Перше питання. 1. Формаційний та цивілізаційний підходи до періодизації суспільного розвитку

План

1. Формаційний та цивілізаційний підходи до періодизації суспільного розвитку.

2. Сутність і основні структурні елементи економічної системи.

3. Типи економічних систем та їх характеристика.

Людство впродовж своєї історії застосовувало різні системи господарювання. Одні з них передбачають використання грошей, в інших – гроші непотрібні. Одні системи забезпечують добробут народу, в інших – більшість людей перебуває на межі виживання.

Вчені-економісти минулого і сучасності по-різному трактують сутність та особливості історичного розвитку суспільства. Найбільшого поширення набули формаційний і цивілізаційний підходи до розуміння періодизації процесу економічного розвитку людського суспільства.

Формаційний підхід був розроблений К.Марксом і його послідовниками. Суть його полягає в тому, що продуктивні сили суспільства у сукупності з виробничими відносинами становлять певний спосіб виробництва, а спосіб виробництва у поєднанні з політичною надбудовою суспільства – соціально-економічну формацію Основоположним економічним ядром кожного способу виробництва та формації є панівна форма власності, оскільки вона визначає спосіб поєднання працівника із засобами виробництва.

Формаційний підхід передбачає, що розвиток людського суспільства відбувається як послідовна зміна одного способу виробництва іншим:

- первіснообщинний;

- рабовласницький;

- феодальний;

- капіталістичний;

- комуністичний.

Формаційний підхід виходить з того, що вирішальна роль у суспільному розвитку належить процесу виробництва, відносинам власності, а його рушійною силою є протиріччя між продуктивними силами й виробничими відносинами і загострення класової боротьби в суспільстві.

Однак у сучасних умовах формаційний підхід при визнанні певних його положень вважають методологічно недостатнім і справедливо піддається критичному аналізу. (Пятиланкова періодизація розвитку суспільства не має всеохоплюючого значення. Вона більш-менш прийнята в основному для країн Західної Європи, але не відображає повною мірою своєрідності розвитку азійського способу виробництва, еволюції цивілізацій Китаю, Індії, а також не висвітлює особливостей історичного розвитку Росії, України).

На потребу глибшого наукового пізнання закономірностей розвитку суспільства світова суспільна наука розробила і широко використовує цивілізаційний підхід щодо пізнання історії розвитку людства.

Цивілізація – це історично-конкретний стан суспільства, який характеризується досягнутим рівнем продуктивних сил, особливою формою виробництва і відповідною духовною культурою людей.

В основу цивілізаційного підходу покладено такі принципи:

1) багатовимірності аналізу економічних систем;

2) природної еволюційної поступовості історичного процесу;

3)відмови від класових, конфронтаційних оцінок змісту і цілей системи;

4) пізнання сите мив єдності її економічних і соціокультурних елементів;

5) посилення ролі людського фактора у суспільному виробництві;

6) визнання світової історії як єдиного планетарного цілого.

Цивілізаційний підхід не страждає економічним детермінізмом, оскільки передбачає рівномірність впливу інших чинників на розвиток людського суспільства. Він зорієнтований не на особливості способу виробництва, а перш за все на цілісність людської цивілізації, домінуюче значення загальнолюдських цінностей, інтегрованість кожного суспільства у світову спільноту.

Найважливішою рисою цивілізації є її гуманістична спрямованість. Людина виступає не лише головним суб’єктом виробництва та цивілізації в цілому, але і їх безпосередньою метою, цільовою функцією.

Цивілізація – категорія історична, її рівень і сутність визначаються тими багатогранними соціально-економічними умовами, в яких відбувається життєдіяльність того чи іншого народу.

Американський економіст У. Ростоу висунув теорію «стадій росту», в якій виділив п’ять стадій економічного розвитку:

- традиційне суспільство;

- перехідне суспільство;

- стадія зрушення;

- стадія зрілості;

- стадія високого рівня масового споживання.

Інший американський вчений Л.Г. Морган виділяв три етапи в розвитку людської історії:

- епоха дикості (мисливське господарство);

- епоха варварства (скотарство);

- епоха цивілізації.

Епоха цивілізації класифікується поетапно по горизонталі та вертикалі:

Горизонтальний аспект характеризує співіснування і взаємодію різних цивілізацій і різні періоди:

- давньогрецька;

- давньоримська;

- візантійська;

- азіатська;

- англійська;

- північно-германська;

- інків тощо.

Вертикальний аспект відбиває розвиток цивілізації у широкому розумінні цього слова: історичну еволюцію суспільства, його поступальний рух від одного ступеня зрілості до іншого - вищого завдяки глибинним якісним змінам у продуктивних силах суспільства, зростанню продуктивності праці, підвищенню культури людини.

Сучасна економічна наука: Дж. Гелбрейт, А. Арон виділяє три стадії індустріальної цивілізації:

- доіндустріальне (аграрне) суспільство, де переважає сільське господарство і ручна праця, існувало до кінця 17 ст., до періоду розгортання промислової революції;

- індустріальне суспільство передбачає велике механізоване промислове виробництво;

- постіндустріальне суспільство, початок якому поклала науково-технічна революція, що розгорнулася у другій половині 20 ст., це суспільство з домінуванням науки, нових видів техніки і технологій, інформатики, комп’ютеризації, автоматизації, роботизації. В суспільному виробництві на перший план висуваються інтелектуальний капітал, знання, сфера послуг (освіта, охорона здоров’я, культура). Характерним також є поглиблення міжнародного поділу праці, посилення взаємозв’язків та взаємодії національних економік.

Дата добавления: 2015-05-23