Суть підприємництва та його роль в ринковій економіці. Закон України «Про підприємство»

Класифжащя підприємств за розмірами.

За розміром підприємства розрізняються як малі, середні та великі. Перехід до ринкової економіки передбачає оптимальне поєднання великих, середніх і малих підприемств. До малих тдприемств українським законодавством віднесено підприемства з кількістю зайнятих 15—200 осіб залежно від галузі або виду діяльності. Малі гпдприемства засновуються на будь-якій формі власності та здійснюють діяльність у виробничій, комерційній, фінансовій, страховш та інших сферах. Малі підприємства відіграють важливу роль у ринковій економіці. Вони роблять її гнучкою, активно впливають на кон'юнктурні зміни, за­безпечують насичення ринку товарами, послугами, сприяють по­слаблению монополізму.

Середш підприемства здійснюють виробництво невеликої, стійкої номенклатури виробів у значних кількостях.

Великі тдприемства виготовляють масову продукцію стабільного асортименту, здійснюють великомасштабне фінансування у розробку науково-техшчних проектів. Вони існують з багатьох причин, але найважливіші полягають у тому, щоб використати переваги, зумовлені зростанням масштабів виробництва. До великих, як правило відносять підприемства з кількістю зайнятих понад 1000 осіб.

Спорщненою функціею великих підприемств є мобілізація ресурсів для виробництва.

Підприемства класифікують також за сферою, видом господарської діяльності. Зумовлене це тим, що існуе суспільний поділ праці, відповідно до якого утворюються підприемства сільськогосподарські, промислові, будівельні, транспортні, фінансові, торгівельні, наукові, сфери обслуговування. Виходячи з цього підприємства різних галузей можна згрупувати за видом діяльності: виробничі, фшансові, посередницькі, страхові.

Сутність підприємництва, його ознаки і функцн. Підприємець є одним з людських факторів виробництва, без якого ринкова економіка не можлива.

Також необхідно і важливо відрізняти підприємництво від ме­неджменту, а підприємця від менеджера (керівника). Підприємець — це самостійний агент ринку, котрий діе на свій страх і ризик, під особисту відповідальність за результати бізнесової діяльності. Менеджер — найманий пращвник, який організовуе рекламацію завдань, поставлених підприємцем.

Підприємець зазвичай є власником капіталу, а також тією чи іншою мірою менеджером.

Щодо суспільної функції підприємця, то вона зводиться до вивчення потреб сусшльства та їх задоволення. У ринковій економіці саме пщприемець першим повинен розгадати, які товари та послуги завтра знадобляться покупцям.

Діяльність підриємця дає суспільству такі переваги. По-перше, підприємець, як правило, завжди мае можливість досягти кращих результатів, тому що він е висококваліфікованим спеціалістом, який добре знае свою справу. Саме вміння примножувати багатство, розкривати і розвивати свої здібності та здатнють інших людей до творчості, раціонального використання наявних ресурсів вигідно вирізняе його в суспільстві. По-друге, підприємець може краще працювати на споживача. Прогнозуючи його запити, підприемець намагається виходити не тільки з поточних, а и з майбутніх потреб і спрямовувати суспільне виробництво на їх задоволення. По-трете, лише підприемець здатний організовувати суспільне виробництво таким чином, щоб витрачені ресурси дали найбільшу віддачу. Отже, задоволення суспільних потреб тут досягаеться найефективжшим способом.

Отже, підприємництво - це багатопланове явище, що може бути описании з економічної та політичної точок зору.

Підприемпицтво — це самостшна господарська діялъністъ громадян, що спрямована на отримання прибутку (доходу) / здійснюєтъся від свого імені на власний ризик та на свою особисту майнову відповідалъністъ чи юридичній особи — підприємства. Щодо Закону УкраТни «Про підприемництво», то там зазначено, що підприємництво — це самостійна ініціатива, систематична на власний ризик діяльнють з виробництва продукції, виконання ро6іт, надання послуг та заняття торгівлею з метою отримання прибутку. Якщо діяльшсть фізичних або юридичних осіб не пов'язана з отриманням прибутку, то вона не може вважатися шдприемницькою. Сучасна економічна наука вивчае підприємництво як вид діяльності, в основу якого покладені такі ознаки:

і) свобода вибору термінів і методів діяльності, самостійність у прийнятті рішень;

2) постійна наявшсть фактора ризику;

3) оріентація на досягнення комерціиного успіху;

4) інноващйний характер діяльності.

Підприємництво — не лише особливий вид діяльності, а и певний стиль і тип господарської поведінки, яким притаманні:

• ініціативність і пошук нетрадицжних рішень у сфері бізнесу;

• готовнють наражатися на ризик;

• гнучкють і постійне самооновлення;

ці'леспрямоважсть і наполегливість у бізнесовій діяльності.
Крім того, підприємництво - це комплекс особливих функцій, що виконуються в економщі, спрямований на забезпечення розвитку та вдосконалення господарського механізму, постійне оновлення економіки господарюючих суб'ектів, створення інноваційного поля діяльності. Сучасна економічна література виокремлюєт три головних функції сфери підприемницької діяльності:

• ресурсну (формування і продуктивне використання капіталу, трудових, матеріальних та жформацжних ресурсів);

• організаційну (організація маркетингу, виробництва, збуту і
реклами та шших господарських прав);

• творчу (новаторські ідеї, генерування та активне викорис­тання інщіативи, уміння ризикувати).

із зазначеного вище випливае такий важливий висновок: під-нриемництво мае завжди супроводжуватись науково-технічною, організаційною і комерційною, економічною творчістю, новими підходами до вирішення господарських завдань; воно зумовлюе особливий, антибюрократичний стиль господарської поведінки, підвалинами якої є, з одного боку, постійний пошук нових можливостей і ресурсів, а з іншого - персональна відповідальність та наслідки своєї діяльності.

В Україні суб'ектами підприемницькоУдіяльності можуть бути:

— громадяни України, шших держав, не обмежені законом правоздатності та діездатності;

- юридичні особи всіх форм власності, установлених Зако­ном України «Про власнють».

Об'ектами підприемницької діяльності є товари, продукти, послуги.

Підприемницька діяльність здійснюеться згідно з чинним законодавством:

• без використання найманої праці;

• з використанням найманої праці;

• без утворення юридичної особи;

з утворенням юридичної особи.

Одержання прибутку — дуже важлива мета для підприємця. Однак це не самоціль. Для нього головне — використання прибут­ку для більшого його зростання шляхом розширення, модернізацй, структурноі перебудови виробництва. В умовах пщприемництва змінюеться співвщношення між матеріальною зацікавленістю і мотивацією трудової діяльності. Для підприємця остання висувається на перший план.

Крім того, підприємництво мае грунтуватися на певних економічних важелях, які б реально забезпечували, а не просто декларували самоврядування, свободу господарського вибору, можливість інвестування доходу тощо. іншими словами, мае існу-вати ринково-конкурентний режим господарювання. Необхідна також система чинних законів, які б захищали підприємництво и забезпечували стабільне ринкове середовище та стійкі «правила гри» на ринку.

Актуальною рисою шдприемництва єпрозорість його виробничо-комерцшної діяльності відповідно до чинного законодавст­ва та принципово добросовісної конкуренції.

Сьогодж стае очевидним, що становления та розвиток підпри­емництва в Україні, формування сприятливого конкурентного середовища неможливе без аналізу світового досвіду підприемництва, а саме досвщу США, Японії, Німеччини та інших розвинутих країн, що дозволить зробити узагальнення,

Проблеми розвитку цивілізованого підприємництва в Україні. Створення умов становления та розвитку национального підприемництва, у першу чергу дрібного, малого та середнього бізнесу, е головним напрямом політики ринкової трансформації економіки України. Світовий досвід і практика господарювання доводять, що саме існування і взаемодія великих, середшх, малих і дрібних підприємств, їх природне регулювання (в тому числі і за рахунок співробітництва) становлять характерну рису ринкової економіки.

Найважливішими об'ективними умовами розвитку підприемнимцтва в Україні е наявшсть ринкових відносин і різноманітних форм власності, економічна свобода та самостійність товаровиробників і діездатність товарно-грошового мехашзму; розвиненість фінансово-кредитної системи; послідовність і стабільність економічної та соціальної політики держави; наявність розвинутої інфраструктури підтримки підприемництва, сформованість економічноі культури та позитивний соціальний фон підприемницької діяльності.

Негативно впливають на розвиток дрібного і малого бізнесу такі стримуючі фактори, як загальний спад виробництва, зростання цін, низький рівень платоспроможності населения, надмірний контроль за Діяльшстю суб'ектів підприемництва з боку державних органів виконавчої влади, корупція, рекет тощо.

Результати досліджень показали, що основними причинами, які стримують розвиток дрібного і малого пщприемництва в Україні, е:

• недосконалють законодавства з питань розвитку дрібного та малого бізнесу, як іпідприемництва в цілому;

• високі податки, що примушуе деяких суб'ектів дрібного малого пщприемництва йти в тіньову економіку;

• недостатня державна фшансово-кредитна підтримка дрібних і малих пщприемств;

• вщідсутність діевого механізму реалізаії державної політики
з підтримки дрібного та малого бизнесу;

• недосконалість системи обліку та статистичної звітності дрібних і малих пщприємств;

• обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення;

• недосконалють системи шдготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для підприемницької діяльності;

• відсутність стимулів для інвестищй;

• психолопчне несприйняття позитивної ролі підприемців у ринкових перетвореннях серед окремих верств населения.

На наш погляд, основними напрямками подальшого розвитку дрібного та малого підприемництва в Україні в найближчій перс­пективі е:

1) формування належної законодавчої бази, сприятливої для розвитку дрібного та малого бізнесу;

2) удосконалення фшансово-кредитної підтримки;

3) забезпечення матеріально-технічних та інноваційних умов для розвитку дрібних і малих підприемств;

4) інформащйне та кадрове забезпечення бізнесу;

5) стимулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів дрібного і малого підприемництва.

Формування відповідної законодавчої бази розвитку дрібного і малого підприемництва передбачае встановлення правових гарантій для забезпечення свободи та захисту приватної власності; знищення правових суперечностей та скасування положень, що стримують розвиток приватної ініціативи; створення бшьш спри-ЧИіИВОГО податкового, інвестищйного, цінового режимів для об'ектів дрібного та малого підприемництва; впорядкування механізму державного регулювання та контролю підприемницької діяльності, подолання тіньового підприемництва.

Дата добавления: 2015-05-23