на галузевому рівні, що у межах Західної Європи знайшло своє втілення у розвитку Європейського обєднання вугілля і сталі(ЄОВС), Європейського співтовариства з атомнолї енергетики(Євроатом), відтак охоплювала сферу торгівлі(прикладом якої є утворення Європейської асоціації вільноїторгівлі - ЄАСТ, "Спільного ринку") і, зрештою, поширювалась на інші елементи економічної системи.

Нині у межах світового господарства налічується близько 100 інтеграційних угрупувань. Найрозвиненіший із них Європейський Союз.

Альтернативні джерела літератури.

1. Мочерний С. В. Політична економія: Навч. Посіб. - К.: Знання - Прес, 2002./637 - 652/.

2. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник/ Г. Н. Климко, В. П. Нестеренко та ін. - К.: Вища шк.. - Знання, 1997./ 470 503/.

3. Основи економічної теорії: Підручник/А. А. Чухно, П. С. Палкін та ін. -К.: Вища шк., 2001. /520 - 236/.

4. Панчишин Степан макроекономіка: Навч. Посібник. -К.: Либідь, 2002. /435-439/.

Тематика рефератів.

1. Європейський союз та його місце у світовій економіці.

2. Характеристика сучасної організаційно - економічної структури світового господарства.

3. Традиційні та стратегічні МЕВ.

1. Які загальнолюдські соціально - економічні цінності сприяють розвитку свтових економічних звязків?

2. Охарактеризуйте ступені становлення світового господарства та основні етапи його розвитку.

3. Розкрийте основні складові поняття "свтове господарство".

4. Які основні ознаки розвинених країн світу?

5. Що озаначає міжнародна кооперація?

6. У чому сутність міжнародної економічної інтеграції?

7. Розкрийте значення міжнародного поділу праці в системі світового господарства та його основні моделі.

Дата добавления: 2015-05-23