Третє питання. Суспільне виробництво Нематеріальне виробництво Виробництво нематеріальних послуг Виробництво нематеріальних благ

Друге питання

Споживання.

Суспільне виробництво

	Нематеріальне виробництво
	Виробництво нематеріальних послуг	Виробництво нематеріальних благ
Матеріальне виробництво
Виробництво матеріальних благ	Виробництво матеріальних послуг

До складу матеріального виробництва входять галузі та підприємства, які виробляють матеріальні блага: промисловість, сільське господарство будівництво, а також матеріальні послуги: транспорт, торгівля, зв’язок, комунальне господарство, побутове обслуговування (ремонт одягу, прання білизни, хімчистка).

У нематеріальному виробництві створюються особливі, нематеріальні блага (духовні і культурні цінності) та надаються нематеріальні послуги (охорона здоров’я, освіта, наукове консультування).

Суспільне виробництво розглядається через чотири взаємопов’язані між собою стадії: - виробництво безпосередньо;

- розподіл;

- обмін;

Виробництво – це визначальна стадія, але воно здійснюється не заради самого виробництва. Ні, воно отримує сенс лише тоді, коли служить споживанню. Адже споживання – це мета і рушійний мотив виробництва. Врешті-решт саме споживання визначає: що треба виробляти, у якому обсязі та якої якості.

Суспільне виробництво передбачає взаємодію основних факторів:

- речового

- особистого.

До особистого фактора належить робоча сила – це сукупність розумових та фізичних здібностей людини; це здатність працездатної людини до праці.

До речового фактора відносять засоби виробництва – це засоби, за допомогою яких здійснюється процес виробництва.

До засобів виробництва відносять засоби праці та предмети праці.

Засоби праці – це засоби, за допомогою яких людина впливає на предмет праці (виробничі споруди, обладнання, верстати, машини, транспортні засоби, шляхи, трубопроводи, дороги). Засоби праці є основою основних виробничих фондів підприємства.

Предмети праці – це речовина, на яку спрямована діяльність людини (сировина, матеріали, паливо). Предмети праці є основою оборотних виробничих фондів підприємства.

Результатом суспільного виробництва є створення суспільного продукту.

Ефективність виробництва – категорія, яка характеризує віддачу, результативність виробництва.. Вона свідчить не тільки про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст.

Розрізняють економічну та соціальну ефективність виробництва.

Економічна ефективність – це досягнення виробництвом найвищих результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці або зниження сукупних витрат на одиницю продукції.

Соціальна ефективність – це ступінь відповідності результатів виробництва соціальним потребам суспільства, інтересам окремої людини.

Ефективність суспільного виробництва – це співвідношення результатів та витрат.

Е = Результати (сукупний продукт)/Витрати виробництва

Однак цей показник дуже узагальнений, тому що відображає ефективність усіх сукупних витрат на випуск одиниці продукції. Тому для визначення ефективного використання кожного фактора використовують систему конкретних показників: продуктивність праці, фондовіддача, матеріаловіддача.

Продуктивність праці на мікрорівні визначається як відношення обсягу виробленої продукції до кількості робітників, зайнятих у її виробництві, або до кількості відпрацьованих людино-годин за певний проміжок часу.

Пп.= Обсяг продукції/Кількість працівників

Продуктивність праці на макрорівні визначають як відношення національного доходу до середньої чисельності працівників, зайнятих у його створенні.

Показник, зворотний продуктивності праці, який відображає кількість затраченої живої праці на виробництво одиниці продукції, називається трудомісткість продукції.

Тм = Вартість затрат живої праці/ Вартість продукції

Показник ефективного використання засобів праці - це фондовіддача.

Фондовіддача – це відношення вартості виробленої продукції до вартості засобів праці (основних виробничих фондів).

Фв = Вартість виробленої продукції /Вартість засобів праці (основних виробничих фондів).

Зворотний показник фондовіддачі – це фондомісткість – це відношення вартості витрат основних фондів на одиницю виробленої продукції.

Фм = Вартість основних фондів / Вартість виробленої продукції

Ефективне використання предметів праці розкривається через матеріаловіддачу – показує, скільки вироблено продукції з одиниці витрачених матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, електроенергії). Розраховується як відношення вартості виробленої продукції до вартості витрачених матеріальних ресурсів.

Мв = Вартість продукції/ Вартість матеріалів

Зворотний показник матеріаловіддачі – це матеріаломісткість – характеризує вартість витрат матеріальних ресурсів на одиницю виробленої продукції.

Мм = Вартість матеріалів/ Вартість продукції

Зазначені розрахунки показників ефективності необхідні для прийняття тих чи інших оптимальних рішень.

По-перше, вони потрібні для оцінки рівня використання різних видів ресурсів і витрат, здійснюваних організаційно-технічних заходів і загальної результативності виробничо-господарської діяльності підприємства впродовж певного періоду.

По-друге, за їх допомогою обґрунтовують і визначають найкращі варіанти господарських рішень щодо застосування нової техніки, технології та організації виробництва, нарощування виробничих потужностей, підвищення якості й оновлення асортименту продукції.

Соціальна ефективність показує, наскільки його розвиток відповідає вирішенню кінцевої мети – служити споживачу, задовольняти особисті потреби кожної людини.

Показниками соціальної ефективності є:

- розмір ВВП та НД на душу населення;

- частка фонду споживання в НД;

- рівень життя населення;

- якість життя населення.

Рівень життя – це фактичний рівень забезпеченості людей

матеріальними і духовними благами певної країни в конкретно-історичний період. Він визначається рівнем фактичного споживання матеріальних і духовних благ і послуг на душу населення, на одну сім»ю, а також його відповідністю національному соціальному стандарту – прожитковому мінімуму.

Прожитковий мінімум – це вартісна величина набору продуктів харчування достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров’я, а також мінімального набору непродовольчих товарів і послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум відображає так звану межу бідності населення.

У розвинутих країнах існує і такий показник як якість життя населення, сформований на основі індексів розвитку людини ІРЛ, який характеризують:

- обсяг реального ВВП на душу населення;

- середню тривалість життя;

- рівень грамотності населення;

- середню тривалість навчання в країні.

Між економічною та соціальною ефективністю існує зв'язок: економічна ефективність – це матеріальна основа вирішення соціальних потреб. Соціальний розвиток суспільства: зростання добробуту народу, його освітнього і культурного рівня, свідомого ставлення людини до праці суттєво впливає на підвищення економічної ефективності.

Питання для самоконтролю

1. Що таке виробництво та яка його роль у житті людей?

2. Назвіть основні фактори виробництва і охарактеризуйте їх.

3. Що таке продуктивність праці та що вона виражає?

4. Назвіть економічні й соціальні показники ефективності виробництва.

Література

1. Політична економія: Навч. Посібник /За ред. К.Т. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001. Тема 2, с.27-34.

2. Основи економічної теорії: Підручник / За ред. А.А. Чухна. – К.: Вища школа, 2001. Розділ 3, с. 59-67.

3. Політична економія: Навч. Посібник /За ред. В.О. Рибалкіна. – К.: Академвидав, 2004. Розділ 2, с. 55-60.

ТЕМА 3. ЕКОНОМІЧНІ ПОТРЕБИ СУСПІЛЬСТВА І РОЛЬ ВИРОБНИЦТВА В ЇХ ЗАДОВОЛЕННІ

(4 години)

Мета: - з’ясування визначального стимулу виробництва – потреб;

- активізація розумової діяльності студентів до висловлювання своїх точок зору через постановку проблемних питань

Дата добавления: 2015-05-23