Економічні функції держави у розвинутих країнах

Держава та її економічні функції.

Поняття економічних функцій держави. Економічна діяль­ність держави реалізується в сукупності конкретних видів діяль­ності, тобто функцій. Функції класифікують за певними ознаками, видами і цілями діяльності, за джерелами фінансування, за характером заходів (економічні, адміністративні, стимулюючі, об­межені, національні тощо), за обсягом і розподілом діяльності (уся економіка чи певна сфера, довгострокові і короткострокові) і т. ін.

Найбільш розповсюдженою є класифікація за сферою дії: внут­рішні і зовнішні функції. Внутрішні функції — це напрями діяль­ності держави щодо суспільства в економічній, політичній, ідео­логічній, соціальній та інших сферах. Зовнішні функції — це на­прями діяльності щодо інших держав у сфері забезпечення еко­номічних інтересів даної держави і суспільства.

Базовою характеристикою для класифікації функцій є вид діяль­ності. У кожному конкретному виді діяльності певним чином присутні і поєднуються характеристики різних видів діяльності.

Складність завдань, що постають перед державою, визнача­ють і множинність функцій, через які реалізується діяльність держави. Скласти певний перелік функцій держави неможливо. Водночас є основні функції держави, які забезпечують нормальне функціонування і розвиток економіки.

Трансформаційні процеси переходу від централізовано-планової до соціальне орієнтованої ринкової моделі функціонування і розвитку національної економіки об'єктивно вимагають адекват­них цілеспрямованих дій з боку держави, яка в перехідних умо­вах виконує крім загальних функцій цілий ряд специфічних.

До специфічних функцій перехідного періоду можна віднес­ти такі:

• розробка і здійснення стратегії соціально-економічного роз­витку країни;

• структурно-технологічні, інституціональні та інші перетво­рення, визначення місця і ролі країни в системі геоекономічних відносин;

• цілеспрямоване формування державного сектору економіки;

• розподіл і перерозподіл певної частини валового внутріш­нього продукту (ВВП);

• національне регулювання економічних і соціальних процесів;

• проведення гнучкої зовнішньоекономічної політики;

• створення загальної законодавчої і правової бази для суб'єктів ринкової економіки.

1. Забезпечення правової бази та суспільної атмосфери, що сприяють ефективному функціонуванню ринкової системи. Ще А. Сміт стверджував, що держава є гарантом і захисником прав власності, цілісності національного суверенітету, законності і правопорядку, стабільності національної валюти. Білышсть цих функцій можна віднести до «передекономічних», бо без їх реалізації стабільний і ефективний ринок неможливий. Необхідна правова база передбачає такі засоби, як надання законного статусу приватним підприемствам, визначення прав приватної власності и гарантоване дотримання контрактів.

2. Захист конкуренції. Конкуренція є основним регулюючим механізмом у капіталістичній економіці, силою, яка підкорюе виробника і постачальника ресурсів диктату покупця чи суверенітету споживача. За конкуренції саме рішення багатьох покупц1в і продавцов щодо попиту і пропозиції визначають ринкові ціни.

3. Перерозподіл доходу та національного богатства. Ринкова система веде до нерівності у суспільстві: ті, що володіють значними капралами, земельними площами, мають великі доходи, і ті, що — досить незначні, крім того люди похилого віку, з фізич-
мими чи розумовими вадами, безробітн1 взагалі не мають доходів
в умовах ринкової системи. Ринкова система породжуе значку
нерівність у розподілі грошового доходу й, відповідно, у розпо-
ділі національного продукту між індивідуальними домогосподарствами. Держава виконує завдання щодо зменшення нерівності доходів у суспільстві. Уряд упорядковує структуру розподілу доходів шляхом ринкового втручання, тобто шляхом індикації цін. Зако-
нодавство щодо мінімальних ставок заробітної плати є прикла­дом того, як уряд фіксує ціни з метою підвищення доходів певних груп населения.

4. Коригування розподілу ресурсів для зміни структури націоналъного прибутку. Різке порушення функціонування ринку пов'язуеться з такими негативними явищами: ринкова система виробляє не ту кількість певних товарів і послуг, неспроможна взагалі
виділити будь-які ресурси на виробництво деяких товарів і по­слуг, випуск яких є економічно виправданим. Застосовуються два типи коригуючих заходів: законодавство та спеціальні податки, за допомогою яких уряд покладає на фірму-порушника побічні
ефекти чи витрати.

Держава здійснюе перерозподіл ресурсів на суспільні блага. В економіці, де існуе певна зайнятість, перед державою постає зав­дання вивільнення ресурсів, що застосовуються у виробництві товарів індивідуального споживання, для спрямування іх у вироб­ництво суспільних благ. Підприємства, домогосподарства обкладаються податками, тим самим виключається частина їх потенційної купівельної спроможності. Податки зменшують попит на товари і послуги індивідуального користування, що, в свою чер­ту, викликає зниження приватного попиту на ресурси. Передаючи купівельну спроможність приватних економічних агентів виробництву, податки вивільняють ресурси із приватної сфери їх застосування. Уряд, витрачаючи податкові надходження, може спрямувати ці ресурси у виробництво суспільних благ і послуг. Держава свідомо перерозподіляе ресурси для здійснення значних змін у структурі національного продукту країни.

5. Стабшзащя економіки, тобто стимулювання економгчного розвитку, контроль за рівнем зайнятості та інфляції, що породжуетъся коливанням економічної кон 'юнктури. Історично склалося так, що найновшою та в певному розумінні найважливішою функцією уряду є стабілізація ринкової економіки, тобто допомога приватні економіці у забезпеченні і повної зайнятості ресурсів, і стабільного рівня цін. Рівень виробництва залежить від загального обсягу витрат. Можливим є виникнення двох несприятливих ситуацій:

а) безробіття, коли загальний рівень витрат у приватному сек­торі занадто низький для реалізації повної зайнятості. Уряд зобов'язаний так доповнити приватні витрати, щоб загальний обсяг витрат — приватних і державних — був достатнім для створення
повної зайнятості. Уряд повинен підвищити власні витрати на суспільні блага й послуги, а з іншого боку — скоротити податки для стимулювання доходів приватного сектору;

б) інфляція, коли суспільство намагається витрачати більше, ніж дозволяє виробнича потужність економіки. Коли сукупні витрати перебільшують величину продукту за повної зайнятості, надмірні витрати викликають підвищення цін. Уряд зобов'язаний ліквідувати надмірні витрати, скоротити власні витрати, а також шдвищити податки з метою скорочення витрат приват­ного сектору. Деякі економюти звертають увагу ще на одну функцш уряду.

5. Виправлення вад ринкової системи. Одніею з таких вад є проблема екстерналії. Підприємство викидае в атмосферу отруйні гази, виникає ризик для здоров'я населения. Оскільки повітря нікому не належить, шдприемству ніщо не заважатиме продовжувати забруднення атмосфери доти, доки не буде запроваджений спеціальний закон, що встановлюе допустимі еколопчні норми шкідливих викидів.

Дата добавления: 2015-05-23