Шосте питання

Однією з найпрогресивніших суспільно-економічних систем є змішана економіка, яка передбачає співіснування в межах однієї держави різних економічних секторів. Одним з таких секторів є домашні господарства.

З утвердженням товарних відносин і різноманітних форм власності роль домашніх господарств у економічному розвитку України все більше зростає. Домогосподарства посідають чільне місце в економічній політиці держави.

У науковій літературі немає єдиного визначення терміна “ домогосподарство ”. Це пояснюється відмінностями його трактування у різних культурах. Виникають труднощі з поняттям спільного проживання, власності, загального доходу, відтворювальних відносин.

Згідно з рекомендаціями ООН, домогосподарство визначається як “особа або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя, тобто об’єднаннях спільним веденням господарства ”. Поняття “домогосподарство ” не слід ототожнювати з поняттям «сім’я».

Сім’я – це сукупність осіб, які живуть разом, пов’язаних родинністю та спільним бюджетом.

Відповідно до системи національних рахунків ООН до домашніх господарств відносять домашню прислугу та населення, яке перебуває в різних колективах: вихованці будинків дитини та інтернатів, військовослужбовці строкової служби, інваліди в будинках інвалідів, ув’язнені та ін. В Україні налічується 13,2 млн. домогосподарств, які є дуже важливою складовою приватного сектору країни.

Термін “домогосподарство ” більш чітко прив’язаний до територіальних меж окремої господарської одиниці, включає членів домогосподарства, що не є родичами, і передбачає існування економічних відносин власності всередині домогосподарства та виробничих відносин (якщо вони існують). Важливо уявити домогосподарство як основну одиницю соціального і біологічного відтворення, пов’язану із соціально-економічною макроструктурою.

В будь-якій економіці домашні господарства є постачальниками ресурсів. Виникає питання, які саме ресурси домогосподарства дають країні? У першу чергу – це робоча сила людини, її особиста праця. Кожен господарник, працюючи на підприємстві чи в установі, а також виробляючи власну продукцію та реалізуючи її на ринку, приносить користь державі, забезпечуючи її ресурсом праці.

Працею не обмежується внесок домогосподарств у ресурсний потенціал суспільства. Згідно із Законом України “Про власність ”, кожен громадянин України може мати в індивідуальній власності майстерні, малі підприємства у сфері побутового обслуговування, торгівлі, громадського харчування, землю, житлові будинки і господарські будівлі, машини, обладнання, транспортні засоби, сировину, матеріали та ін. Використовуючи майно, що є в особистому розпорядженні, з метою виробництва товарів, домогосподарник ставить на службу інтересам суспільства такий важливий економічний ресурс, як капітал.

Крім робочої сили і капіталу, домогосподарства можуть постачати і грошові ресурси, які необхідні для організації суспільного виробництва. Вони купують акції великих промислових корпорацій і банків, кладуть гроші на ощадні рахунки, купують облігації.

Даючи економічну оцінку домашнім господарствам, слід проаналізувати не тільки функції, які вони виконують, а і сумарні доходи та розподіл.

Для успішного виконання своїх функцій домогосподарства повинні отримувати певний обсяг доходів за рахунок певних джерел. Головне джерело доходів - це доходи від ресурсів, які домогосподарства поставляють суспільному виробництву, або доходи від факторів виробництва.

Статистика виділяє такі статті доходів населення України:

- оплата праці членів сім’ї;

- пенсії, стипендії, допомоги, субсидії, дотації на путівки до санаторно-курортних установ для дорослих і дітей, на утримання дітей у дошкільних закладах;

- надходження від особистого підсобного господарства;

- дохід з інших джерел.

Структура доходів домогосподарства за джерелами досить різноманітна і залежить від структури суспільних відносин країни, рівня розвитку продуктивних сил.

Отже, сукупний дохід домогосподарств – це вся сума доходів, які воно отримує в грошовій і натуральній формах з будь-яких джерел.

Сукупний дохід не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум – вартість набору товарів і послуг, розраховану за нормами і нормативами споживання і забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами. Прожитковий мінімум використовується для встановлення мінімального рівня доходів сімей, а також мінімальних розмірів заробітної плати, пенсії, стипендії та інших соціальних виплат (з 1 грудня 2009 р. мін зарплата – 630 грн.).

Для оцінки доходів населення, крім прожиткового мінімуму, має враховуватись і оптимальний споживчий бюджет – вартість набору життєвих засобів, розрахована за нормами і нормативами споживання, які задовольняють розумні раціональні потреби людей. Цей показник використовують для оцінки досягнутого рівня життя населення і вибору найбільш ефективних шляхів його підвищення.

Даючи оцінку домашнім господарствам, слід проаналізувати не тільки джерела доходів, а й розподіл їх. Існує розподіл за працею, капіталом, власністю, факторами виробництва.

У розподілі доходів виділяють два підходи: функціональний розподіл доходів та особистий розподіл доходів.

Функціональний розподіл передбачає диференціацію грошового доходу на заробітну плату, ренту, процент і прибуток. Тобто сукупний дохід суспільства розподіляється відповідно до функцій, які виконують отримувачі доходів. Заробітна плата виплачується за роботу; рента і процент – за ресурси, які перебувають у чиїсь власності; прибуток надходить до власників підприємств.

Особистий розподіл доходів пов’язаний зі способом, за допомогою якого сукупний дохід суспільства розподіляється серед окремих домогосподарств.

Статистика свідчить про значну нерівність розподілу особистих доходів населення. Проблема нерівності розподілу доходів пояснюється різними причинами: це здібності кожної людини; здобута освіта; види діяльності; володіння нерухомістю, засобами виробництва, сільськогосподарськими угіддями; становище на ринку; щасливий випадок; наявність особистих контактів із членами уряду, сила політичного впливу, дискримінація.

У загальних рисах розподіл доходу домогосподарства можна уявити наступним чином. Частина доходу надходить державі у вигляді особистого прибуткового податку, а залишок розподіляється на споживання і заощадження.

Споживання домогосподарства – це придбання товарів особистого користування: купівля продуктів харчування, одягу, взуття, меблів, предметів культури і побуту, автомобілів, витрати на соціально-культурні та побутові послуги.

Споживчі витрати можуть бути поділені на групи:

- витрати на товари довгострокового користування, тобто такі, які служать більше ніж один рік: автомобілі, персональні комп’ютери, телевізори, холодильники;

- витрати на товари короткострокового користування – такі, що служать менше ніж один рік: продукти харчування, предмети одягу;

- витрати на послуги: лікаря, перукаря, установ освіти, культури.

Витрати домогосподарства на споживання пов’язані з попитом та з такими явищами, як ефект доходу, ефект заміщення, споживчий надлишок, максимізація корисності.

Заощадження – це та частина доходу домогосподарства, що не сплачується у вигляді податку та не витрачається на купівлю товарів особистого споживання.

Причини для збереження доходу можуть бути різні:

- захист доходів (забезпечення на “чорний ” день), бажання покращити взагалі фінансову забезпеченість своєї сім"ї;

- спекуляція на біржі (зберігання частини доходу з метою витрачання його на придбання цінних паперів, щоб у майбутньому отримати прибуток від підвищення їх номінальної вартості).

Питання для самоконтролю

1. Чому ринок має багато визначень?

2. У чому полягає сутність стимулюючої функції ринку?

3. Дайте критичну оцінку такого твердження: «Ринок – це місце (ринкова площа), де здійснюється купівля або продаж товарів».

4. Що є основною умовою для здійснення підприємницької діяльності?

5. Якими якостями повинен володіти підприємець? Чи кожна людина може бути підприємцем?

6. Виконайте завдання:

Якому з наведених типів господарювання (а, б, в, г, д) відповідають подані нижче виробництва:

1) автомобільний завод,

2) гідроелектростанція,

3) майстерня з ремонту годинників,

4) пекарня,

5) бригада будівельників;

а) індивідуальне підприємство, засноване на особистій праці;

б) державне підприємство;

в) корпорація;

г) колективне підприємство, засноване на особистій праці;

д) індивідуальне підприємство, засноване на найманій праці.

ТЕСТИ

Яке визначення найточніше розкриває сутність ринку як економічної категорії?

А) ринок – це місце, де люди здійснюють обмін продуктами праці відповідно до законів товарного виробництва;

Б) ринок – це інститут (або механізм), який зводить покупців і продавців певних товарів і послуг;

В) ринок – це певна сукупність відносин власності між покупцями і продавцями з приводу купівлі-продажу товарів і послуг та механізм забезпечення цього процесу згідно із законами товарного виробництва;

Г) ринок – це відносини, що виникають між людьми у сфері обігу і здійснюються відповідно до законів товарного виробництва.

Попит – це:

А) сукупна потреба в товарах усіх споживачів;

Б) обсяг продажу товару залежно від його ціни;

В) кількість продукту, в якій існує потреба споживачів;
Г) потреба в товарах (послугах), яка зумовлена платоспроможністю споживачів і виражена в грошовій формі.

Ознаками конкуренції є:

А) широке розсіювання економічної влади;

Б) велика кількість покупців і продавців;

В) кожен продавець як і покупець “відданий на милість” ринку;

Г) встановлення межі для реалізації покупцями і продавцями особистого інтересу.

У сучасній ринковій економіці панівною є конкуренція:

А) чиста;

Б) монополістична;

В) досконала;

Г) недосконала;

Д) олігополістична.

Що лежить в основі поділу ринку на окремі види?

А) форма власності суб’єктів, що функціонують на ринку;

Б) спосіб, у який здійснюють розрахунки господарюючі суб’єкти;

В) склад речей, послуг, що є об’єктом купівлі-продажу;

Г) економічна система суспільства.

Література

1. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. – К.: Ніка-Центр Ельга, 2000. Теми 8,9,11, с.165-220,257-270.

2. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища школа, 1995. -471 с.

3. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001.–656 с.

4. Мочерний С.В. Політична економія. – Львів:Вищий світ, 2004. – 632 с.

5. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2006. Глави 7,8,9,10, с.189-259.

6. Основи економічної теорії: Підручник / А.А. Чухно, П.С. Єщенко, Г.Н. Климко та ін.; За ред. А.А. Чухна. – К.: Вища школа, 2001. – 606 с.

7. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. За ред. Ю.В. Ніколенка. – К.: Либідь, 1998. – 272 с.

8. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін..; За ред. д-ра екон. наук, проф. К.Т. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001. Теми 8-12, с.145-217.

9. Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. – К.: Академвидав, 2004. Розділ 3, с. 358-415, 445-463.

ТЕМА 8. ЗМІШАНА ЕКОНОМІКА ТА ЇЇ ТИПИ.

(2 години)

Студент повинен знати: - визначення змішаної економіки;

- економічні функції держави.

Студент повинен вміти: - розмежовувати функції держави та ринкового механізму.

Дата добавления: 2015-05-23